Рішення № 41822458, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/14139/14 17.11.14За позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни

до Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького"

про стягнення 16 735 764,91 дол. США, що еквівалентно 199 022 770,66 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача Щербина О.Ю. дов. №10/00-164 від 12.09.2014р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М.Горького" про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2-0065/13/11-KL від 28.10.2013 у розмірі 16 735 764,91 дол. США, з яких 16 000 000,00 дол. США - заборгованість з повернення кредитних коштів, 669 999,99 дол. США - прострочені проценти за користування кредитом, 65 764,92 дол. США - пені за простроченим кредитом та процентами, що еквівалентно 199 022 770,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено Кредитний договір №2-0065/13/11-KL від 28.10.2013, відповідно до якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 16 000 000,00 дол. США грн. Проте у результаті неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання в останнього виникла заборгованість у розмірі 16 000 000,00 дол. США.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 (суддя Митрохіна А.В.) порушено провадження у справі №910/14139/14 та призначено розгляд справи на 11.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. у відпустці, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/14139/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 10.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з відпустки, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу №910/14139/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/14139/14 до свого провадження та призначила судове засідання на 10.09.2014.

В судовому засіданні 10.09.2014 оголошувалась перерва до 24.09.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2014 розгляд справи №910/14139/14 відкладено до 13.10.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 13.10.2014 оголошено перерву до 27.10.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 415-К від 16.10.2014 прізвище судді Митрохіної А.В. змінено на Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 продовжено строк вирішення спору у справі №910/14139/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 10.11.2014.

В судовому засіданні 10.11.2014 оголошувалась перерва до 17.11.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судове засідання 17.11.2014 з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 17.11.2014 не з'явилися, вимоги ухвали суду у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/14139/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 між Публічним акціонерним товариством «БАНК ФОРУМ» (далі - Банк, Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (далі - Позичальник, Відповідач) укладено кредитний Договір №2-0065/13/11- KL (далі - Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору, Банк, на умовах, визначених Кредитним договором, відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти (надалі - Кредит) окремими частинами (далі за текстом - Вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної Кредитним договором граничної суми коштів (надалі за текстом - Кредитний Ліміт), а Позичальник зобов'язується вчасно погашати Банку заборгованість за Кредитом, а також сплачувати на користь Банка проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Кредитним договором.

Умовами пункту 1.2. ст. 1 Кредитного договору визначено, що максимальна заборгованість Позичальника за Кредитним договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати Кредитний Ліміт в сумі 16 000 000,00 (шістнадцять мільйонів) доларів США.

За змістом п. 1.4 ст. 1 Кредитного договору кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за Кредитом, встановлюється « 27» жовтня 2014 року.

Згідно п.1.5. Кредитного договору, надання Кредиту/Вибірок буде здійснюватися виключно з дати укладення Кредитного договору і до кінцевого терміну, встановленого п.1.4. Кредитного договору, та в межах суми вільного (невикористаного) залишку Кредитного Ліміту відповідно до умов Кредитного договору, але, в будь-якому випадку, заборгованість за Кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого згідно з п.1.4 Кредитного договору.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. ст. 2 Кредитного договору передбачено, що Кредит надається шляхом перерахування Банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий у Банку, в сумі, що буде зазначена в Заявці на отримання Вибірки.

У відповідності до п.2.3.4. Кредитного договору, Позичальник здійснює погашення заборгованості за кожною наданою Вибіркою в дату, зазначену в акцептованій Банком Заявці, але в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення Кредиту як він визначений згідно п.1.4. Кредитного договору.

Відповідно до п. 2.4. ст. 2 Кредитного договору, днем (моментом) надання Вибірки вважається день перерахування Банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, в сумі відповідної Вибірки.

Погашення заборгованості, як це передбачено п. 2.6 ст. 2 Кредитного договору, здійснюється згідно умов Кредитного договору, шляхом переказу Позичальником грошових коштів на транзитний внутрішньобанківський рахунок, вказаний у п.4.1 Кредитного договору, з одночасним, у той же день, зарахуванням Банком відповідної суми грошових коштів на відповідні внутрішньобанківські позичкові рахунки.

Положеннями пункту 3.1. ст. 3 Кредитного договору визначено, що за користування Кредитом Позичальник сплачує Банку проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за Кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання Кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за Кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. Кредитного договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів - для Вибірок у гривні та 360 днів у відповідному році умовно - для Вибірок в іноземній валюті.

Згідно з п. 3.2. ст. 3 Кредитного договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії Кредитного договору в розмірі 12% (дванадцять процентів) річних.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що погашення вимог Банку за Кредитним договором, незалежно від призначення платежу, визначеного Позичальником у відповідному розрахунковому документі, здійснюється в наступній черговості: прострочені проценти, прострочені комісії, прострочена заборгованість за Кредитом, строкові проценти, строкові комісії, строкова заборгованість за Кредитом, неустойка (штраф, пеня), інші вимоги Банку (відшкодування завданих збитків тощо).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є Кредитним договором, а відтак правовідносини сторін регулюються Параграфами 1,2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вказує Позивач, на виконання вимог чинного законодавства України та викладених умов Кредитного договору останній надавав Відповідачу кредитні кошти згідно з його заявками, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами (копії заявок та меморіальних ордерів додаються):

-заявка від 29.10.2013 - сума Вибірки 3 000 000,00 доларів США, дата погашення Вибірки 27.10.2014;

-заявка від 19.12.2013 - сума Вибірки 13 000 000,00 доларів США, дата погашення Вибірки 27.10.2014.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилався на те, що Відповідачем не виконуються умови Кредитного договору, а саме не сплачуються проценти за користування Кредитом.

В зв'язку з неналежним виконанням Позичальником своїх зобов'язань, Банк направив 20.04.2014 на його адресу листа №1187/3.2 від 19.04.2014 з вимогою про негайне погашення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 184 666,66 доларів США та сплати неустойки.

Враховуючи порушення умов Кредитного договору Позивач направив 06.06.2014 Відповідачу вимогу про дострокове виконання зобов'язань за вих. №2709/3.1 від 30.05.2014 з вимогою дострокового виконання зобов'язань сплатити заборгованість за Кредитним договором протягом 7 робочих днів, з дня її відправлення, але зазначена вимога не була виконана Відповідачем, залишена останнім без належної відповіді та реагування.

Як вказує Позивач, внаслідок невиконання Відповідачем свої зобов'язань за Кредитним договором станом на 25.06.2014 утворилась заборгованість у розмірі 16 735 764 долари США 91 цент США, яка складається з простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів - 16 000 000,00 доларів США, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 669 999 доларів США 99 центи США, суми пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами - 65 764 долари США 92 центи США.

Відповідач проти позову повністю заперечував про що зазначив у відзиві без номеру від 13.10.2014 на позовну заяву обґрунтовуючи наступним.

Згідно пункту 8.5 Кредитного договору сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань (обов'язків) за договором у разі, коли таке невиконання стало прямим наслідком безпосереднього впливу обставин непереборної сили, зокрема, повеней, пожеж, землетрусів та інших стихійних лих, бойових дій, блокад, масових заворушень, страйків, терористичних актів. Обставини непереборної сили мають бути підтверджені висновком Торгово-промислової палати України.

Так, листом від 05.09.2014 АТ «Балаклавське РУ» звернулось до Торгово- промислової палати України про надання висновку, щодо виникнення та дію форс- мажорних обставин по Кредитному договору №2-0065/13/11- KL від 28.10.2013 (копія міститься в матеріалах справи).

На зазначений лист 01.10.2014 було отримано відповідь від Торгово-промислової палати України за №3446/05-5, відповідно до якої остання повідомила, що ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» внаслідок обставин, які викладені вище, не має змоги здійснювати свою звичайну господарську діяльність на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, виконання зобов'язань за Кредитним договором №2-0065/13/11-KL від 28.10.2013 укладеним між ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» та ПАТ «БАНК «ФОРУМ», починаючи з 27.02.2014 і на даний час неможливе.

А тому, зважаючи на п. 8.5 Кредитного договору та відповідь Торгово-промислової палати України, як компетентного органу, визначеного сторонами у якості установи, уповноваженої засвідчувати настання обставин непереборної сили, остання підтвердила відсутність вини Відповідача у невиконанні ним прийнятих на себе зобов'язань.

Отже, за твердженням Відповідача, оскільки вина АТ «Балаклавське РУ» у порушенні умов Кредитного договору відсутня, то у Позивача відсутня підстава для зміни умов договору в частині зміни строку виконання зобов'язання з повернення кредиту та відсотків (вимога про дострокове погашення), а також для нарахування і стягнення неустойки.

Крім того, як зазначив Відповідач у відзиві, постановою Правління Національного банку від 13.03.2014 ПАТ «БАНК ФОРУМ» віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі цього документу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб запровадив тимчасову адміністрацію та призначив уповноважену особу у цьому банку.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України №355З від 13.06.2014 було відкликано банківську ліцензію та розпочато ліквідацію Позивача.

Пунктом 4.8 Постанови Національного банку України №281, за відсутності банківської ліцензії Національний банк автоматично відкликає генеральну ліцензію.

Отже, у Позивача відсутня генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій.

Зі слів Позивача, на сьогоднішній день ПАТ «БАНК ФОРУМ» не має жодних законних підстав здійснювати а ні банківські, а ні валютні операції, в тому числі щодо отримання валютних коштів від Відповідача.

Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено в ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1 ст. 180 ГК України)

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, вимога Позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Як вказувалося раніше, пунктом 8.5 Кредитного договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань (обов'язків) за договором у разі, коли таке невиконання стало прямим наслідком безпосереднього впливу обставин непереборної сили, зокрема, повеней, пожеж, землетрусів та інших стихійних лих, бойових дій, блокад, масових заворушень, страйків, терористичних актів. Обставини непереборної сили мають бути підтверджені висновком Торгово-промислової палати України.

Так, до матеріалів справи Відповідачем було додано лист Торгово-промислової палати України №3446/05-5, яким підтверджено, що Відповідач не має змоги виконувати свої зобов'язання за спірним Договором, внаслідок того, що знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 27.04.2014, який визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території. Згідно з цим Законом, тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України, а також повітряний простір над зазначеними територіями.

У зв'язку з прийняттям Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 за №424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» внаслідок загострення ситуації в Автономній Республіці Крим і вторгненням на територію України озброєних формувань, екстремістські налаштованих осіб та військовою агресією з боку Російської Федерації, блокуванням роботи пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю, які розташовані в Автономній Республіці Крим, що призводить до неможливості провадження подальшої діяльності в них та перешкоджає здійсненню передбачених законодавством України видів державного контролю під час перетинання державного кордону, та відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово закрито пункти пропуску та пункти контролю в АР Крим.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому цим Законом.

Крім того, з дня набрання чинності Постанови Верховної Ради Республіки Крим від 17.03.2014 за №1745-6/14 «Про незалежність Криму» на території Республіки Крим не застосовується законодавство України, не виконуються рішення Верховної Ради України та інших державних органів України, прийняті після 21.02.2014.

Наказом Міністерства фінансів Республіки Крим №60 від 18.03.2014 встановлено, що всі податки та збори сплачуються на рахунки Головного управління Державної казначейської служби Республіки Крим, відкриті у ПАТ «Чорноморський банк розвитку та реконструкції».

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» №260 від 06.05.2014 банківським установам України:

-заборонено укладати агентські договори з юридичними особами (комерційними агентами)', надавати фінансові послуги своїм клієнтам на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;

-заборонено встановлювати кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;

-заборонено відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя;

-заборонено продовжувати кореспондентські відносини з банками України та/або іноземними банками, іншими кредитними або фінансовими установами, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя.

Крім того, Національний банк України відкликав та анулював банківські ліцензії та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій та припинив участь у системі електронних платежів Національного банку України банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а саме: Публічного акціонерного товариства «Чорноморський банк розвитку та реконструкції» та Публічного акціонерного товариства банку «Морський».

Таким чином, будь-які грошові перекази з Автономної Республіки Крим і міста Севастополя до банків України є неможливими, і як наслідок неможливим є виконання будь-яких грошових зобов'язань.

Згідно з Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» №260 від 06.05.2014, Національний банк України констатував неможливість здійснювати банківське регулювання та банківський нагляд, валютний контроль і державний фінансовий моніторинг за діяльністю окремих банків та відокремлених підрозділів банків, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, а також неможливість виконання такими банками та відокремленими підрозділами банків вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», Декрету КМ України №15-93 від 19 лютого 1993 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», інших нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при відмові у позові стягнення судового збору покладається на Позивача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3.Дата складання повного тексту рішення 03.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко