Ухвала суду № 41822361, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/60224/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Винокурова К.С.

Кочана В.М.

Пасічник С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,-

у с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо скасування наказу від 22 липня 2013 року № 140-о про звільнення з посади старшого слідчого відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління Державної податкової служби у Донецькій області у запас за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, зобов'язання винести наказ про відрядження до Головного управління Міндоходів у Донецькій області та наказ про призначення на аналогічну до звільнення посаду, зобов'язання надати компенсацію за час вимушеного прогулу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, своє рішення мотивував тим, що рішення відповідача про звільнення з роботи ОСОБА_4 за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) є правомірним, оскільки Міністерством доходів і зборів України позивач не був відряджений для подальшого проходження служби до Міністерства доходів і зборів України, не був прийнятий на службу в податкову міліцію Міністерства доходів і зборів України та не був зарахований у розпорядження Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Судами також зазначено про неприйняття до уваги посилання ОСОБА_4, що він мав переважне право на залишення на роботі та, що йому не були запропоновані інші посади, оскільки на час звільнення з посади позивача в усіх оперативних підрозділах та слідчих підрозділах фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Донецькій області вакантні посади були відсутні, а також на час попередження про звільнення та на час звільнення з посади позивач мав дисциплінарне стягнення.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та вказує на підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової служби у Донецькій області від 22 липня 2013 року № 140-о, який є предметом оскарження, старшого слідчого відділу розслідування кримінальних справ слідчого управління ДПС у Донецькій області звільнено у запас за п.п. «г» пункту 64 (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Розпорядженням Міністерства доходів і зборів України від 23 травня 2013 року № 368/04/0317 (далі - Розпорядження № 368/04/0317) працівники податкової міліції Державної податкової служби у Донецькій області відряджені для подальшого проходження служби до Міністерства доходів і зборів. В списку відряджених працівників ОСОБА_4 не значиться.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 24 травня 2013 року № 424-о (далі - Наказ № 424-о) прийнято на службу в податкову міліцію Міністерства доходів і зборів України та зараховано у розпорядження Головного управління Міндоходів України у Донецькій області працівників податкової міліції, в якому ОСОБА_4 не значився.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення відбулося правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства.

Колегія суддів вважає такий висновок передчасним, виходячи з наступного.

Згідно підпункту «г» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом установи, тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

В рішеннях судів попередніх інстанцій вказано тільки про те, що штатна чисельність працівників Головного управління Міндоходів у Донецькій області на момент звільнення Позивача була зменшена на 27% від загальної чисельності працівників порівняно з чисельністю, встановленою наказом Міндоходів від 12 лютого 2013 року. Проте судами не проаналізовано, чи внаслідок такого зменшення скорочувалась безпосередньо посада позивача. В матеріалах справи відсутні штатні розписи Головного управління Міндоходів станом на 12 лютого 2013 року та станом на момент звільнення Позивача, які мали бути досліджені судами попередніх інстанцій з метою їх порівняння на предмет наявності та кількості посад, аналогічних посаді Позивача, за наслідками проведеної реорганізації.

Також колегія суддів вважає необхідним зазначити, що посилання в рішеннях судів на Розпорядження № 368/04/0317 та Наказ № 424-о щодо зарахування до розпорядження Головного управління Міндоходів України у Донецькій області певних працівників податкової міліції, до списку яких не увійшов Позивач, як на доказ неможливості подальшого використання Позивача на службі, є передчасним. Зазначені документи стосуються працевлаштування тільки тих осіб, які безпосередньо в них зазначені, не містять будь-яких висновків стосовно Позивача, в тому числі негативних, щодо можливості подальшого використанні його на службі і, відповідно, не можуть вважатися такими, що створюють правові наслідки для Позивача. В даному випадку наявність обставин, пов'язаних з такою неможливістю, має бути належним чином доведена Відповідачем.

На підтвердження вищезазначеної позиції свідчить те, що в матеріалах справи наявне попередження про наступне звільнення позивача (а.с. 52), яке датовано раніше, ніж Розпорядження № 368/04/0317 та Наказ № 424-о. Тобто процедуру звільнення Позивача було розпочато раніше ніж були видані документи, які на думку Відповідача мали обґрунтовувати наявність неможливості подальшого використання Позивача на службі при його звільненні з зазначених підстав.

Враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені статтею 220 КАС України, про те, що касаційний суд при розгляді справи в касаційному порядку не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому порядку, колегія суддів приходить до висновку про скасування попередніх рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року скасувати.

Адміністративну справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: К.С. Винокуров

В.М. Кочан

С.С. Пасічник