Постанова № 41822782, 04.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 грудня 2014 року 11:30 № 826/16696/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Лавина»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за участю представників:

від позивачаКулік Н.В. (довіреність)від відповідачаБезсмертна М.Т.(довіреність)ВСТАНОВИВ:

До судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Лавина» (надалі - Позивач/ТОВ «ТРЦ Лавина») до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за №0007632203 від 20.10.2014 р.;

2. Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ «ТРЦ Лавина» (місцезнаходження: вул. Набережно-Хрещатицька, буд.25, м. Київ, 04070; код ЄДРПОУ 38537759) сплачений судовий збір в розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) 00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час прийняття 20.10.2014 р. податкового повідомлення-рішення №0007632203.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) у березні-квітні 2014 р. та завищення від'ємного значення з ПДВ за квітень 2014 р.

Крім того, у судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_3 (директор ТОВ «ТРЦ Лавина») та ОСОБА_4 (директор ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн»), які повідомили про порядок укладення договору, а також надали пояснення про результати виконання сторонами умов такого договору.

Водночас, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_5 (начальник відділу внутрішнього контролю та аудиту ТОВ «ТРЦ Лавина»), який надав пояснення щодо порядку виконання сторонами умов укладеного договору.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови було виготовлено та підписано - 08.12.2014 р.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ТРЦ Лавина» (код ЄДРОПУ 38537759) зареєстроване 14.02.2013 р. Подільською районною державною адміністрацією м. Києва, з 15.02.2013 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №982257 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Поряд із цим, у період з 15.08.2014 р. по 21.08.2014 р. на підставі направлення від 15.08.2014 р. №911 та наказу від 15.08.2014 р. №951, виданих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування ТОВ «ТРЦ Лавина» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р., за результатами якої був складений акт від 29.08.2014 р. №4605/26-56-22-03-09/38537759 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТРЦ Лавина» (код ЄДРОПУ 38537759) з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» (код ЄДРПОУ 37476088) за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р.» (надалі - Акт перевірки №4605), в якому зазначено про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, п.22.1 ст.22, п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ «ТРЦ Лавина»:

ь завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (ряд.19 Декларації) за квітень 2014 р. на суму 2 013 333,00 грн.;

ь завищено залишок від'ємного значення з ПДВ (ряд.24 Декларації) за квітень 2014 р. на суму 7 733 333,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «ТРЦ Лавина» подало до ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №2014/08-10-02 від 08.10.2014 р., за результатом розгляду якого залишено без змін викладені в Акті перевірки №4605 висновки, а вказане заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №4605 ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «В4» від 20.10.2014 р. №0007632203, яким Позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 9 746 666,00 грн. відповідно до податкової декларації (вх. №9027592518 від 15.05.2014 р.) за звітний період квітень 2014 р.

Проте, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ТРЦ Лавина» під час прийняття 20.10.2014 р. оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив його у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, під час здійснення податковим органом перевірки встановлено, що у період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р. ТОВ «ТРЦ Лавина» (Замовник) здійснювало господарські операції із ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» (Генеральний підрядник) на підставі укладеного між ними договору генерального підряду №3/12/12 від 16.02.2013 р. з виконанням функцій служби замовника (надалі - Договір №3/12/12), згідно із яким Замовник доручає, а Генеральний підрядник приймає на себе зобов'язання на підставі проектної документації, відповідно до умов даного Договору надати генпідрядні послуги по будівництву об'єкту «Торгово-розважальний центр «Лавина» по вул. Берковецькій, 6 в м. Києві» (надалі - Об'єкт).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладеного Договору №3/12/12 Позивачем надані суду довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 та акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) за березень-квітень 2014 р.

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення та банківські виписки, які посвідчують факт здійснення ТОВ «ТРЦ Лавина» оплати коштів на загальну суму 58 680 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 780 000,00 грн.) за надані ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» підрядні роботи та послуги відповідно до Договору №3/12/12.

Водночас, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з Акту перевірки №4605, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «ТРЦ Лавина» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ розміром 9 746 666,66 грн. та включення її до складу податкового кредиту за березень 2014 р. (7 733 333,33 грн.) та за квітень 2014 р. (2 013 333,33 грн.) на підставі отриманих від ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» податкових накладних.

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

При цьому, у п.22.1 ст.22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Поряд із цим, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, у п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Поряд із цим, відповідно до п.200.6 ст.200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно із п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З наведених норм податкового законодавства вбачається, що платник податку у випадку, якщо сума ПДВ має від'ємне значення, приймає рішення або про віднесення цієї суми до бюджетного відшкодування, або про включення суми від'ємного значення з ПДВ до податкового кредиту. Зазначене рішення платника податку відображається останнім у відповідній податковій декларації.

При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Наведене стосується і залишків від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту податкових періодів, що передували попередньому періоду, та у яких сформувалися суми, що підлягали відшкодуванню в наступному податковому періоді, але не заявлялися до відшкодування у наступних податкових періодах, за якими вони виникли.

Разом із тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових декларацій з ПДВ за березень (№9018902004 від 09.04.2014 р.) та квітень (№9027592518 від 15.05.2014 р.) 2014 р., що також підтверджується представниками сторін, ТОВ «ТРЦ Лавина» за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р. задекларовано податковий кредит з ПДВ на загальну суму 110 534 624,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 9 746 666,00 грн., що призвело до завищення ряд.19 Декларації (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) за квітень 2014 р. на суму 2 013 333,00 грн., а також завищення ряд.24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за квітень 2014 р. на суму 7 733 333,00 грн.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 30.10.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання товарів та послуг із господарською діяльністю ТОВ «ТРЦ Лавина», зокрема: акти прийому-передачі проектної документації згідно Договору №3/12/12; інформацію з приводу того, чи залучались до виконання робіт за Договором №3/12/12 субпідрядні організації; видаткові накладні; рахунки-фактури, платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих товарів (робіт, послуг); довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей та витяги з журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; податкові декларації з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; оборотно-сальдові відомості та інші документи, що підтверджують оприбуткування ТОВ «ТРЦ Лавина» отриманих робіт (послуг) від ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» у період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р.; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними розрахунковими документами, документи бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємства, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, офісних приміщень, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за Договором, укладеним між ТОВ «ТРЦ Лавина» та ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн».

В свою чергу, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Водночас, на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження реальності господарських взаємовідносин між ТОВ «ТРЦ Лавина» та ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» Позивачем були надані документи, з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень свідка ОСОБА_3, ТОВ «ТРЦ Лавина» являється Замовником будівельних робіт на Об'єкті «Торгово-розважальний центр «Лавина» по вул. Берковецькій, 6 в м. Києві», на підтвердження чого як і до перевірки так і до суду були надані наступні документи, зокрема: декларація про початок виконання будівельних робіт, зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві за №КВ083133090420 від 05.11.2013 р., де розробником проектної документації зазначено ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн»; дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт від 01.04.2014 р. №ІУ115140910715, де також зазначено розробником проектної документації та Генеральним підрядником - ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн».

Поряд із цим, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено, що також підтверджується представником Відповідача, що для здійснення будівництва Позивач орендує земельну ділянку по вул. Берковецькій, 6 в м. Києві у наступних підприємств, а саме: у ПАТ «Агрофірма «Теплиці України» на підставі укладеного між ними договору суборенди земельної ділянки від 01.03.2013 р.; у ТОВ «Науково-виробнича фірма «Талер» на підставі укладеного між ними договору суборенди земельної ділянки від 01.03.2013 р.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Так, як вбачається з Акту перевірки №4605, що також не спростовується представником Відповідача, Позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» до перевірки були надані наступні первинні та бухгалтерські документи, а саме: договори, реєстри виданих та отриманих податкових накладних разом із податковими накладними; акти виконаних робіт за формою №КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти про виконані роботи; платіжні доручення та банківські виписки; оборотно-сальдові відомості та картки рахунку. Крім того, надані дозвільні документи на будівництво; проекти організації будівництва; плани та графіки виробництва робіт; плани фінансового будівництва; проектно-кошторисну документацію.

Більше того, в матеріалах справи наявні фотознімки з Об'єкту, які посвідчують фактичне виконання будівельних робіт (земельних, свайних, бетонних, виготовлення та монтаж металоконструкцій, монолітних конструкцій, тощо), а також копії перших сторінок розробленої ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» проектної документації (загальна пояснювальна записка, генеральний план, архітектурні рішення).

Згідно із зазначеним, суд вважає, що на підтвердження реального здійснення господарських операцій між ТОВ «ТРЦ Лавина» та ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» за укладеним Договором №3/12/12 Позивачем при проведенні податковим органом перевірки та під час розгляду справи були надані всі належні та встановлені умовами цих Договорів докази.

При цьому, аналізом отриманих від ТОВ «ТРЦ Лавина» документів податковим органом не встановлено відхилень, як і не встановлено порушень порядку заповнення податкових декларацій з ПДВ. Крім того, не встановлено включення Позивачем до складу податкового кредиту за період виникнення від'ємного значення податкових накладних, незареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

В той же час, суд звертає увагу на пояснення Відповідача щодо викладених в Акті перевірки №4605 висновків податкового органу стосовно завищення Позивачем податкового кредиту у березні-квітні 2014 р. на суму 9 746 666,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2014 р. на суму 2 013 333,00 грн., а також завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за квітень 2014 р. на суму 7 733 333,00 грн., підставою яких став отриманий податковим органом акт ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06.08.2014 р. №210/22-214/38479425 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн», яким встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій, а також відсутність у контрагента Позивача об'єктів оподаткування по господарським операціям з ТОВ «ТРЦ Лавина».

В свою чергу, суд звертає увагу, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Отже, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин контрагентів з іншими суб'єктами господарської діяльності не є належними доказами порушення Позивачем податкового законодавства, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються ТОВ «ТРЦ Лавина».

Поряд із цим, відповідно до вимог ст.183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним пп.6 п.180.1 ст.180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Таким чином, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента Позивача в стані, власне, платника ПДВ, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена у вищезгаданому листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд звертає увагу, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Разом із тим, слід ураховувати вимоги ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно із якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Проте, Відповідачем не надано суду доказів припинення ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» (скасування державної реєстрації, виключення його з ЄДРПОУ) внесення недостовірної інформації до ЄДРПОУ, тощо, під час взаємовідносин із Позивачем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагент Позивача - ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» (код ЄДРПОУ 37476088) був зареєстрований як платник ПДВ у встановленому законодавством порядку.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що не спростовано Відповідачем в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст.9 Закону №996, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість, а також включені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання підрядних робіт та надання послуг мали реальний характер, відповідні факти оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором №3/12/12 за перевіряємий період, підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності матеріально-технічних ресурсів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Слід також зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару та надання послуг входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 р. у справі №К-12509/08.

Крім того, суд наголошує, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 р., заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 р., заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Між тим, Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, надані Позивачем суду докази (договори, довідки, акти, платіжні доручення, банківські виписки, фотознімки та інші) дають підстав для висновку, що вчинені між ТОВ «ТРЦ Лавина» та ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» господарські операції є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

При цьому, Відповідач, вказуючи в Акті перевірки №4605 про завищення Позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за березень-квітень 2014 р. по господарським операціям із ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» не ставить під сумнів наявність реальності здійснення господарської операції за зазначеним вище Договором №3/12/12. Не заперечує Відповідач і правомірність видачі та правильність оформлення податкових накладних, на підставі яких Позивачем було сформовано податковий кредит за рахунок ПДВ, та які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наведені обставини свідчать, що податковий орган формально підійшов до встановлення правомірності формування Позивачем податкового кредиту, висновки викладені у Акті перевірки №4605 не ґрунтуються на дослідженні Договору №3/12/12, укладеного між Позивачем та ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн».

Разом із тим, представником Позивача були надані суду платіжні доручення та банківські виписки, які підтверджують фактичне здійснення ТОВ «ТРЦ Лавина» оплати за отримані від ТОВ «Мегалайн Глобал Юкрейн» підрядні роботи та послуги, відповідно, свідчать про право Позивача на включення спірної суми ПДВ у розмірі 9 746 666,00 грн. до складу податкового кредиту у березні-квітні 2014 р., що призвело до завищення ряд.19 Декларації (від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) за квітень 2014 р. на суму 2 013 333,00 грн., а також завищення ряд.24 Декларації (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за квітень 2014 р. на суму 7 733 333,00 грн.

З огляду на викладене, за вказаними вище та відображеними в Акті перевірки №4605 порушеннями, допущеними начебто Позивачем при взаємовідносинах із контрагентом-постачальником, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що Позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємством було одержання Позивачем податкової вигоди, що свідчить про необґрунтованість зроблених Відповідачем висновків та протиправність прийнятого із зазначених підстав податкового повідомлення-рішення №0007632203 від 20.10.2014 р, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 4 872,00 грн., решту суми (4 872,00 грн.) слід стягнути із Відповідача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Лавина» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007632203 від 20.10.2014 р., що винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ Лавина» витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. із Державного бюджету України направлених на асигнування діяльності Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін