Рішення № 41822440, 17.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23685/14 17.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд

про стягнення 2 908,84 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача - Деруга Н.О. дов №135 від 06.05.2014р.

Від відповідача - Пронін О.А. дов. №356 від 08.01.2014р.

Обставини справи:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд про стягнення заборгованості за Договором складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011 у розмірі 2 908,84 грн., крім того судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також просили покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як поклажодавець, своїх обов'язків за Договором складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011 не виконав, зокрема, не перерахував грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор», як зернового складу, за послуги зберігання по відповідному договору та/або позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги виконання зобов'язання за Договором складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011 на підставі Договору про відступлення права вимоги №419-05/14 від 29.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2014 порушено провадження у справі №910/23685/14 та призначено розгляд справи на 17.11.2014.

Представник позивача у судове засідання 17.11.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи на документи на виконання ухвали суду від 31.10.2014 про порушення провадження у справі №910/23685/14, повністю підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання 17.11.2014 з'явився, надав письмові пояснення №2975 від 14.11.2014, відповідно до яких заборгованість не була погашена у зв'язку із відсутністю фінансування.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/23685/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семенівський елеватор», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» (далі - Зерновий склад) та Державною спеціалізованою бюджетною установою «Аграрний фонд" (далі - Поклажодавець, Відповідач) було укладено Договір складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011 (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Поклажодавець зобов'язується передати на зберігання Зерновому складу зерно пшениці, жита, кукурудзи (об'єктів державного цінового регулювання), якість яких відповідає ДСТУ, за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами, а Зерновий склад зобов'язується прийняти таке зерно для зберігання на визначених договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві.

Пунктом 3.1.5. Договору передбачено, що після прийняття зерна на зберігання Зерновий склад зобов'язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання.

На підтвердження прийняття зерна від Аграрного фонду Товариство з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» видало складські квитанці на зерно за №108 та №109 від 12.07.2013, які відповідно до п. 24 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та розділу 3 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 27.06.2003 №198 є товаророзпорядчими документами, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу.

Приписами п. 4.4. Договору сторони погодили, що Поклажодавець відшкодовує витрати із зберігання зерна з моменту передачі зерна Поклажодавця на зберігання Зерновому складу на підставі актів наданих послуг та розрахунку обсягів коштів зберігання зерна як об'єкту державного цінового регулювання.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» надало Аграрному фонду акти виконаних робіт з розрахунками обсягів коштів зберігання зерна.

Виходячи з вищевикладеного та враховуючи те, що відповідно до п. 5.3 Договору розмір відшкодування витрат за зберігання за тонну за місяць становить 17,50 грн., Зерновим складом Аграрному фонду за даний період було надано послуги із зберігання зерна на загальну суму 2 908,84 грн.

Крім того, в своїх письмових поясненнях представник Аграрного фонду підтвердив, що до Аграрного фонду надходили акти виконаних робіт за Договором складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011 за період з 01.11.2013 по 01.01.2014 на загальну суму 2 908,84 грн., які у зв'язку з відсутністю фінансування не були передані для здійснення оплати до Державної казначейської служби України.

Матеріалами справи підтверджено, що Агарний фонд не виконавши своє зобов'язання, заборгував Товариству з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» за послуги зберігання 2 908,84 грн.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України проводити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України. Аграрний фонд є бюджетною організацією, має свій кошторис, рахунки та здійснює неприбуткову діяльність в межах, визначених цим Законом. Аграрний фонд підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, політики у сфері сільського господарства.

Підпунктом 9.3.4. пункту 9.3. статті 9 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" встановлено, що утримання Аграрного фонду здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в межах кошторису, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства.

Пунктом 15 Положення про Аграрний фонд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2005 №543 передбачено, що Аграрний фонд утримується за рахунок коштів державного бюджету у межах кошторису, затвердженого Міністром аграрної політики та продовольства та погоджено з Мінфіном.

29.08.2014 для забезпечення належного виконання Договору складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011 між Публічним акацонерним товариством "Аграрний фонд" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» було укладено Договір про відступлення права вимоги №419-05/14.

Відповідно до ст. 512 ЦК України в даному зобов'язанні було замінено кредитора, шляхом укладення договору про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор» відступає Публічному акціонерному товариству «Аграрний фонд» право вимоги, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Кононівський елеватор», і стає кредитором за Договором складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011.

На підставі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги №419-05/14 від 29.08.2014 Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» отримало право вимагати від Аграрного фонду належного виконання всіх зобов'язань за Договором, а саме: вимагати оплату грошового боргу (грошового зобов'язання) у сумі 2 908,84 грн.

Відповідно до норм цивільного законодавства та умов Договору про відступлення права вимоги від №419-05/14 від 29.08.2014 заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом з обов'язковим повідомленням про це боржника.

01.09.2014 Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» направило на адресу Аграрного фонду вимогу про сплату боргу. Станом на день розгляду справи доказів перерахування коштів до суду не надано.

Таким чином, заборгованість Аграрного фонду перед ПАТ «Аграрний фонд» за неналежне виконання свого зобов'язання за Договором, враховуючи умови Договору про відступлення права вимоги №419-05/14 від 29.08.2014, становить 2 908,84 грн.

Враховуючи викладене, в порушення умов Договору та чинного законодавства України, Відповідач не оплатив зберігання товару і станом на день розгляду справи основна заборгованість останнього перед Позивачем за Договором склала - 2 908,84 грн.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

В силу положень ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст.ст. 527, 612 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).

За таких обставин, факт несплати Відповідачем винагороди за зберігання товару належним чином доведений, а також доведений обов'язок останнього оплатити Позивачу винагороду за зберігання товару враховуючи при цьому Договір про відступлення права вимоги №419-05/14 від 29.08.2014, за яким Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" отримало право вимагати від Аграрного фонду належне виконання всіх зобов'язань за Договором складського зберігання зерна №110/11 від 31.05.2011, що надає суду підстави задовольнити позовні вимоги Позивача, щодо стягнення з Відповідача основного боргу в розмірі 2 908,84 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими щодо стягнення 2 908,84 грн. заборгованості за Договором, були доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державної спеціалізованої бюджетної установи "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 33642855) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконацем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 38926880) заборгованість за Договором №110/11 від 31.05.2011 у розмірі 2 908,84 грн. та судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 02.12.2014.

Суддя А.В.Яковенко