Ухвала суду № 41821795, 08.12.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Корчевного Г.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Слободянюк С.В.,

при секретарі Бугай О.О.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Опалько Мирослави Іванівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, колегія суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року позивач ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про визначення підсудності вказаної позовної заяви.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2014 року підсудність цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості визначено Шевченківському районному суду міста Києва.

Унікальний номер справи: 761/26751/14-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/14107/2014Головуючий у суді першої інстанції: Кравець Д.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз'яснено позивачу, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник позивача ПАТ «Дельта Банк» - Опалько М.І. подала апеляційну скаргу та просить суд апеляційної інстанції ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06.10.2014 р. скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Пославшись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону.

В апеляційній скарзі представник апелянта зазначає, що при поданні позовної заяви скаржником через Апеляційний суд м. Києва на реквізити вказаного суду було сплачено судовий збір, про що свідчить платіжне доручення, наявне в матеріалах справи.

Зазначає, що жодних вимогщодо повторної сплати судового збору при подачі позовної заяви в порядку, встановленому ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чинним законодавством України не передбачено.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 68122028 від 20 серпня 2014 року про оплату судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. вбачається, що кошти сплачено на розрахунковий рахунок 31210206780010, одержувач УДКУ у Солом'янському районі м. Києва, ЄДРПОУ 02894757.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 вересня 2014 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали, оскільки матеріали поданої позовної заяви не відповідають вимогам, встановленим ст. 119 ЦПК України, зокрема, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що сплата судового збору на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва не може вважатися належним доказом сплати судового збору, а вимоги ухвали від 15.09.2014 р. позивачем у встановлений судом строк не виконано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Згідно вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Отже при поданні позовних заяв до Шевченківського районного суду міста Києва оплата судового збору має бути проведена на розрахунковий рахунок 31211206700011, одержувач УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, ЄДРПОУ 37995466, банк одержувача ГУ ДКУС у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001, призначення платежу: «Судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали від 15 вересня 2014 року позивач отримав 23 вересня 2014 року, однак у встановлений строк не усунув вказані недоліки. Натомість, 02 жовтня 2014 року представник позивача Духота І.В. подав до суду заяву, в якій, не погодившись з ухвалою суду від 15 вересня 2014 року, зазначив, що при подачі позовної заяви до Апеляційного суду м. Києва ним було виконано вимогу ч. 5 ст. 119 ЦПК України, а саме, додано оригінал квитанції про сплату судового збору. При цьому, представник зауважив, що відповідно до ч. 2 ст. 117 ЦПК України справа передана з одного суду до іншого суду в порядку, встановленому ст. 116 цього Кодексу повинна бути прийнята судом до провадження, якому вона надіслана.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про визначення підсудності вказаної позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», яким регламентовано, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд цивільних справ, підсудних місцевим загальним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Апеляційним судом міста Києва.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Тобто, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач звернувся до Апеляційного суду міста Києва з клопотанням про визначення підсудності позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а не з позовною заявою в порядку, визначеному ст. 118 ЦПК України.

Таким чином, оскільки відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 04 вересня 2014 року підсудність цивільної справи визначено Шевченківському районному суду міста Києва, судовий збір повинен бути сплачений на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м. Києва (місце розгляду справи, визначене Апеляційним судом м. Києва), про що і було вказано позивачу в ухвалі від 15 вересня 2014 року.

Вірним є також висновок суду першої інстанції, що посилання представника позивача на положення ч. 2 ст. 117 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки в даному випадку справа була передана до Шевченківського районного суду м. Києва не відповідно до положень ст.ст. 116, 117 ЦПК України, а Апеляційним судом міста Києва лише була визначена підсудність справи згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст. 119 і 120 цього Кодексу, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Колегія суддів відносно доводів апеляційної скарги, що жоднихвимогщодо повторної сплати судового збору при подачі позовної заяви в порядку, встановленому ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» чинним законодавством України не передбачено, зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачем було сплачено судовий збір на реквізити Шевченківського районного суду м. Києва за подання вказаної позовної заяви.

Разом з тим, нормами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не передбачено сплату судового зборупри поданні заяви про визначення підсудності.

Колегія суддів вважає, що за таких обставин доводи апеляційної скарги, що мало місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, не знайшли підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Враховуючи викладене та оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, колегія суддів вважає законними й обґрунтованими висновки районного суду про наявність правових підстав для визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу.

Справа судом розглянута повно та об'єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано правильно.

Інші доводи апеляційної скарги недоведені та містяться лише на формальних міркуваннях.

Відповідно до ст. 312 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Опалько Мирослави Іванівни - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: