Рішення № 41822471, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12753/14 18.11.14Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до 1) комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району"

2) комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

1 ) Київська міська державна адміністрація

2) Голосіївська районна у місті Києві державна адміністрація

про стягнення 794 814,01 грн.

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І. - представник за довіреністю № 91/2013/09/05-4 від 05.09.2014 року;

від відповідача-1: Питула Г.Ю. - представник за довіреністю № б/н від 03.01.2014 року;

від відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" про стягнення 794 814,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.02.2003 року між ним та комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" укладено договір №9196004 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

В порушення умов договору на норм чинного законодавства відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого за період з 01.12.2011 року по 01.04.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2014 року становить 693 221,22 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 693 221,22 грн., інфляційної складової боргу в розмірі 17 453,32 грн., 3 % річних в сумі 84 139,47 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.06.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.07.2014 року.

В судовому засіданні 29.07.2014 року оголошено перерву до 15.09.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.09.2014 року розгляд справи відкладено на 06.10.2014 року, у зв'язку із залученням до справи співвідповідача та третьої особи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 року розгляд справи відкладено на 20.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 року розгляд справи відкладено на 03.11.2014 року.

На адресу господарського суду міста Києва не надійшла витребувана інформація.

У судове засідання 03.11.2014 року представники відповідача 2 та третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали від 27.06.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 30814782, 01030 30814758 відповідно, хоча 29.10.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 1 подала пояснення по справі та 03.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 2 подала відповідь на запит та клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2014 року розгляд справи відкладено на 18.11.2014 року, повторно зобов'язано Голосіївську районну у місті Києві державну адміністрацію надати суду інформацію щодо того, у кого на балансі перебували житлові будинки зазначені у додатку № 6 до договору № 9196004 за період з 01.12.2011 року по 01.04.2014 року.

В судове засідання 03.11.2014 року представники відповідача 2 та третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали від 27.06.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 30816270, 01030 30816246, 01030 30816203 відповідно, хоча 18.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 2 подала відповідь на запит.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до яких припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11 305,59 грн., стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 681 915,63 грн. основного боргу, 17 453,32 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 84 139,47 грн.

Представник відповідача 1 заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з поданої заяви про уточнення позовних вимог позивачем зменшено розмір позовних вимог, а тому дана заява приймається судом до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 11 305,59 грн. підлягають припиненню, а в іншій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.02.2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) та комунальним підприємством житлового господарства Голосіївського району в особі Житлово-експлуатаційної контори №111 (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9196004 (далі - договір).

Відповідно до загальних положень статуту публічного акціонерного товариства "Київенерго" (нова редакція), затвердженого загальними зборами публічного акціонерного товариства "Київенерго" (протокол № 2/2013 від 22.04.2013 року), акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором сторони зобов'язується керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до з п.п. 2.3.1 договору, відповідач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 1. якого розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київського міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 20.06.2002 року № 1245 за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями в розмірі 54,42 грн., для розрахунків із бюджетними організаціями 57,50 грн., для розрахунків з госпрозрахунковими організаціями в розмірі 80,00 грн.

Згідно до п. 4 додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця.

Відповідно до п. 5 додатку № 2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт про фактичне споживання теплової енергії в МВРТ №;7 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно до п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ №7 за адресою: вул. Горького, буд. 29, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії почного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяці, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Також, в матеріалах справи наявний договір доручення від 15.10.2005 року укладений між комунальним підприємством житлового господарства Голосіївського району м. Києва (довіритель) та комунальним підприємством «ЖЕО-111» (повірений), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання здійснювати наступні дії: отримувати від АК «Київенерго» теплову енергію за новими поставками з 01.09.05, перераховувати АК «Київенерго» кошти за теплову енергію. Повірений бере на себе зобов'язання: приймати від АК «Київенерго» табуляграми тепловій енергії з передавальним актом та податковою накладною (п.3.4 договору) та проводити необхідні розрахунки з АК «Київенерго» за теплову енергію та здійснювати нарахування населенню за житлово-комунальні послуги (п.3.7 договору).

Листом №321 від 17.11.2014 року Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила суд про те, що згідно розпорядження Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.04.2011 року №261 «Про забезпечення життєдіяльності Голосіївського району міста Києва у сферах управління, віднесених до повноважень Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації» балансоутримувачем житлових будинків зазначених в додатках №6 до договору №9196004 за період з 01.12.2011 року по 01.04.2014 року є комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, за період з 01.12.2011 року по 01.04.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2014 року становить 693 221,22 грн., що підтверджується обліковими картами (табуляграмами) за спірний період та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено основну суму боргу в розмірі 11 305,59 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію ЖЕК-111 СП КПЖГ Голосіївського району.

Відповідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності частини основної заборгованості у відповідача за договором № 9196004 від 01.02.2003 року у розмірі 11 305,59 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено частину заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 11 305,59 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором в період з 01.12.2011 року по 01.04.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 681 915,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростовано, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 17 453,32 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 84 139,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором, суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 17 453,32 грн. та 3 % річних в розмірі 84 139,47 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача 1, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), оскільки відповідачем здійснено погашення боргу після звернення позивача до суду з позовною заявою та порушення провадження у справі, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст.33, ст.ст. 34, 44, ч. 1,2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" частини основної заборгованості у розмірі 11 305,59 грн.

2. Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району" (03045, м. Київ, вулиця Новопирогівська, будинок 25/2, ідентифікаційний код 26385463) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 681 915 (шістсот вісімдесят одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 63 коп., індекс інфляції в розмірі 17 453 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 32 коп., три проценти річних в розмірі 84 139 (вісімдесят чотири тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 47 коп., а також 15 896 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 28 коп. судового збору.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 1 440 (одна тисяча чотириста сорок) грн. 80 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 8483 від 01.04.2014 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 910/12753/14.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 09.12.2014 року.

Суддя С.М. Мудрий