Ухвала суду № 41822074, 04.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/6181/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,провівши у порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи

за позовом ОСОБА_4 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про визнання дій незаконним та стягнення шкоди,

за касаційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року,

встановив:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Адміністрація Держприкордонслужби), Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про визнання незаконними дій відповідачів щодо зволікання при виконанні ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року у цивільній справі № 2-6811/11 та стягнення з них моральної шкоди в сумі 20000 грн, матеріальна шкода в сумі 6510 грн.

Позов обґрунтував тим, що 11 травня 2013 року йому безпідставно відмовлено в перетинанні державного кордону України та оформлено прокол вилучення паспорту. Неприйняття до виконання відповідачами ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року у справі № 2-6811/11 про скасування ОСОБА_4 тимчасового обмеження у праві виїзду з України є протиправним, оскільки ухвала набрала законної сили за правилами, встановленими частиною першою статті 223 ЦПК України. Внаслідок вчинення незаконних дій йому було завдано матеріальну та моральну шкоду.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Держприкордонслужби щодо несвоєчасного зняття з обліку ОСОБА_4 як особи, яку тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. Стягнуто з Адміністрації Держприкордонслужби на користь ОСОБА_4 шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю, на загальну суму 7510 грн, а саме: в розмірі 6510 грн майнової шкоди, в розмірі 1000 грн моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Адміністрація Держприкордонслужби просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовує тим, що вирішення питань внесення та видалення інформації про осіб, яким за рішенням суду тимчасово обмежено у праві виїзду з України, не належить до її компетенції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року задоволено заяву про забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості: обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, зокрема, на Адміністрацію Держприкордонслужби покладено обов'язок вжиття заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявного у зазначеної особи паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Копію ухвали направлено для виконання Адміністрацією Держприкордонслужби.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року скасовано ухвалу судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 вересня 2011 року про забезпечення позову у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Супровідним листом від 28 лютого 2013 року дане судове рішення направлене Рівненським міським судом Рівненської області для виконання та відома Адміністрації Держприкордонслужби та отримано нею 4 квітня 2013 року.

Однак, при надходженні до Адміністрації Держприкордонслужби ухвали Рівненського міського суду Рівненської області в від 19 лютого 2013 року вона не була прийнята до виконання. Натомість, 26 квітня 2013 листом № 0.254-3872/0/18-13 Адміністрація Держприкордонслужби звернулась до Рівненського міського суду Рівненської області із заявою про неможливість прийняття до виконання вказаної ухвали, оскільки в ній відсутня дата набрання законної сили і просила направити копію належним чином оформленої та засвідченої ухвали суду із зазначенням дати набрання нею законної (юридичної) сили.

Відправником до Державної Фельдєгерської служби зазначене поштове відправлення подано 30 квітня 2013 року та вручено до канцелярії Рівненського міського суду Рівненської області 7 травня 2013 року.

7 травня 2013 року між туристичною компанією ПП «Жайвір» та ОСОБА_4 укладено договір-доручення № ДТ-1 на бронювання туристичних послуг за маршрутом: Київ (аеропорт «Жуляни») - Тіват (Чорногорія) на час відправлення 06:00 11 травня 2013 року.

11 травня 2013 року уповноваженою особою відділу прикордонної служби «Жуляни» окремого контрольно-пропускного пункту «Київ» прийнято рішення про відмову в перетинанні державного кордону України на виїзд з України громадянину України ОСОБА_4 у зв'язку з наявністю в базі даних Державної прикордонної служби України відомостей, що зазначену особу рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області тимчасово обмежено у праві виїзду з України та складено протокол вилучення (затримання) паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

17 червня 2013 року Рівненським міським судом на адресу Адміністрації Держприкордонслужби повторно для відома та виконання направлено ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року з відміткою про те, що станом на 26 лютого 2013 року судове рішення набрало законної сили. Зазначене поштове відправлення отримано відповідачем 19 червня 2013 року. Інформацію про позивача вилучено з бази даних Державної прикордонної служби України «Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України» 20 червня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в Адміністрації Держприкордонслужби при одержанні 4 квітня 2013 року ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року не було законних підстав, які б перешкоджали виконанню судового рішення, а звернення 26 квітня 2013 року до суду з клопотанням про направлення копії судового рішення з відміткою про дату набрання ним законної сили є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 8 статті 6 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон № 3857-XII) громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, зокрема, якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.

Пунктом 8 статті 19 Закону України від 3 квітня 2003 року № 661-VI «Про Державну прикордонну службу України» (далі - Закон № 661-VI) встановлено, що на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба) відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 20 Закону № 661-IV органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Держприкордонслужби, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності для виконання покладених на Держприкордонслужбиу завдань, надається право не пропускати через державний кордон України осіб, яким за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Якщо є рішення суду щодо громадянина України, іноземця чи особи без громадянства про обмеження у виїзді у зв'язку з ухиленням від виконання зобов'язань за рішенням суду чи іншого органу, то органи Держприкордонслужби зобов'язанні тимчасово обмежити виїзд за межі України.

Адміністрація Держприкордонслужби здійснює постановку на контроль осіб (боржників), яких згідно із судовими рішеннями тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Пунктом 7 Положення про Адміністрацію Держприкордонслужби, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 399/2011, встановлено, що Адміністрація Держприкордонслужби здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи - регіональні управління Держприкордонслужби України, які утворюються нею.

Відповідно до пункту 2 Положення про Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби від 30 вересня 2011 року № 754, Головний центр призначений для обробки з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (підсистем) та баз (банків) Державної прикордонної служби інформації, зокрема, про осіб, яким за мотивованим письмовим рішенням суду, постанови прокурора та правоохоронних органів не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено прав виїзду з України. Пунктом 11 цього Положення до основних завдань Головного центру віднесено, зокрема, обробку інформації з використанням системи "Гарт-1" щодо запобігання та недопущення перетинання державного кордону особами, яким згідно з законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обов'язок запобігання та недопущення в'їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів, покладається законом на Державну прикордонну службу України. Організацію здійснення в установленому законодавством порядку прикордонного контролю та пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів і вантажів, організацію контролю за додержанням режиму в пунктах пропуску через державний кордон; координацію діяльності військових формувань та відповідних правоохоронних органів, пов'язаної із захистом державного кордону України, а також діяльності державних органів, що здійснюють різні види контролю при перетинанні державного кордону або беруть участь у забезпеченні режиму державного кордону, прикордонного режиму і режиму в пунктах пропуску через державний кордон, віднесено до повноважень Адміністрації Держприкордонслужби як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, та його територіальних органів.

При цьому, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України не є територіальним органом Адміністрації Держприкордонслужби, не має делегованих повноважень на виконання функцій центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, а є органом забезпечення Державної прикордонної служби, який, відповідно до покладених завдань, здійснює, зокрема, обробку відповідної інформації.

Щодо законності та обґрунтованості рішення відповідача про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України громадину ОСОБА_4 з посиланням на відсутність в ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області дати набрання законної (юридичної) сили слід зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таке ж правило встановлене статтею 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Ухвала Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року постановлена на підставі статті 154 ЦПК України, тобто позивач поновлений в праві виїзду за межі України шляхом скасування судом заходів забезпечення позову. При цьому стаття 154 ЦПК України, яка регламентує заміну виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову, не містить припису про те, що ухвала про скасування заходів забезпечення позову підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень.

За змістом статей 153 і 154 ЦПК України ухвала суду про скасування заходів забезпечення позову може бути оскаржена.

Згідно із статтею 210 ЦПК України, якою встановлено зміст ухвали суду, в резолютивній частині ухвали зазначається, зокрема, строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Загальний порядок набрання рішенням суду законної сили передбачений частиною першою статті 223 ЦПК України, відповідно до якої рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Частиною другою статті 294 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

За такої правової ситуації суд не зобов'язаний був зазначати дату набрання законної сили ухвалою суду від 19 лютого 2013 року. В супровідному листі Рівненського міського суду Рівненської області від 28 лютого 2013 року містився припис про необхідність виконання вказаного судового рішення.

Відповідно до пункту 23.7 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68, копії вироків, рішень, ухвал, постанов у справах повинні бути підписані та скріплені гербовою печаткою. У разі, якщо судове рішення не набрало законної сили, про це зазначається на копії, що видається.

Судами встановлено, що застереження про те, що судове рішення не набрало законної сили, на копії ухвали суду від 19 лютого 2013 року відсутнє.

За наведених законодавчих приписів та встановлених фактичних обставин, суди дійшли правильного висновку, що в Адміністрації Держприкордонслужби при одержанні 4 квітня 2013 року ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 19 лютого 2013 року не було законних підстав, які б перешкоджали виконанню судового рішення.

Отже, несвоєчасне зняття з обліку ОСОБА_4 як особи, яку тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України, є протиправною бездіяльністю, допущеною Адміністрацією Держприкордонслужби, внаслідок чого порушено конституційні права та законні інтереси позивача.

При цьому, судами встановлена сплата ОСОБА_4 туристичній компанії ПП «Жайвір» коштів в сумі 6510 грн за бронювання комплексу туристичних послуг для поїздки за маршрутом Київ - Тіват (Чорногорія) та неповернення таких коштів.

Дана втрата майнового характеру є наслідком неправомірної поведінки суб'єкта владних повноважень та порушення ним особистих прав позивача. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що майнова шкода в розмірі 6510 грн підлягає відшкодуванню Адміністрацією Держприкордонслужби.

Що стосується вимоги ОСОБА_4 щодо виплатити компенсації за заподіяну моральну шкоду, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в зв'язку з необґрунтованою відмовою в перетинанні державного кордону України позивач зазнав душевних страждань, нервового напруження, а тому завдана моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 1000 грн.

Згідно з частиною третьою статтею 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України відхилити, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.