Ухвала суду № 41822206, 03.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

03 грудня 2014 року м. Київ К/800/41640/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Чумаченко Т.А.,Смоковича М.І.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом Державної фінансової інспекції в Донецькій області до Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України про зобов'язання виконати пункт 1 вимоги № 19-03-10/1668 від 25.05.2011, за касаційною скаргою Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року Державна фінансова інспекція в Донецькій області звернулась до суду з вказаним позовом, у якому просила зобов'язати Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України виконати пункт 1 вимоги № 19-03-10/1668 від 25.05.2011.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позов задоволено. Зобов'язано Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України виконати 1 вимоги № 19-03-10/1668 від 25.05.2011.

У касаційній скарзі Центральний штаб Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що на виконання пункту 1.2.3.1 плану контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на І квартал 2011 року Контрольно-ревізійним відділом в місті Донецьку проведена ревізія фінансово-господарської діяльності Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості за період з 01.10.2008 по 31.01.2011, за наслідками якої складено акт №05-860/027 06.07.2012 про виявлені порушення.

На цій підставі позивачем складено вимогу № 19-03-10/1668 від 25.05.2011, пунктом 1 якої від відповідача вимагалось усунути шляхом донарахування та перерахування недоотриманих працівниками суми на їх особисті рахунки, відкриті в установах банку, або їх видати з каси підприємства, у розмірі 299491, 82 грн. посадових окладів та інших виплат заробітної плати в сумі 174107,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», у редакції на час спірних правовідносин (далі - Закон) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У пункті 2 частини 1 статті 8 Закону зазначено, що Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби, як того вимагає частина 2 статті 15 Закону, є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 серпня 2011 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про скасування, зокрема, пункту 1 вимоги № 19-03-10/1668 від 25.05.2011.

За змістом частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З врахуванням підтвердження судовим рішенням, яке набрало законної сили, законності та обґрунтованості пункту 1 вимоги Державної фінансової інспекції в Донецькій області № 19-03-10/1668 від 25.05.2011, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для зобов'язання Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України виконати його, а відтак про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України також погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій і доводи касаційної скарги його не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного суду України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Центрального штабу Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільній промисловості України - відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 червня 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді