Рішення № 41822516, 20.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2014 р. Справа № 911/3797/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач”, м. Бровари Київської області

до Публічного акціонерного товариства “Агрокомбінат “Калита”, смт. Калита Броварського району

про стягнення 64135,53 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач“ (надалі позивач) заявлено позов до Публічного акціонерного товариства “Агрокомбінат “Калита”, (надалі відповідач) про стягнення 64135,53 грн. з яких: 52676,21 грн. основна сума заборгованості; 3495,11 грн. пені; 1607,72 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням умов договору поставки від 08.01.2014 р. №10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 01.10.2014 р.

01.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 01.10.2014 р. вище зазначене клопотання відповідача задоволено, судом оголошено перерву до 21.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.10.2014 р., у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 05.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2014 р., у зв’язку з повторною неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 20.11.2014 р. та попереджено відповідача, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

У судове засідання 20.11.2014 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору був повідомлений належним чином ухвалою суду від 05.11.2014 р.

Враховуючи обмежений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору та те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, суд

встановив:

08 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач” (позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством “Агрокомбінат “Калита” (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 10.

У відповідності до умов даного договору, постачальник зобов’язується передавати у власність покупця ветеринарні препарати та предмети зооветеринарного догляду для тварин (далі – продукція), а покупець зобов’язується приймати та здійснювати оплату за продукцію (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.6. договору продукція вважається переданою постачальником та прийнято. Покупцем за кількістю – з моменту підписання сторонами видаткової (их) накладної (их), за якістю – відповідно до сертифікатів якості, наданих постачальником.

У п. 5.3. договору зазначено, що покупець зобов’язується оплатити отриману продукцію шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів від дати поставки продукції.

Пунктом 9.3. договору закріплено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до « 31» грудня 2013 року.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток підприємств.

На виконання умов зазначеного договору позивачем була проведена поставка продукції відповідачеві, що підтверджується видатковими накладними: № В-00000319 від 13.03.2013 р. на суму 3110,42 грн., № В-00000526 від 17.04.2013 р. на суму 7878,95 грн., № 1039 від 13.05.2013 р. на суму 7924,50 грн., № 1213 від 04.06.2013р. на суму 8466,60 грн., № 1791 від 02.07.2013 р. на суму 3810,45 грн., №1962 від 30.07.2013 р. на суму 11122,00 грн., №1983 від 02.07.2013 р. на суму 3440,00 грн., № 1984 від 02.08.2013 р. на суму 5603,35 грн., № 3095 від 01.10.2013 р. на суму 1102,50 грн., на загальну суму – 52458,77 грн.

Здійснивши перевірку поданих до суду позивачем копій видаткових накладних (звіривши їх з оригіналами), суд встановив, що вказані копії накладних підтверджують поставку товару відповідачу на суму 52458,77 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позову у зв’язку з відсутністю специфікацій та чіткої визначеності щодо предмету поставки, а саме найменування (номенклатури, асортименту) товару та його кількість.

У свою чергу п. 1.3. договору поставки від 08.01.2013 року №10 передбачено, що підписання представниками сторін видаткової (их) накладної (их), свідчить про погодження між сторонами асортименту, кількості та ціни на продукцію (повноваження представника покупця підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей). Оскільки на всіх видаткових накладних є підпис представника відповідача, що не заперечується представником відповідача, суд вважає, що асортимент та кількість товару були погоджені сторонами.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 08.01.2013 р. № 10.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 52458,77 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 52676,21 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 52458,77 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 3495,11 грн. пені, 6356,49 грн. інфляційних втрат та 1607,72 грн. 3% річних.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2. договору у разі невиконання покупцем зобов’язань щодо оплати за отриманий товар у встановлений термін, він сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від неоплаченої суми за кожен день такої затримки, починаючи з дня отримання товарів.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 3495,17 грн. задовольняє повністю, оскільки сума розрахунку суду більша суми заявленої до стягнення позивачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зробивши розрахунок інфляційних втрат по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6356,49 грн. задовольняє частково, а саме у частині стягнення 6354,32 грн., оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично невірно.

Здійснивши перерахунок 3% річних по заборгованості за поставлений товар за весь час прострочення, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1607,72 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично вірно.

Судові витрати, відповідно до частини п’ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Агрокомбінат “Калита” (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, вул. Червоноармійська, буд. 14; код ЄДРПО України 00857290) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрветпромпостач” (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьонного, буд. 23а; код ЄДРПО України 31033523) – 52458 (п’ятдесят дві тисячі чотириста п’ятдесят вісім) гривень 77 коп. основного боргу, 3495,11 (три тисячі чотириста дев’яносто п’ять) гривень 11 коп. пені, 6354,32 (шість тисяч триста п’ятдесят чотири) гривні 32 коп. інфляційних втрат, 1607 (одна тисяча шістсот сім) гривень 72 коп. 3% річних та 1822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) гривні 61 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2014 року.

Суддя А.В. Лопатін