Рішення № 41822399, 25.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2014 р. Справа № 914/3620/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап", с. Сопошин, Жовківський район, Львівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап", м. Воронеж, Російська Федерація;

про: стягнення 41 912,64 доларів США, що станом на день складання позову згідно з офіційним курсом НБУ становить 542 768 грн. 69 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Батрух Р.Б. - представник на підставі довіреності б/н від 01.11.2012 року;

відповідача: Кульчицький Н.Б. - преджставник на підставі довіреності б/н від 25.10.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 15.10.2014 року судом порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап" про стягнення 41 912,64 доларів США, що станом на день складання позову згідно з офіційним курсом НБУ становить 542 768 грн. 69 коп. Розгляд справи призначено на 04.11.2014 року.

У судове засідання 04.11.2014 року позивач явки представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Вимоги ухвали суду не виконав. Судом відкладено розгляд справи на 18.11.2014 року.

У судовому засіданні 18.11.2014 року представник позивача позов підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, з заявами чи клопотаннями не звертався. З огляду на неявку представника відповідача, судом відкладено розгляд справи на 25.11.2014 року.

У судове засідання 25.11.2014 року представники сторін явку повноважних представників забезпечили. Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача (Кульчицький Н.Б., що діє на підставі довіреності від 25.10.2014 року, виданої в м. Воронеж генеральним директором А.Д'Агостино) подав суду заяву (від 24.11.2014 року) про визнання позову та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб № 632504А/2014 від 12.11.2014 року.

У судовому засіданні 25.11.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" (надалі по тексту рішення - позивач, продавець) звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець) про стягнення 41 912,64 доларів США, що станом на день складання позову згідно з офіційним курсом НБУ становить 542 768 грн. 69 коп.

Позивач зазначає, що 01.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технокап" було укладено контракт купівлі продукції, на виконання умов якого він поставив відповідачу товар, за який останній не розрахувався, чим заборгував позивачу 41 912,64 доларів США.

Відповідач позов визнав, про що зазначив у відповідній заяві від 24.11.2014 року.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.01.2014 року між позивачем та відповідачем було укладено контракт купівлі-продажу продукції № 2014/01/01 (надалі по тексту рішення - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позивач продає, а відповідач купує продукцію, а саме: кришку металеву TWIST OFF (надалі по тексту рішення - товар).

Згідно з п. 2.1. договору покупець купує товар в кількості та за цінами, які визначаються окремими специфікаціями, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору було встановлено загальну кількість товару, який продається за даним контрактом у кількості 20 млн. (двадцять міньйонів) штук.

Згідно з п. 4.1. договору оплата за товар, здійснюється в доларах США, шляхом прямого банківського переказу на валютний рахунок позивача.

07.07.2014 року позивачем було поставлено відповідачу товар, визначений в п. 1.1 договору в кількості 855360 шт. на суму 41 912,64 доларів США, що підтверджується комерційним рахунком (Інвойс) № 214070714-34 від 07.07.2014 року; вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № ЕК10АА-34, міжнародною товарно-транспортною накладною DAF CE 4143 FE п/п СЕ1514 ХХ та специфікацією № 3 від 06.07.2014 року.

Відповідно до п. 4.2 договору форма оплати - відстрочка платежу на 45 календарних днів.

Проте, станом на 10.10.2014 року оплата за отриманий товар від відповідача не поступила.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Суд зазначає, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України (ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Крім цього, у п. 9.1 контракту сторони зазначили, що всі спірні питання, які можуть виникнути в межах даного договору, сторони намагатимуться розв'язати шляхом двосторонніх переговорів. Якщо такі спори не принесуть результатів, кожна зі сторін має право винести спірне питання на розгляд в Господарський суд за місцем знаходження продавця (п. 9.2 контракту).

Як вбачається з виписки № 632504А/2014 від 12.11.2014 року, поданої представником відповідача у судовому засіданні, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокап" включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб Російської Федерації та має засновників (учасників) на території України, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап".

Віповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Враховуючи наведені положення, даний спір підсудний господарському суду Львівської області, а беручи до уваги встановлені вище обставини та явку повноважного представника відповідача у судовому засіданні, підлягає розгляду і вирішенню по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами є контракт № 2014/01/01 від 01 січня 2014 року.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Факт поставки позивачем товару відповідачу вартістю 41 912, 64 доларів США підтверджено комерційним рахунком (Інвойс) № 214070714-34 від 07.07.2014 року; вантажно-митною декларацією (форма МД-2) № ЕК10АА-34, міжнародною товарно-транспортною накладною DAF CE 4143 FE п/п СЕ1514 ХХ та специфікацією № 3 від 06.07.2014 року, копії яких долучено до матеріалів справи.

Договором сторони визначили, що протягом 45 календарних дів відповідач повинен здійснити оплату. Проте, як встановлено судом і не заперечується відповідачем, останнім не здійснено розрахунок за отриманий товар. Докази оплати в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Технокап", отримавши товар, не провів оплати, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання недопустима.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Із врахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги підставними, обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, за подання позову позивачем сплачено 10 838 грн. 62 грн. судового збору. Згідно з повідомленням Національного банку України, опублікваного на сайті http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0386500-14 станом на 10.10.2014 року (дата складення позовної заяви) курс гривні до доллара США становив 1295,0023. Відповідно, позивачем правильно визначено суму позовних вимог (542 768 грн. 69 коп.), однак, неправильно розраховано суму судового збору, оскільки за подання позову, ціна якого 542 768 грн. 69 коп., підлягає сплаті судовий збір у розмірі 10 855 грн. 37 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору поакладається на відповідача, враховуючи, що на відповідача покладається відшкодування позивачу судових витрат у сплаченому ним розмірі, а сума недоплаченного судового збору стягується в дохід державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап" (394053, Російська Федерація, м. Воронеж, вул. Генерала Лізюкова, 17а, офіс 8, ІПН 3662190969, р/р в доларах 40702978000304641290, філія ЗАТ "ЮніКредитБанк" в м. Воронежі, кореспондентський рахунок 30101810100000000709, код ЄДРПОУ 366201001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Агрокап" (80356, Львівська обл., Жовківський район, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 18, код ЄДР 33775568) 41 912, 64 доларів США, що станом на день складення позову еквівалентно 542 768 грн. 69 коп. та 10 838 грн. 62 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокап" (394053, Російська Федерація, м. Воронеж, вул. Генерала Лізюкова, 17а, офіс 8, ІПН 3662190969, р/р в доларах 40702978000304641290, філія ЗАТ "ЮніКредитБанк" в м. Воронежі, кореспондентський рахунок 30101810100000000709, код ЄДРПОУ 366201001) в дохід державного бюджету 16 грн. 75 коп. недоплаченого судового бору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 01.12.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.