Ухвала суду № 41822686, 08.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 876/5901/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг'с Логістика» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг'с Логістика» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року №0000072206, №0000082206,-

В С Т А Н О В И Л А:

11.02.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2012 року №0000072206, №0000082206.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемними правочини, укладені між позивачем та аудиторською фірмою ТзОВ «ВІП СОЮЗ», оскільки договірні зобов'язання сторонами виконані, а реальність їх виконання підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТзОВ «ВІП СОЮЗ» підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

В разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року N 2453-VI).

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Біг'с Логістика» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 191666,66 грн., внаслідок чого занижено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 42666,70 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 38333,34 грн., в тому числі в грудні 2011 року на суму 24166,67 грн. та в лютому 2012 року на суму 141,66,67 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 38333,34 грн..

У ТзОВ «ВІП СОЮЗ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди та необхідний технічний персонал, на думку суду дані обставини ставлять під сумнів виконання вищевказаних договорів про надання аудиторських та юридичних послуг.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що у період з 20.09.2012 року по 28.09.2012 року Луцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Біг'с Логістика» з питань здійснення фінансово-господарських операцій із ТзОВ «ВІП СОЮЗ» за грудень 2011 року та лютий 2012 року.

За результатами перевірки Луцькою ОДПІ було складено Акт від 05.10.2012 року №5081/22-6/36394717, яким встановлено порушення ТзОВ «Біг'с Логістика» статтей 134, 138, 139, 140 Податкового кодексу України (ПК України), в результаті чого підприємством завищено витрати, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування на загальну суму 191666,66 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на суму 120833,33 грн. та за I квартал 2012 року на суму 7083,33 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 42666,70 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року в сумі 27791,70 грн. та за I квартал 2012 року в сумі 14875,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 ПК України, внаслідок чого ТзОВ «Біг'с Логістика» занижено податок на додану вартість на загальну суму 38333,34 грн., в тому числі у грудні 2011 року на суму 24166,67 грн. та у лютому 2012 року на суму 14166,67 грн.

На підставі Акту перевірки Луцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 19.10.2012 року № 0000072206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 46385,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 42667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3718,75 грн. та №0000082206, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 47917,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 38334,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 9583,50 грн.

Позивач не погодившись з такими рішеннями податкового органу оскаржив їх в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у Волинській області від 04.12.2012 року № 5145/10/10-206 та ДПС України від 08.01.2013 року № 114/0/61-12/10-2115 первинна та повторна скарги ТзОВ «Біг'с Логістика» були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

01.07.2011 року між ТзОВ «Біг'с Логістика» (замовник) та аудиторською фірмою «ТзОВ «ВІП СОЮЗ» (аудитор) укладено договір № 138 про надання аудиторських послуг. Відповідно до умов якого, замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а аудитор зобов'язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату наступні аудиторські послуги: перевірка фінансової діяльності ТзОВ «Біг'с Логістика» за 2010 рік. Аудитор зобов'язаний надавати послуги за цим договором в приміщенні замовника за адресою в передбачений правилами внутрішнього трудового розпорядку замовника робочий час; застосовувати при наданні аудиторських послуг законні та об'єктивні методи і засоби, забезпечувати законність, об'єктивність, повноту та обґрунтованість аудиторських послуг, що надаються замовникові; не розголошувати виявлені під час робот або повідомлені йому відомості, які є інформацією конфіденційного змісту, або складають комерційну таємницю. Плата за надані аудиторські послуги становить 145000,00 грн. Розрахунки між сторонами за надані цим договором аудиторські послуги провадяться по перерахунку на розрахунковий рахунок аудитора, після надання висновку і акту.

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2011 року № ОУ-0001168 на загальну суму 145000,00 грн. та податкову накладну від 24.12.2011 року № 177 на загальну суму 145000,00 грн., в тому числі ПДВ - 24166,67 грн.

Також 20.02.2012 року ТзОВ «Біг'с Логістика» (замовник) уклало договір з ТзОВ «ВІП СОЮЗ» (виконавець) про надання юридичних послуг № 200212. Згідно з яким, виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи, а саме: перевіряє відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів замовника, надає правову допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу організації контролю за виконанням інших договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань; організовує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленим замовником; бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі господарства, та вживає спільно з іншими підрозділами заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів, робіт (послуг) за кількістю та якістю, проводить інструктаж працівників, які відповідають за відправлення та приймання товарно-матеріальних цінностей, про порядок оформлення цих операцій та активування у випадку нестачі, неукомплектованості, псування товарів та вантажів; представляє у встановленому порядку інтереси замовника в суді, а також в інших органах при розгляді правових питань; узагальнює та аналізує розгляд судових, інших справ; регулярно здійснює особистий прийом працівників замовника та консультує їх з правових питань, та інше. За виконану належним чином роботу виконавцем, замовник перераховує безготівкові грошові кошти у національній валюті на поточний рахунок виконавця. Розрахунки за виконану роботу здійснюються на підставі виставлених виконавцем рахунків.

На підтвердження факту реальності виконаних робіт (послуг) позивачем було надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.02.2012 року № ОУ-0000456, від 29.02.2012 року № ОУ- 0000457 на загальну суму 85000,00 грн. та податкові накладні від 29.02.2012 року № 398, від 20.02.2012 року № 397 на загальну суму 85000,00 грн., в тому числі ПДВ - 14167,00 грн.

Оплата за надані послуги проведена у безготівковій формі у грудні 2011 року в сумі 145000,00 грн. та в лютому 2012 року в сумі 85000,00 грн., що слідує з акту перевірки від 05.10.2012 року №5081/22-6/36394717.

ТзОВ «Біг'с Логістика» вартість отриманих послуг в загальній сумі 191667,00 грн. віднесло до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а податок на додану вартість в сумі 38334,00 грн. включило до податкового кредиту за грудень 2011 року в сумі 24167,00 грн. та лютий 2012 року в сумі 14167,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з підпунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 пункту і, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з підпунктом 2.4 пункту 2 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до положень пункту 2 підпункту 2.16. вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Підставою для визначення Луцькою ОДПІ ТзОВ «Біг'с Логістика» податкових зобов'язань є те, що під час проведення перевірки не можливо було встановити по наявних актах виконаних робіт, договорах про надання аудиторських та юридичних послуг, які саме послуги підприємством надавались, яким чином вони були використані в господарській діяльності позивача, та як вони вплинули на його господарську діяльність.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудиторська фірма - юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка здійснює виключно аудиторську діяльність. Право на здійснення аудиторської діяльності мають аудиторські фірми, включені до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів.

ТзОВ «ВІП СОЮЗ» не включене до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів та основним видом діяльності за КВЕД є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Отже, така обставина поряд з вищенаведеними свідчить про те, що ТзОВ «ВІП СОЮЗ» не могло надавати аудиторських послуг, тому позивач не мав права відносити до валових витрат та включати до податкового кредиту витрати у зв'язку з придбанням таких послуг.

Також актом перевірки ДПІ в Печерському районі міста Києва від 05.07.2012 року № 2243/22-9/37240791 «Про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТзОВ «ВІП СОЮЗ» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період грудень 2011 року, січень-травень 2012 року» встановлено, що основним видом діяльності ТзОВ «ВІП СОЮЗ» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; не встановлено фактів як отримання товариством послуг від контрагентів-покупців так і послідуючої передачі їх контрагентам-покупцям. Таким чином зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «ВІП СОЮЗ» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовились цими правочинами.

Разом з тим, із представлених в судове засідання доказів не вбачається яким же чином надавалися юридичні послуги у значній кількості в такий короткий проміжок часу (з моменту укладення договору) за період з 20.02.2012 року по 29.02.2012 року та як вони вплинули на фінансово - господарську діяльність ТзОВ «Біг'с Логістика», відобразились на прибутковості підприємства, та як ці послуги використані позивачем у його господарській діяльності.

Крім того, як слідує з актів здачі прийняття-робіт (надання послуг) від 20.02.2012 року та від 29.02.2012 року надавались юридичні послуги по договору від 01.07.2011 року №138 про надання аудиторських послуг.

Хибним є твердження представника позивача про те, що отримані юридичні послуги були використані у господарській діяльності позивача, оскільки договори транспортної експедиції та про організацію міжнародних перевезень вантажів були укладені позивачем раніше, ніж договір про надання юридичних послуг.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що податковим органом правомірно зроблено висновок про завищення ТзОВ «Біг'с Логістика» витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 191666,66 грн., внаслідок чого занижено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 42666,70 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму 38333,34 грн., в тому числі в грудні 2011 року на суму 24166,67 грн. та в лютому 2012 року на суму 141,66,67 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 38333,34 грн.

З досліджених в судовому засіданні актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вбачається, що такі містять лише назву послуг та їх вартість, а інших документів, які підтверджують факти надання аудиторських та юридичних послуг ТзОВ «ВІП СОЮЗ» і їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а саме: звітів щодо отримання аудиторських та юридичних послуг, довіреностей на право представництва інтересів товариства в судах, кількість судових справ за участю представника товариства, кількість особистих прийомів працівників та хто надавав вказані послуги та його кваліфікацію не надано і, відповідно, документально не підтверджено, що понесені витрати по послугах пов'язані з їх подальшим використанням у власній господарській діяльності.

Також враховуючи те, що у ТзОВ «ВІП СОЮЗ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди та необхідний технічний персонал, на думку суду дані обставини ставлять під сумнів виконання вищевказаних договорів про надання аудиторських та юридичних послуг.

Щодо твердження позивача про те, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) та податкові накладні є виключними первинними документи, то суд зазначає, що враховуючи вимоги вищенаведених нормативних актів такі документи не є достатніми для підтвердження реальності операцій.

При цьому суд враховує, що наявність у позивача податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) сама по собі не свідчить про фактичне здійснення та реальність вчинення господарських операцій. Встановлена перевіркою та судом відсутність реально вчиненої господарської операції вказує на юридичну дефектність відповідних первинних документів, з огляду на що такі документи за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не можуть бути законною підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біг'с Логістика» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі №803/237/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний