Рішення № 41822550, 02.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2014 р.Справа № 922/5175/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг", м. Вишневе до Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс", м. Харків про стягнення 7187,91 грн. за участю представників сторін:

позивача - Кондратенко Н.В. (дов. б/н від 27.11.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Маркет Плюс" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 000266, укладеним між сторонами 25.03.2014 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 7187,91 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 4352,70 грн., пені у розмірі 669,31 грн., штрафу у розмірі 1770,54 грн., 3% річних у розмірі 87,19 грн., інфляційних збитків у розмірі 308,17 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/5175/14, розгляд якої призначено на 02.12.2014 р. о 12:30 год.

28 листопада 2014 р. позивачем до канцелярії господарського суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. 42571), в якій позивач, посилаючись на здійснення відповідачем після подачі позову часткової оплати за поставлений товар у розмірі 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.11.2014 р., просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 6687,91 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 3852,70 грн., пені у розмірі 669,31 грн., штрафу у розмірі 1770,54 грн., 3% річних у розмірі 87,19 грн., інфляційних збитків у розмірі 308,17 грн.

Враховуючи, що згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству і продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов з урахуванням наданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засіданні був повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ним надані усі документи необхідні для розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами та у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Компанія "Маркет Плюс" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 000266, відповідно до п.1.1. якого, позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця), а відповідач (покупець) зобов'язується прийняти і оплати алкогольні та безалкогольні напої (продукція) в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору.

Погоджена сторонами кількість, асортимент і ціна партії продукції вказується в видаткових та товарно-транспортих накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що даний договір діє з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

Умови поставки та оплати продукції визначені сторонами у розділі 2 договору № 000266, зокрема пунктом 2.1 договору визначено, що ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, що продається за цим договором, вказується в додатковій угоді або можуть узгоджуватися сторонами при підписанні накладної(них) і вказується в ній(них). Ціна, асортимент, найменування, кількість продукції, місце і термін поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представниками сторін (що мають довіреність на отримання/передачу товарно-матеріальних цінностей) накладної(их).

Відповідно до п. 2.10 договору, моментом передачі партії продукції (датою поставки) і моментом переходу права власності на продукцію є дата фактичного отримання продукції, зазначена покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній на дану продукцію. У разі відсутності відмітки покупця на примірнику видаткової накладної постачальника про дату фактичного отримання продукції, датою поставки і моментом переходу права власності на продукцію вважається дата видачі видаткової накладної.

У пунктах 2.7, 2.8. договору встановлено, що покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів у касу постачальника. Грошові кошти, що надходять від покупця в якості оплати отриманої за договором продукції, зараховуються постачальником в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним договором, передав у власність відповідача за період з 26.05.2014 р. по 05.06.2014 р. продукцію на загальну суму 8852,70 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними № РН-26-004147 від 26.05.2014 р. та № РН-26-005226 від 05.06.2014 р., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлену за договором № 000266 від 25.03.14 р. продукцію у розмірі 5000,00 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності п. 2.9 договору № 000266 від 25.03.14 р., покупець зобов'язався оплатити кожну придбану за цим договором партію продукцію не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту її передачі.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного договору, розрахунок за отриману від позивача продукцію в повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлену продукцію за договором № 000266 від 25.03.14 р. в розмірі 3852,70 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" за договором № 000266 від 25.03.14 р. продукції у розмірі 3852,70 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем, останнім не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати обґрунтування своєї позиції по справі, відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості у строку передбачені договором, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 3852,70 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами Договору, а саме пунктом 4.1, сторони передбачили, що у разі недотримання термінів оплати продукції, зазначених у п.п. 2.9 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,1 % вартості недоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та відповідно якого належна до сплати сума пені становить 669,31 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.

Крім того, сторонами у другій частині п. 4.1 спірного договору встановлено, що у разі прострочення оплати більш 30 календарних днів, покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по своєчасній оплаті поставленого товару у строк передбачений у договорі, термін прострочки оплати перевищує 30 календарних днів з дня поставки товару, та враховуючи встановлену у договорі відповідальність за невиконання договірних зобов'язань у вигляді штрафу, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення суму штрафу у розмірі 1770,54 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 308,17 грн., та 3% річних, сума яких складає 87,19 грн., надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та відносинам, що склалися між сторонами, а тому нараховані суми інфляційних втрат та 3% річних підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За результатами розгляду справи, керуючись статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 1827,00 грн. покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33-34, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "КОМПАНІЯ "МАРКЕТ ПЛЮС" (61040, Харківська область, м. Харків, вул. Довгалівська, буд. 95; п/р 26004052326304 ХФ КБ "Приватбанк", МФО 351553; ідентифікаційний код 38771608) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Істерн Беверідж Трейдінг" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В; р/р 26002010315819 в ПАТ "Міжнародний інвестиційний банк" в м. Києві, МФО 380582; ідентифікаційний код 38679874) 3852,70 грн. основного боргу; 669,31 грн. пені; 1770,54 грн. штрафу; 308,17 грн. інфляційних втрат; 87,19 грн. - 3% річних; 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2014 р.

Суддя М.І. Шатерніков