Постанова № 41822738, 03.12.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 грудня 2014 року 15:45 № 826/14894/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Амельохіна В.В., судів: Аблова Є.В., Шулежка В.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Державної реєстраційної служби України

про визнання незаконним та скасування наказу від 04.09.2014р. та поновлення на роботі,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Державної реєстраційної служби України (далі по тексту - відповідач) про

- визнання незаконним та скасування наказу Державної реєстраційної служби України від 04 вересня 2014 року № 839/к "Про звільнення ОСОБА_3";

- поновити ОСОБА_3 (1986 р.н., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України;

- визнати протиправними та скасувати акт проведення службового розслідування від 22 серпня 2014 року щодо неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_3, яке проводилося на підставі наказу Державної реєстраційної служби України від 06 серпня 2014 року № 406 "Про проведення службового розслідування";

- стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_3 заробіток за дні вимушеного прогулу з 12 вересня 2014 року по дату винесення судом рішення у розмірі середньоденного заробітку позивача за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного у розмірі 300,23грн. (триста гривень 23 копійки) без урахування відрахувань з неї податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску;

- стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_3 заподіяну йому незаконними діями Державної реєстраційної служби України моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн.;

- допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України, а також стягнення з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_3 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ прийнято неправомірно, а позивача звільнено незаконно.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуваний позивачем наказ прийнято правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На виконання наказу Державної реєстраційної служби України від 06.08.2014 р. № 406 "Про проведення службового розслідування", проведено службове розслідування щодо дотримання вимог законодавства начальником відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_3 щодо зясування дотримання вимог законодавства під час проведення реєстраційних дій та перевірки розгляду документів поданих ПАТ "КИЇВПРОЕКТ", щодо внесення змін, які містяться в Єдиному державному реєстрі, пов'язаних із зміною керівника.

За наслідком проведеної перевірки складено акт проведення службового розслідування Державної реєстраційної служби України від 22.08.2014 року.

На підставі висновків акту службового розслідування, Головою ДРС України видано наказ від 4 вересня 2014 року №839/к "Про звільнення ОСОБА_3".

Як вбачається зі змісту спірного наказу, позивача звільнено відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу", за порушення Присяги державного службовця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом ДРС України від 29.07.2014р. №207/09 позивачу надано частину щорічної основної відпустки з 11.08 по 25.08.2014р.

8 серпня 2014 року позивачем на вимогу комісії з проведення розслідування надано пояснення щодо поставлених ОСОБА_4 питань.

З 22.08 по 12.09.2014р. позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Луцькій міській клінічній лікарні, що підтверджується листком непрацездатності серії АГІ №083036.

Про перебування позивача на лікарняному, останній повідомив співробітника ОСОБА_5, яка відповідно до покладених на неї обов'язків забезпечує ведення табелю обліку використання робочого часу співробітниками Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу". Згідно зі статтями 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.

Частиною першою ст. 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (із змінами і доповненнями) (далі - Закон №3723-XII) визначено випадки, коли припиняється державна служба, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України.

Як свідчать матеріали справи, позивач перебував на державній службі на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 30 Закону України "Про державну службу", зокрема пунктом 6, визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

При цьому, суд звертає увагу на те, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з реєстраційного органу, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватися як альтернативні.

Так, звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 травня 2013 року (№ 21-403а12).

Разом з тим, як вже було встановлено, мотивами звільнення позивача було здійснення не належного контролю за підлеглими, що потягло за собою вчинення державним реєстратором Шубіною. Т.Я., 31 серпня 2014 року реєстраційної дії щодо внесення змін до ЄДР пов'язаних із зміною керівника ПАТ "КИЇВПРОЕКТ", яка проведена з порушенням закону.

Суд критично ставиться до таких доводів як підставу звільнення ОСОБА_3 за порушення Присяги державного службовця.

В межах розгляду справи підтверджено, що на дату проведення реєстраційної дії щодо ПАТ "КИЇВПРОЕКТ" доручень, вказівок або судових заборон на вчинення відповідних реєстраційних дій, інших документів, на підставі яких, згідно закону, можливе залишення без розгляду документів, поданих для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, до відділу не надходило, що підтверджується як відсутністю відповідних записів в Єдиному державному реєстрі, так і відсутністю посилань на такі документи в акті службового розслідування.

Водночас, правомірність дій державних реєстраторів при внесенні змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах ПАТ "КИЇВПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 04012780), була перевірена відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України, яким, на підставі Положення про здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.10.2011 № 3175/5, перевірено розгляд документів, поданих 30.07.2014р. державному реєстратору юстиції у місті Києві Шубіній Т.Я. для внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах ПАТ "КИЇВПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ 04012780), та не виявлено підстав для залишення документів без розгляду, про що направлено відповідне повідомлення.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано до суду доказів які б свідчили про скоєння позивачем вчинку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак, постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України підлягає негайному виконанню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі -Порядок), цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника (підпункт "з" пункту 1). У відповідності до частини 3 пункту 2 Порядку, збереження заробітної плати "у всіх інших випадках", до яких відноситься випадок й вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 та від 27.02.2009 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Стверджуючи про те, що відповідачем позивачеві завдано моральну шкоду, позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Окрім того, позивачем не обґрунтовано розміру відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000,00гривні.

Виходячи з викладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000,00грн., задоволенню не підлягають.

Крім того, позовна вимога щодо визнання протиправним та скасування акту проведення службового розслідування від 22 серпня 2014 року щодо неналежного виконання службових обов'язків ОСОБА_3, яке проводилося на підставі наказу Державної реєстраційної служби України від 06 серпня 2014 року № 406 "Про проведення службового розслідування", задоволенню не підлягає, оскільки даний акт не рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати наказ Державної реєстраційної служби України від 04 вересня 2014 року № 839/к "Про звільнення ОСОБА_3".

3. Поновити ОСОБА_3 (1986 р.н., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України.

4. Стягнути з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_3 заробіток за дні вимушеного прогулу з 12 вересня 2014 року по дату винесення судом рішення у розмірі середньоденного заробітку позивача за кожен день вимушеного прогулу з розрахунку суми середньоденного у розмірі 300,23грн. (триста гривень 23 копійки) без урахування відрахувань з неї податку з доходів фізичних осіб та соціального внеску.

5. Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Державної реєстраційної служби України, а також стягнення з Державної реєстраційної служби України на користь ОСОБА_3 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

6. В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя В.В. Амельохін

Судді: Є.В. Аблов

В.П. Шулежко