Ухвала суду № 41821943, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/19545/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Островича С.Е., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 по справі № 2а-3631/10/1670

за позовом Громадської організації по збереженню і експлуатації водно - транспортних засобів власного користування "Клуб відпочинку правоохоронних органів"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація в судовому порядку оскаржила податкове повідомлення - рішення від 16.07.2010 № 0006891503/0/2335, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з орендної плати за землю у сумі 8 925,56 грн. за порушення вимог Закону України "Про оренду землі". Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю з боку позивача порушень вимог названого Закону.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.08.2010 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивач у 2009 та 2010 роках в порушення вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності за договором оренди земельної ділянки в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, замість законодавчо встановлених 3 % від грошової оцінки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано.

Рішення суду обґрунтовано висновком про те, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження, а зміна розміру орендної плати повинна бути оформлена у відповідності до вимог законодавства.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами, передумовою ухвалення оспорюваного податкового повідомлення - рішення були висновки фахівців контролюючого органу за результатами документальної невиїзної перевірки, викладені у акті від 05.07.2010 № 3467/15-227/25732520, що позивачем при визначенні суми податкового зобов'язання з орендної плати за 2009 та 2010 роки не були враховані відповідні зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та нараховувалась орендна плата за договором оренди земельної ділянки комунальної власності в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, замість встановлених 3 % .

Судами також було встановлено, що 06.09.2007 між позивачем та Кременчуцькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки № 040754800198 з визначеним розміром орендної плати у розмірі 1 % щорічно від грошової оцінки землі.

Вказані розміри орендної плати відповідають сумам податкового зобов'язання, що визначались самостійно позивачем у податкових деклараціях, наданих контролюючому органу за 2009 та 2010 роки з помісячною розбивкою.

Згідно із ст. 15 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

При цьому відповідно до ст. 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Таким чином, згідно із законодавством України, чинним на момент виникнення спірних відносин, питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі оренди.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку недійсність договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) законом прямо не встановлена, рішення суду про визнання його недійсним відсутнє, а тому договір є правомірним.

При цьому згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі.

Водночас, закріплення в ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" мінімального значення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності означає те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим ні Закон України "Про плату за землю", ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря перераховувати орендну плату (сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Тобто орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати лише у випадку внесення відповідних змін до договору.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати з настанням дати: - набрання чинності додатковою угодою про внесення змін до договору (в разі досягнення сторонами взаємної згоди щодо збільшення розміру орендної плати); - набрання законної сили рішенням суду про зміну договору (в разі вирішення спору щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем та Кременчуцькою міською радою зміни до договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 щодо збільшення розміру орендної плати за землю не вносились. Також з матеріалів справи вбачається, що судове рішення щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку відсутнє, а інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням податкового органу.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, проте не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної палати, а відтак донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2010 по справі № 2-а-3631/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді С.Е. Острович

А.О. Рибченко