Ухвала суду № 41818440, 09.12.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 р. м. Чернівці

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справа апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Петлюка В.І.

суддів Колотила О.О.

Потоцького В.П.

за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.

адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4, за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, в порядку ст.89 КК України раніше не судимого, -

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 186 КК України і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом двохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України зобов'язано його: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Провадження № 11/794/86/14 Головуючий у І інстанції: Цуркан В.В.

Категорія:ч.2 ст. 186 КК України Доповідач: Петлюк В.І.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд.

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого в АДРЕСА_2, мешканця АДРЕСА_3 українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

1) 25.04.1997 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 81, ст. 46-1 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі, па підставі ст.46-1 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

2) 03.03.1998 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ч.2 ст. 206, ст.43 КК України (в редакції 1960 року) до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;

3) 14.11.2002 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років та 6 місяців позбавлення волі;

4) 23.02.2009 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі;

5) 20.09.2011 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області за ст.395 КК України до арешту строком на 1 місяць, -

визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначено йому міру покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередню - заставу у розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

В строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 враховано строк його тримання під вартою з 06.11.2012 року по 29.08.2013 року.

Згідно вироку районного суду 25 жовтня 2012 року в період часу з 11 до 12 години ОСОБА_3 та ОСОБА_4, переслідуючи умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, за попередньою змовою між собою, через незачинену хвіртку зайшли з тильної сторони до господарства, яке розміщене в АДРЕСА_4 та належить потерпілій ОСОБА_5, де словесно погрожуючи застосуванням насильницьких дій по відношенню до останньої, вимагали та отримали від потерпілої гроші в сумі 500 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, завдавши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

На вказаний вирок районного суду засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію в якій порушує питання про скасування даного вироку і направлення

справи на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що кримінальна справа не була порушена вчасно, а слідчі дії проведено не по «гарячих слідах». Вказує, що за межі смт. Глибока не відлучався, про злочин йому нічого не відомо і скоїти напад на пристарілу жінку не міг, в період скоєного злочину був у магазині ОСОБА_6, а потім пішов додому звідки нікуди не відлучався. Зазначає, що його утримували в райвідділі з метою того щоб він написав явку з повинною. Під час проведення пред'явлення для впізнання ОСОБА_5 нікого із присутніх не впізнала, що свідчить про те, що такий протокол сфальсифіковано. Після того як його та іншого підозрюваного взяли під варту із ними більше ніяких слідчих дій не проводили. Зазначає, що під час розгляду справи у суді ОСОБА_3 пояснив, що злочину не вчиняв, а його били і заставили працівники карного розшуку Глибоцького райвідділу взяти напад на себе і оговорити ОСОБА_4 Нападники пройшли по ріллі від чого мали були б залишитися сліди взуття. Куди зникли шапочки на голову та маски для обличчя слідством не встановлено. Обшуки по місцю проживання не проводилися, з метою виявлення викраденого та знарядь злочину. Щодо вказаних фактів він звертався до прокуратури із заявами на які прокуратура ніяк не зреагувала. За таких обставин робить висновок, що матеріали кримінальної справи сфальсифіковані, що спричинило притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинних осіб.

На зазначену апеляційну скаргу заступником прокурора Новоселицького району Чернівецької області ОСОБА_7 подано заперечення у яких він зазначає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, вина підсудних доведена в повному обсязі, злочин кваліфіковано вірно, судом обрано справедливу міру покарання, необхідну та достатню для виправлення підсудних та попередження вчиненню ними нових злочинів. За таких обставин апеляцію засудженого ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи повно та об'єктивно провів судове слідство, висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, правильно застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню, а також дотримався норм кримінально - процесуального закону під час розгляду справи та постановлення вироку.

Засуджений ОСОБА_3 вирок районного суду не оскаржував.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_4 та його адвоката, які підтримали апеляцію посилаючись на обставини в ній зазначені, думку прокурора, який вважає, що вирок суду, як законний, слід залишити без зміни, а апеляцію, як необґрунтовану,- без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Приходячи до такого висновку колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 365 КПК України, апеляційний суд перевіряє вирок суду першої інстанції у межах поданої апеляції, за таких обставин колегія суддів не перевіряє вирок районного суду, в частині засудження ОСОБА_3

Відповідно до кримінально-процесуального закону (в ред. 1960 року) істотним порушенням вимог КПК є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Згідно ст.369 КПК України (в ред. 1960 року) вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи: 1) коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні; 2) коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

Як встановлено колегією суддів зазначених вище порушень вимог КПК України (в ред. 1960 року) районним судом допущено не було, а усі доводи, наведені в апеляції засудженого спростовуються наступним.

Висновки суду про доведеність винуватості підсудного ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 186 КК України відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказів.

В судовому засіданні в районному та апеляційному суді засуджений ОСОБА_4 винним себе не визнав та пояснив суду, що 25 жовтня 2012 року зранку він разом з співмешканкою ОСОБА_8 вийшли з її будинку, остання пішла з дітьми до школи, а він пішов в магазин до ОСОБА_6, оскільки напередодні домовився поїхати з ним в Чернівці. Прийшовши до магазину біля 9 години ОСОБА_9 вже не було, а його син ОСОБА_10 повідомив йому, що батько вже поїхав на Чернівці. Після чого з магазину він пішов в універмаг, потім знову повернувся в магазин. Магазин покинув біля 13 години, після чого зустрівся з співмешканкою ОСОБА_8 біля фонтану, звідки разом пішли з нею додому, і з дому більше нікуди не виходив та був до вечора зі своєю співмешканкою. Крім цього, ОСОБА_4 вказав на те, що 21 жовтня 2012 року з ОСОБА_3 він не зустрічався, з ним бачився тільки один раз у спільного знайомого, які підстави у ОСОБА_11 його оговорювати йому не відомо, при цьому він взагалі не може до когось піти і забрати гроші.

Разом з тим, незважаючи на невизнання засудженим ОСОБА_4 своєї вини, його вина підтверджується наступними доказами у справі.

Так засуджений ОСОБА_11 пояснив суду, що 21 жовтня 2012 року він зустрівся з ОСОБА_4 на вул. Комінтерна, при цьому він запропонував ОСОБА_12 заробити пару рублів, на що останній погодився і вони домовились зустрітись через пару днів. 25 жовтня 2012 року десь приблизно між 10 та 11 годиною, він зустрівся з ОСОБА_4 на автобусній зупинці біля заправки у «Гарячка» в смт. Глибока. Після чого разом сіли в автобус та поїхали в с. Старий Вовчинець, по приїзду не розрахувавшись вийшли з автобуса та направились до потерпілої через польову дорогу. По дорозі він побачив ОСОБА_13 з яким поздоровався. Дійшовши до господарства потерпілої ОСОБА_5 з тильної сторони городу, відкрили хвіртку та зайшли на подвір'я, де потерпіла прала білизну. При цьому зайшовши до потерпілої натягнули на голову чорні капрони з прорізами для очей, та погрожуючи сказали їй дати гроші, вона злякалась почала кричати і він, щоб вона не кричала прикрив їй рота, при цьому сказав їй віддати гроші бо буде гірше, після цього потерпіла зайшла у хату винесла їм 500 гривень купюрами по 100 гривень, після чого вони пішли від потерпілої, вийшли на дорогу, викинули капрони, зупинили машину і поїхали назад в смт. Глибока. В Глибоці випили пива, розділили гроші і розійшлися. Про те, що у потерпілої були гроші йому було відомо, у зв'язку з

тим, що він був знайомий з її сином.

Аналогічні показання дав ОСОБА_11 і під час досудового слідства (а.с. 29-31, Т.1).

Підстав оговорювати ОСОБА_4 або себе у вчиненні вказаного злочину, а також сумніватися у правдивості показів засудженого ОСОБА_3 у колегії суддів немає, оскільки останні в неприязних відносинах не перебували. В ході досудового та судового розгляду даної справи підстав вважати, що ОСОБА_3 надав недостовірні покази відносно ОСОБА_4 - не встановлено. Більше того, в судовому засіданні останній надав чіткі та детальні покази щодо обставин вчинення грабежу, які повністю узгоджуються з показаннями потерпілої.

З оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_14, які вона давала на досудовому слідстві вбачається, що 25 жовтня 2012 року приблизно об 11 години 30 хвилин вона була на подвір'ї власного господарства в АДРЕСА_5 де прала одяг. В якійсь момент вона помітила, що зі сторони городу хтось підійшов до неї, і вона піднявши голову побачила двох незнайомих хлопців, обличчя яких було прикрите, які підійшли до неї і казали дати гроші, інакше вони її поб'ють. В цей час потерпіла закричала, оскільки сильно перелякалась, проте один хлопець рукою закрив їй рот та сказав заспокоїтись, інакше буде гірше та наказав віддати гроші. Потерпіла сильно налякалась за своє життя та здоров'я, тому вирішила віддати їм гроші, зайшла в будинок та винесла їм гроші в сумі 500 гривень купюрами по 100 гривень. Після того як у неї забрали гроші, хлопці пішли через город в невідомому напрямку.

Таким чином аналізуючи покази потерпілої можна зробити висновок, що вона беззаперечно вказує на факт вчинення грабежу двома особами чоловічої статі.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні вказав районному суду на те, що 25 жовтня 2012 року приблизно 11 години, точно годину він не може вказати, в с. Старий Вовчинець під час того коли він возив гній, він побачив підсудного ОСОБА_11, який з ним поздоровався, при цьому з ним був ще один чоловік, який був на певній відстані від нього, та був обернений до нього спиною, а тому хто той чоловік він не може вказати.

Свідок ОСОБА_6 вказав на те, що він дійсно мав 25 жовтня 2012 року поїхати в м. Чернівці з підсуднім ОСОБА_4, проте він поїхав сам, а біля 9 години йому передзвонив син ОСОБА_10 і повідомив, що до нього в магазин прийшов ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні підтвердив, що дійсно 25 жовтня 2012 року біля 9 години до нього в магазин прийшов підсудній ОСОБА_4, який мав поїхати разом з його батьком ОСОБА_9 в м. Чернівці. Він повідомив підсудному, що батько вже поїхав, при цьому ОСОБА_12 побув трошки в магазині, потім виходив потім знову повернувся. При цьому після 11 години він ОСОБА_15 більше не бачив в магазині, а коли точно він пішов з магазину він не може сказати.

Такі покази спростовують доводи засудженого ОСОБА_4, щодо перебування його під час вчинення даного злочину у магазині ОСОБА_6

Вказані покази свідки надали суду будучи попередженими про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а тому підстав сумніватися у їх правдивості у колегії суддів немає.

Вина засудженого ОСОБА_4 підтверджується і письмовими доказами у справі.

З даних які є в протоколі усної заяви про злочин ОСОБА_5 від 26 жовтня 2012 року, вбачається, що остання звернулась до Глибоцького PB УМВС України в Чернівецькій області, з приводу того, що 25 жовтня 2012 року двоє невідомих викрали у неї 500 гривень (т.1 а.с.8).

З даних протоколу відтворення обставин та обстановки подій з таблицями ілюстрацій до нього від 07.11.2012 року за участю ОСОБА_11, вбачається, як останній вказує на те, при яких обставинах та яким чином він разом з ОСОБА_4 скоїли відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_14. (т.1 а.с. 49-52).

Проаналізувавши та оцінивши вищенаведені докази, які, на думку колегії суддів, є достовірними і достатніми, районний суд обґрунтовано поклав їх в основу вироку.

Районний суд вірно оцінив критично показання засудженого ОСОБА_4, які останній надав в судовому засіданні, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи і повністю спростовуються здобутими в ході досудового та судового слідства доказами. Колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що невизнання засудженим ОСОБА_4 свої вини є обраним ним способом захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин,

Доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що показання окремих свідків та письмові докази судом висвітлено не повному обсязі, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, оскільки із матеріалів кримінальної справи вбачається, що районний суд, у відповідності до ст. 323 КПК України (в ред. 1960 року) обґрунтував свій вирок тими доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання в апеляції на те, що в період вчинення злочину він був із ОСОБА_16 є непереконливими, адже районним судом обґрунтовано не поставлено в основу вироку її покази, оскільки вони є непослідовними, не узгоджуються між собою, суперечать один одому. Більше того остання являється співмешканкою ОСОБА_4 та перебуває в дружніх відносинах з ним.

Доводи засудженого ОСОБА_4 щодо незаконності проведення слідчої дії пред'явлення для впізнання та протоколу складеного за результатами її проведення є помилковими, оскільки такі докази не були покладені в основу вироку.

Що стосується твердження засудженого ОСОБА_4 щодо застосування протиправних методів ведення досудового слідства, то наведене не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, адже застосування до засудженого ОСОБА_3 недозволених методів ведення досудового слідства не було встановлено, а в судовому засіданні ніяких заяв від нього щодо таких дій не надходило.

Інші наведені в апеляції доводи також не дають підстав апеляційному суду для скасування вироку районного суду.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 186 КК України, як - відкрите викрадення чужого майна (грабіж), за кваліфікуючими ознаками - вчинене повторно, за попередньою

змовою групою осіб, поєднаний з погрозою застосування насильства яке не є небезпечним для життя.

Призначаючи вид та міру покарання засудженому ОСОБА_4, районний суд дотримався вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення, відсутність претензій з боку потерпілої, особу винного, його характеризуючи дані, а також те, що він неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, має не зняту та непогашену судимість, при цьому вчинив новий злочин, врахувавши відсутність обставин, що пом'якшують покарання та наявність обставини, що обтяжує покарання, а саме: вчинення злочину відносно особи похилого віку, - прийшов до переконливого висновку, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_4 неможливе без його ізоляції від суспільства.

Засудженому ОСОБА_4 призначено покарання, в мінімальних межах санкції, яка передбачена ч.2 ст. 186 КК України, і саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які б давали підстав для зміни чи скасування вироку не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 жовтня 2014 року щодо нього та ОСОБА_3. яким їх визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України - без зміни.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ протягом трьох місяців з моменту набрання законної сили.

Головуючий В.І. Петлюк

Судді О.О. Колотило

В.П. Потоцький