Постанова № 41821567, 05.12.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2014 року м. Київ 810/5845/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства “Фленкер-Ф”

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання дій протиправними і зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство “Фленкер-Ф” (далі – позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі – відповідач) про визнання протиправними дій щодо проведення зустрічної звірки ПП “Фленкер-Ф”, результати якої оформлено Актом від 03.09.2014 року № 459/22-03/38857644.

Крім того, позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо внесення до інформаційних баз даних Державної фіксальної служби (Міністерства доходів і зборів) відомостей на підставі Акта від 03.09.2014 року № 459/22-03/38857644 та зобов'язати відповідача вилучити з інформаційних баз даних Державної фіскальної служби відомості, внесені на підставі Акта від 03.09.2014 року № 459/22-03/38857644.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що зустрічну звірку податковим органом проведено з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач вважає, що податковий орган взагалі не мав підстав для проведення зустрічної звірки, оскільки в акті відсутнє посилання на запит надісланий від органу державної податкової служби (ініціатора). Жодного документа фінансово-господарської діяльності податковим органом не досліджувалось. Позивач також стверджує, що будь-яких податкових повідомлень-рішень з приводу збільшення або зменшення його податкових зобов’язань податковим органом не приймалось. Однак, податковий орган дійшов висновку про відсутність об’єктів оподаткування та не підтвердження вчинення господарських операцій ПП «Фленкер-Ф» з його контрагентами. Зазначені висновки було відображено відповідачем в інформаційних базах, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну і митну політику.

В ході судового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач вимоги позивача не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що Акт про проведення зустрічної звірки не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, тому не створює правових наслідків та не є обов’язковим для виконання, а отже й не порушує прав та інтересів суб’єкта господарювання. Крім того, інформація внесена до інформаційних систем державної податкової служби є службовою інформацією та не визначає змісту прав та обов’язків платників податків.

У судове засідання 02.12.2014 року уповноважені представники сторін не з’явились, надали до суду клопотання про здійснення судового розгляду даної справи за відсутності представників позивача та відповідача.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку з цим судом прйнято ухвалу від 02.12.2014 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

03 вересня 2014 року посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області складено Акт № 459/22-03/38857644 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП “Фленкер-Ф” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року” (далі - Акт від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644). Твердження відповідача про неможливість проведення зустрічної звірки ґрунтується на тому, що підприємство за податковою адресою не знаходиться, відповідно до інформаційно аналітичної системи «Подадковий блок» суб’єкт господарювання має стан – 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезаходженням. За юридичною адресою ПП «Фленкер-Ф» директор відсутній, фактичне здійснення діяльності підприємства встановити не можливо, відомості щодо зміни місцезнаходження підприємства державному реєстратору не надавались. Документи, що підтверджують показники відображені платником податків у податковій звітності – відсутні. Крім того, податковим органом в ході перевірки встановлено, що власних земельних ділянок підприємство не має та земельні ділянки комунальної власності не орендує, будь які транспортні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності - відсутні, вбачається проведення обриву постачання придбаного товару, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання. Встановити джерела придбання реалізованої продукціїї не можливо, факт здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Фленкер-Ф» за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року - відсутній. Операції з поставки товарів покупцям не містять ділової мети систематичного придбання та продажу товарів та не спричинять реального настання правових наслідків. Аналізом даних бази ЄДР виданих та отриманих накладних встановлено, що за перевіряємий період ПП «Фленкер-Ф» формує податковий кредит за рахунок відображення операцій із сумою ПДВ менше 10000,00 грн. у контрагента з ознаками «фіктивності».

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ПП “Фленкер-Ф” по взаємовідносинам за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року з підприємствами постачальниками та підприємствами покупцями, а дані відображені позивачем у декларації з податку на прибуток та у декларації з податку на додану вартість внаслідок операцій з ТМЦ (робіт, послуг), отриманих за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року з підприємствами постачальниками та реалізованими покупцями – не є дійсними. Крім того, відповідачем встановлено відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. 135, 138, 187, 198, 201 Податкового кодексу України.

Як вбачається з Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644, висновки податкового органу про відсутність транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення ТМЦ та недостатню кількість персоналу для здійснення заявлених фінансово-господарських операцій за період з 01.06.2014 року по 31.06.2014 року, неможливість встановлення наявності складських приміщень для зберігання товарів, договорів поставки ТМЦ та факт здійснення розрахунків між підприємством та контрагентами ґрунтувались на тому, що ПП “Фленкер-Ф” за податковою адресою (адресою місцезнаходження) не знаходиться.

Водночас, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем не було отримано під час перевірки та надано суду в ході розгляду справи.

Позивач, в свою чергу, на спростування зазначених тверджень відповідача, надав договір оренди нежитлового приміщення № 173 від 27.09.2013 року відповідно до якого ТОВ «УК «Добробут» передав у строкове платне користування ПП «Фленкер-Ф» нежитлове приміщення загальною площею 14,00 кв.м., розміщене за адресою: Київська область, Києво-святошинський район, с.Гореничі, вул. Садова, 10-а. На виконання зазначеного договору сторонами було укладено акт прийому передачі приміщення від 27.09.2013 року. Оплата здійснена відповідно до квитанцій про здійснення касових операцій. Крім того, на підтвердження звернення до державного реєстратора позивачем надано копію повідомлення № 893 від 05.11.2014 року щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу та копію опису документів, що надавались державному реєстратору для проведення зазначеної реєстраційної дії 05.11.2014 року. У свою чергу, місцезнаходження позивача за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Садова, 10-а, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а сааме: випискою та витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також фотокопіями приміщення.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що жодних податкових повідомлень – рішень з приводу збільшення/зменшення податкових зобов’язань позивача, сум бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість за вказаний період за результатами складання Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП “Фленкер-Ф”, податковим органом не приймалось.

Проте, відповідні суми відхилення між задекларованими показниками податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року були внесені податковим органом до АІС “Податковий блок” на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644.

За таких обставин, позивач вважає, що оскільки дії відповідача по проведенню зустрічної звірки є протиправними, то і дії по внесенню до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби відомостей на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 є протиправними, тому позивач також просить суд зобов'язати відповідача вилучити з інформаційних баз даних Державної фіскальної служби відомості, внесені на підставі Акта від 03.09.2014 року №535/22-03/38857644.

Щодо позовних вимог про протиправність дій податкового органу щодо проведення зустрічної звірки, суд зазначає наступне.

Правовою підставою проведення зустрічної звірки зазначено підпунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого, органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232 затверджено Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок та наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04. 2011 № 236.

Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, якими визначено механізми дії податкового органу у разі необхідності здійснення такої звірки.

Відповідно до пункту 4.4 цих Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України. При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином, з аналізу зазначених норм права можна дійти висновку, що дії з проведення зустрічних звірок є лише процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником податкового законодавства у рамках податкового контролю.

Відповідно до змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки дії з проведення зустрічних звірок не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких звірок, позовні вимоги в цій частині не підлягають задовленню.

Аналогічну правову позицію викладено також в судовому рішенні Вищого адміністративного суду України від 18.09.2014 року по справі № К/800/40107/14.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо внесення до інформаційних баз даних Державної фіскальної служби (Міністерства доходів та зборів України) відомостей на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 та зобов’язання відповідача вилучити з інформаційних баз даних Державної фіскальної служби (Міністерства доходів та зборів України) відомості, внесені на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644, суд зазначає про таке.

Метою розробки автоматизованих інформаційних систем є створення єдиного програмно-технічного комплексу для автоматизації процесу реєстрації, обліку платників податків на всіх рівнях структури контролюючого органу, прийому та обробки електронних звітних податкових документів, формування зведеної інформації про надходження податкових платежів, нарахування податкових зобов`язань та їх сплату у розрізі окремих податків і зборів тощо.

Джерелами формування автоматизованих систем є, зокрема, відомості стосовно реєстраційних та облікових даних платника податків, його банківських рахунків, інформація, що надходить від інших органів виконавчої влади, у тому числі Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України, Державного комітету статистки України, митних органів та органів внутрішніх справ, податкових органів центрального та обласного рівнів.

Крім того, в окремих інформаційних системах обліковуються дані, що створені або отримані податковим органом у процесі поточної діяльності, у тому числі інформація про наявність/відсутність підприємства за його місцезнаходженням, видачу або анулювання свідоцтв про реєстрацію платником податку на додану вартість, направлення на адресу платника відповідних запитів, надходження відповідей на них, облік результатів контрольно-перевірочної роботи за окремими податками і зборами тощо.

Відповідно до приписів статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Облік контрольно-перевірочної роботи за додержанням платниками податків податкового законодавства здійснюється шляхом формування відповідних даних в інтегрованій автоматизованій інформаційній системі “Податковий блок”, яка складається з чотирьох підсистем, у тому числі підсистеми “Податковий аудит”, яка створена з метою вдосконалення податкового контролю за правильністю формування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, та виявлення платників, які мінімізують свої податкові зобов’язання.

Процес зіставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці, та суб`єктів господарювання показники діяльності яких з такими платниками податків підлягають звірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником податків вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкової звітності, оскільки питання правильності відображення платником податків у податковому обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні планових та позапланових перевірок.

У свою чергу, здійснення податковим органом на стадії проведення звірки податкової кваліфікації операцій платника податків та його контрагентів не може слугувати підставою для внесення змін до інформаційних баз Міністерства доходів і зборів України. Висновок щодо відсутності об`єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу платником податків товарів (послуг) покладається в основу відповідного податкового повідомлення – рішення, яким донараховується податкове зобов`язання з податку на додану вартість, зменшується сума бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість, і саме ці показники податкових зобов`язань (податкового кредиту, від`ємного значення, бюджетного відшкодування) у разі їх узгодження у встановленому законом порядку є підставою для внесення змін до вказаної бази даних.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платнику податків податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що Податковим кодексом України передбачено лише два способи визначення податкових зобов’язань платника податків: самим платником податків шляхом подання податкової декларації (податкового розрахунку) або податковим органом шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення. Жодні інші документи не можуть призводити до змін в облікових даних платників податків з приводу їхніх податкових зобов’язань.

Це означає, що будь-які зміни в інформаційних базах даних відносно розміру податкових зобов'язань або податкового кредиту платника податків мають визнаватися протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 в адміністративній справі № 2а-2567/12/1070 (К/9991/74156/12).

Як встановлено судом та підтвердив представник відповідача, відомості щодо коригування показників податкової звітності позивача за період червень 2014 року по липень 2014 рік були внесені саме до АІС “Податковий блок”. На підтвердження даної обставини представник відповідача надав суду витяг з АІС “Податковий блок”, з якого вбачається, що суми ПДВ за період з червня 2014 року по липень 2014 року відображені податковим органом у колонці “Відхилення” сума ПДВ із позначкою “-”. При цьому, у вказаному витязі з АІС "Податковий блок" вбачається, що такі відомості були внесені саме на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644.

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що дані Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 були внесені до інших інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України, позивачем суду надано не було.

Отже, враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що дії податкового органу по внесенню до АІС “Податковий блок” відомостей на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 без прийняття податкових повідомлень-рішень та узгодження податкових зобов'язань в установленому законом порядку, є протиправними, а право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача вилучити з АІС “Податковий блок” відомостей, внесених на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо внесення відомостей до АІС “Податковий блок” на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 та зобов’язання Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з АІС “Податковий блок” відомостей, внесених на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стаття 97 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що суд визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути компенсовані за клопотанням однієї зі сторін.

Оскільки позивач вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, судові витрати стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо внесення до АІС “Податковий блок” відомостей на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП “Фленкер-Ф” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року”.

3. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області вилучити з АІС “Податковий блок” відомості, внесені на підставі Акта від 03.09.2014 № 459/22-03/38857644 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП “Фленкер-Ф” з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.06.2014 року по 31.07.2014 року”.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.