Ухвала суду № 41821879, 30.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4246/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я.( доповідача),

Кобилянського М.Г.,

Кочана В.М.,

Пасічник С.С.,

Ситникова О.Ф.,

перевіривши заяву ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року (К/800/34583/14) у справі за позовом ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року (К/800/34583/14) у справі за позовом ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості, яку мотивує неоднаковим застосуванням касаційним судом положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 3 вересня 2005 року № 865 та статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2863-XII.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши доводи заяви та додані до неї матеріали, колегія суддів приходить до висновку, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для подання заяви про перегляд судового рішення є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Постановляючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року, про перегляд якої подано заяву, суддя касаційної інстанції погодився з постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року в якій зазначено висновки, що відповідно до частини першої, частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2863-XII суддям при стажі роботи на посаді судді понад 20 років виплачується надбавка за вислугу років у розмірі 30 відсотків від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, тому позивач мав право на отримання надбавки за вислугу років у визначеному розмірі з розрахунку посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас.

В свою чергу, приймаючи ухвали від 20 травня 2010 року, 25 січня 2013 року та 11 липня 2014 року у подібних правовідносинах Вищий адміністративний суд України застосовуючи норми частини першої, частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2863-XII висловив протилежну позицію та дійшов висновку, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Відповідно до частини четвертої цієї статті суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплат за кваліфікаційні класи. Таким чином перевагу слід надавати положенням частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, а не нормам постанови Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років. За правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Вивчивши вказану заяву та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України дійшов до висновку про допуск справи за позовом ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості - до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали судді Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2014 року, оскільки вважає, що при застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права мають місце різні за змістом рішення у подібних правовідносинах.

Керуючись статтями 236-240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в :

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

М.Г. Кобилянський

В.М. Кочан

С.С. Пасічник

О.Ф. Ситников