Ухвала суду № 41818564, 08.12.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08.12.14р. Справа № 904/3910/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ

до відповідача - 1: Фермерського господарства "Весна", с. Микільське, Білозерського району, Херсонської області

до відповідача - 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест", м. Дніпропетровськ

про стягнення 957 187, 78 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Савченко О.А. - представник ( посв. № 1361 від 12.06.2007)

від відповідача-1: Клипко С.В. - представник (дов. б/н від 13.03.14 р.)

Майдебуда І.П. - директор

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача - 1 Фермерського господарства "Весна" та відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" про стягнення солідарно процентів за користування товарним кредитом в сумі 929 139,64 грн. та пені у сумі - 28 048,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 13.11.2013 ТОВ "Агросфера" до господарського суду Дніпропетровської області було подано позовну заяву № 11203 від 12.11.2013 про солідарне стягнення з ФГ "Весна" та ТОВ "Гран Інвест" заборгованості по договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 в сумі 552 239,01 грн., з яких: 494 474,70 грн. проіндексована сума вартості товару (боргу); 54 114,45 грн. проценти за користування товарним кредитом; 3 649,86 грн. пеня. При цьому розрахунок заявлених до солідарного стягнення сум були здійснені ТОВ "Агросфера" по 05.11.2013 включно. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014 у справі №904/8847/13 даний позов ТОВ "Агросфера" задоволений.

У період часу з 06.11.2013 по 22.05.2014 відповідачем-1 було здійснено лише два платежі, а саме: платіж від 07.04.2014 в сумі 20 000,00 грн. та платіж від 08.04.2014 в сумі 2 000,00 грн., які зараховані позивачем, як часткова сплата проіндексованої суми вартості товару (боргу), проданого на умовах товарного кредиту. Отже, у відповідача-1 перед позивачем й досі існує прострочена заборгованість по товарному кредиту по договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013 в сумі 472 474,70 грн., з яких: 444 365,72 грн. заборгованість по товарному кредиту зі строком платежу до 15.10.2013; 28 108,98 грн. - заборгованість по товарному кредиту зі строком платежу до 25.10.2013.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 продовжує користуватись товарним кредитом, позивачем нараховано проценти за користування товарним кредитом за період з 06.11.2013 по 22.05.2014 у сумі 929 139,64 грн. Крім того, позивачем здійснено донарахування пені по товарному кредиту зі строком платежу до 15.10.2013 з 06.11.2013 по 13.04.2014 та по товарному кредиту зі строком платежу до 25.10.2013 з 06.11.2013 по 23.04.2014 на загальну суму 28 048,14 грн.

22.03.2013 між ТОВ "Агросфера" - кредитором та ТОВ "Гран Інвест" -поручителем укладений договір поруки №11203-ПОР, предметом якого, є зобов'язання ТОВ "Гран Інвест" перед ТОВ "Агросфера" відповідати за порушення ФГ "Весна" його зобов'язань перед ТОВ "Агросфера" по Договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013. ФГ "Весна" та ТОВ "Гран Інвест" є солідарними боржниками. ТОВ "Гран Інвест" відповідає перед ТОВ "Агросфера" у тому ж обсязі, що і ФГ "Весна".

Разом з позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача-1 на всіх рахунках в межах заявленої до стягнення суми 957 187,78 грн.

Заява обґрунтована тим, що існуюча заборгованість відповідача-1 перед позивачем є значною та відповідач-1 у продовж значного періоду часу безперешкодно та неправомірно користується грошовими коштами позивача.

Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

16.06.2014 представник позивача надав додаткове правове обґрунтування заяви про забезпечення позову, в якому зазначає, що у позивача існує достатньо обґрунтоване припущення, що майно (кошти) відповідача-1 може зникнути або зменшитись на момент виконання рішення господарського суду.

Усно позивач зазначив про те, що основна сума заборгованості погашена відповідачем-1 в примусовому порядку. Також вказував на те, що відповідач-1 виконує свої зобов'язання перед іншими кредиторами замість того, щоб виконати свої зобов'язання перед ним.

Відповідач-1 усно підтвердив ту обставину, що ним погашено основну суму заборгованості за договором купівлі-продажу № 11203 від 22.03.2013, а також той факт, що він розраховується з іншими кредиторами, але на його думку це якраз свідчить про те, що він є платоспроможним та не уникає від виконання судових рішень. Відмова ж сплатити суму, яку заявляє в даному позові позивач пов'язана з його (відповідача-1) незгодою з цією сумою. Відповідач-1 зазначив, що арешт коштів на рахунках в такій значній сумі може призвести до повної зупинки діяльності підприємства.

Суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Як зазначено у пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати її. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивач не надав доказів реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а також доказів того, що відповідач-1 вчиняє дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Сама по собі значна заборгованість відповідача-1 перед позивачем не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Також судом враховано, що сума основного боргу погашена відповідачем-1, тобто він не ухиляється від виконання судового рішення, прийнятого на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 66 - 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА" про забезпечення позову.

Суддя Я.С. Золотарьова