Ухвала суду № 41815340, 02.12.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4873/14 Головуючий у 1-й інстанції Лихосенко М.О.

Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Онищенка Е.А.

Суддів Ломейка В.О.

Кухаря С.В.

При секретарі Мосіній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа : Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району, Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2014 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа : Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Ленінському району, Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про виселення.

В обґрунтування позову зазначав, що 30.04.2008 року між АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 92000 доларів США строком до 28.04.2028 року, зі сплатою процентів 11,73% річних для придбання кв. АДРЕСА_3

30.04.2008 року між АТ "Індустріально-експортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, на підставі якого останній отримав кредит в розмірі 92000 доларів США строком до 28.04.2028 року, зі сплатою процентів 11,73% річних для придбання кв. АДРЕСА_3 , та взяв на себе обов'язок повернути кредит згідно з графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором було укладено договір іпотеки від 30.04.2008 року, відповідно до умов якого Банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: кв. АДРЕСА_3, яка належала йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.04.2008року.

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконував належним чином, в зв'язку з чим станом на 05.06.2013 року у нього утворилась заборгованість в загальній сумі 937622 грн. 54 коп.

ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 937622,54 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить відповідачу, розташовану за адресою : АДРЕСА_3.

Вказане рішення відповідачем не оскаржено та набрало чинності, підлягає виконанню.

З моменту винесення рішення суду та до теперішнього часу відповідач не погасив заборгованість за кредитним договором та позивач може задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна на яке звернуто стягнення.

Відповідно до ст. 40" Закону України "Про іпотеку" та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

26 березня 2014 року відповідачам направлено письмове повідомлення про виселення, яке останні отримали 31.03.2014 року, однак не звільнили зазначену квартиру.

Проживання відповідачів з неповнолітньою дитиною у квартирі на яку звернуто стягнення за рішенням суду чинить їм перешкоди у реалізації зазначеного іпотечного майна та погашення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене Банк просив суд виселити з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, а саме: кВ.АДРЕСА_3 ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6; стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з кв.АДРЕСА_3, яка є предметом іпотеки.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк» судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Так, згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 40 Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08.10.2013 року позов задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 937622,54 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка належить відповідачу, розташовану за адресою : АДРЕСА_3.

Вказане рішення відповідачем не оскаржено та набрало чинності, підлягає виконанню.

Банком надсилались відповідачам письмова вимога про виселення ( а.с.20-25).

Вимоги отримані про свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 24).

Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив з положень статті 40 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом місяця, а при їх відмові звільнити житлове приміщення добровільно, здійснюється їх примусове виселення на підставі рішення суду.

Судом досліджено фактичні обставини справи, зроблено висновок про дотримання банком процедури попередження відповідачів про необхідність у місячний термін добровільно звільнити житлове приміщення і після невиконання вказаної вимоги, обґрунтовано зроблено висновок про виселення відповідачів.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не прийняв до уваги наявність неповнолітньої особи у помешканні, що є перешкодою у її виселенні є необґрунтованими.

Матеріали справи свідчать про те,що неповнолітня донька відповідачів на час укладення договору іпотеки майнових прав на забезпечене іпотекою нерухоме майно та права користування ним не мав, що підтверджується договором. І тому не є перешкод для виселення його з батьками.

Отже вказані та інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 жовтня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: