Рішення № 41822542, 04.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2014 р.Справа № 922/4354/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки про стягнення 355 482 951,28 грн. за участю представників сторін:

позивача - Данилевський О.М., довіреність №14-89 від 18.04.2014 р.

відповідача - Сивак А.Ю., довіреність №24 від 30.12.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (відповідача) 355 482 951,28 грн. за договором №620-ПР купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р., з яких: основний борг в розмірі 266 394 848,41 грн., пеня в розмірі 24 285 813,11 грн., 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн., 3% річних в розмірі 5 097 130,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30 006 805,07 грн. Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 24 285 813,11 грн., 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн., 3% річних в розмірі 3 824,54 грн. за період травень-червень 2013 р. та інфляційних втрат в розмірі 84 642,47 грн. за період жовтень-грудень 2013 р., всього: 54 072 633,91 грн. Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 266 394 848,41 грн., 3% річних в розмірі 5 093 306,36 грн. та інфляційних втрат в розмірі 29 922 162,60 грн., всього: 301 410 317,37 грн.

У судовому засіданні 14.10.2014 р. було оголошено перерву до 11.11.2014 р., 11.11.2014 р. до 15.11.2014 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

28.12.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 620-ПР купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для власних потреб. Відповідач є кінцевим споживачем.

Згідно з пунктом 2.1. договору позивач зобов'язався передати відповідачу з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 470 970,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п. 2.1.2. договору).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30% від вартості запланових місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу. Оплата в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив протягом січня 2013 р. - грудня 2013 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 610 130 948,99 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 р. на суму 91 202 203,10 грн., від 28.02.2013 р. на суму 45 560 036,31 грн., від 30.04.2013 р. на суму 15 215 906,30 грн., від 31.05.2013 р. на суму 33 890 606,28 грн., від 30.06.2013 р. на суму 35 075 857,32 грн., від 31.10.2013 р. на суму 130 522 205,06 грн., від 30.11.2013 р. на суму 123 654 231,22 грн., від 31.12.2013 р. на суму 129 216 661,05 грн. та від 31.12.2013 р. на суму 5 793 242,35 грн. Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено їх печатками (а.с. 22-30).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач природний газ отримав, але його вартість оплатив частково, що підтверджується довідкою про операції, довідкою про сальдо (а.с. 38-39) та не заперечується відповідачем.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 266 394 848,41 грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з такого.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини і приписи закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 266 394 848,41 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Посилаючись на вказаний пункт договору позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 24 285 813,11 грн. та 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 24 285 813,11 грн. та 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн., посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 28.04.2011 р. у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" роз'яснено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був введений ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. у справі № Б-23/75-02, заборонено нараховувати неустойку (штраф, пеню). На цій підставі відповідач вважає, що нарахування позивачем пені в розмірі 24 285 813,11 грн. та 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн. в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суперечить приписам ч. 4 ст. 12 Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд погоджується з вищевикладеними твердженнями відповідача з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 вказаного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

З огляду на вище викладені приписи закону, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 24 285 813,11 грн. та 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн. відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 5/34-09 від 18 грудня 2012 року.

Крім того, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 5 097 130,90 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30 006 805,07 грн.

Розглянувши дані позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатами проведеного судом перерахунку суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 5 093 306,36 грн. 3% річних та 29 922 162,60 грн. інфляційних втрат. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 824,54 грн. та інфляційних втрат в розмірі 84 642,47 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 266 394 848,41 грн., 3% річних в розмірі 5 093 306,36 грн. та інфляційних втрат в розмірі 29 922 162,60 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 24 285 813,11 грн., 7% штрафу в розмірі 29 698 353,79 грн., 3% річних в розмірі 3 824,54 грн. та інфляційних втрат у розмірі 84 642,47 грн. слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в розмірі 266 394 848,41 грн., 3% річних в розмірі 5 093 306,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 29 922 162,60 грн. та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 09.12.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко