Постанова № 41822651, 26.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Житомир справа № 806/4665/14

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панкеєвої В.А.,

за участі секретаря Бондаренка Д.А.,

за участі позивача ОСОБА_1,

за участі представника відповідача Гарькавої Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 № 0006121702,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006121702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 328436 грн основного платежу та 82109 грн штрафних (фінансових) санкцій, винесене Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області 18 серпня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що підставою для прийняття вказаного рішення стали висновки проведеної контролюючим органом перевірки щодо неподання заяви про перехід з спрощеної системи оподаткування на загальну після здійснення операцій з поставки товарів з використанням розрахункових рахунків понад 300 тис. грн, що призвело до заниження за період з 11 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року зобов'язань по податку на додану вартість на 328435 грн. На думку позивача, такі висновки не відповідають дійсним обставинам справи і чинному законодавству.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.30-31).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлено, що головним державним ревізором-інспектором Житомирської ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за вказаний період, за результатами якої було складено акт № 4992/17-2/НОМЕР_2 від 07 серпня 2014 року (а.с.5-15).

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 вересня 2014 року № 0006121702 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 328436 грн за основним платежем та застосування 82109 грн штрафних (фінансових) санкцій.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Житомирській області, проте рішенням про результати розгляду первинних скарг від 05.09.2014 № 12445/Ч-С/10-205 у задоволенні первинної скарги відмовлено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.17-19).

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду повторних скарг від 29.09.2014 № 1888/Ч-99-99-10-01-03-14 у задоволенні повторної скарги також відмовлено, вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.20-21).

За наслідками проведеної перевірки Житомирською ОДПІ зроблено висновок про допущення ФОП ОСОБА_1 порушень вимог п.180.1. ст.180, п.181.1. ст.181, п.183.10. ст.183, п.185.1. ст.185., п.186.1. ст.186, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.200.1., п.200.2. ст.200 Податкового Кодексу України, а саме за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року встановлено заниження підприємцем сум податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 328436 грн, в т.ч. по періодах: липень 2012 року - 902 грн; серпень 2012 року - 4351 грн; вересень 2012 року - 6451 грн; жовтень 2012 року - 33568 грн; листопад 2012 року - 15762 грн; грудень 2012 року - 29096 грн; січень 2013 року - 23402 грн; лютий 2013 року - 27127 грн; березень 2013 року - 14736 грн; квітень 2013 року - 20409 грн; травень 2013 року - 12472 грн; червень 2013 року - 8711 грн; липень 2013 року - 13165 грн; серпень 2013 року - 10981 грн; вересень 2013 року - 45657 грн; жовтень 2013 року - 28758 грн; листопад 2013 року - 16093 грн; грудень 2013 року - 16795 грн;

Зокрема, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2011 по 31.12.2013 здійснював операції з реалізації товарів з проведенням розрахунків через розрахунковий рахунок на загальну суму 1992205,31 грн, що підтверджується даними виписок з банку по розрахункових рахунках, видатковими накладними (а.с.7). Даний факт позивачем в судовому засіданні не заперечувався.

В акті також зазначено, що загальна сума доходів від здійснення операцій по продажу товарів у період з 01.07.2011 по 30.06.2012, протягм останніх 12 календарних місяців становить 319302,01 грн в зв'язку з чим фізична особа-підприємець підлягає обов'язковій реєстрації платником на додану вартість відповідно до п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України. В порушення п.181.1. ст.181, п.183.2. ст.183 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не надіслав податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 11 липня 2012 року.

Таким чином, як свідчать матеріали перевірки щодо повноти визначення податкових зобов'язань, та встановлено під час розгляду справи, за період з 11 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на 328436 грн при обсягах продажу 1642177 грн (відповідно даних виписок банку по розрахунковому рахунку) та відповідно до вимог Податкового кодексу України підприємцю спірним податковим повідомленням-рішенням нараховано податок на додану вартість на загальну суму 328436 грн.

Під час розгляду справи позивач не заперечував того, що після здійснення операцій з поставки товарів з використанням розрахункових рахунків понад 300000 грн, не надіслав податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 11 липня 2012 року та пояснив, що вказаний висновок контролюючим органом зроблений без врахування всіх обставин здійснення ним підприємницької діяльності в період з 01.01.2011 по 31.12.2013. Так, до 2011 року він був зареєстрований платником ПДВ, в 2011 році з ініціативи Житомирської ОДПІ його свідоцтво платника ПДВ було анульоване. Намагаючись повторно зареєструватися платником ПДВ, в Житомирській ОДПІ він отримав усне роз'яснення, що не може бути зареєстрований платником ПДВ, оскільки не відповідає встановленим законодавством критеріям.

Такі доводи позивача суд вважає безпідставними, так, як свідчить службова записка начальника відділу реєстрації платників та електронних сервісів від 25.11.2014 № 18-007/400 за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 реєстраційна заява платника податку на додану вартість до ДПІ не подавалась.

Суд погоджується з зазначеними висновками контролюючого органу, з огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин.

Як визначено п.181.1. ст.181 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У відповідності до п.п.183.1., 183.2. ст.183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Водночас п.183.10. ст.183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Також п.123.1. ст.123. ПК України визначено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07 квітня 2009 року.

Таким чином, судом встановлено, що в порушення п.181.1. ст.181., п.183.2. ст.183 ПК України ФОП ОСОБА_1 після здійснення операцій з поставки товарів з використанням розрахункових рахунків понад 300000 грн, не надіслав податковому органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до 11 липня 2012 року, а тому повинен нести відповідальність за ненарахування податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування з 11 липня 2012 року.

У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належних доказів причин неподання податковому органу заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, з посиланням на вимоги чинного законодавства.

Суд не приймає доводи позивача про те, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VІІ змінено ст.181 ПК України, оскільки даний Закон прийнятий після виникнення спірних правовідносин і набере чинності лише з 01.01.2015 р.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 не виконав обов'язок щодо реєстрації платником податку на додану вартість після перевищення трьохсоттисячної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, не нарахував та не сплатив податкові зобов'язання по ПДВ з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви і отримання свідоцтва про податкову реєстрацію, тому суд вважає правомірним нарахування позивачу податковим повідомленням-рішенням від 18 серпня 2014 № 0006121702 суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 328436 грн основного платежу і 82109 грн штрафних (фінансових) санкцій, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Панкеєва