Постанова № 41814401, 02.12.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 711/8783/2012

Провадження № 1/307/64/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І

при секретарі Тиводар В.І.

з участю прокурора Тимків Ю.Б.

захисника ОСОБА_1

потерпілої ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, румуна, громадянина України, має середню освіту, не працюючого, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченому ст. 129 ч. 1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Органом досудового слідства ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у тому, що 22.05.2012 року, близько 08-ї год., знаходячись на території дворогосподарства АДРЕСА_2, він підійшов до потерпілої ОСОБА_2 та почав обливати її рідиною із пляшки, яка мала різкий запах схожий на бензин, погрожуючи вбивством шляхом підпалу, чим викликав у потерпілої реальні підстави побоюватись виконання цієї погрози.

В судовому засіданні, під час розгляду справи захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про направлення справи прокурору для організації додаткового розслідування у зв'язку з неповнотою досудового слідства, яку неможливо усунути в судовому засіданні. Підсудний ОСОБА_2 дане клопотання підтримав.

Прокурор Тимків Ю.Б., потерпіла ОСОБА_2 та її адвокат ОСОБА_3 заперечують. Вважають, що попереднє слідство проведено повно, і по справі відсутня неповнота, яку суд не може усунути самостійно.

Розглянувши клопотання захисника, заслухавши думку всіх учасників судового розгляду суд приходить до висновку, що воно підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Статтею 22 КПК України 1960 року передбачено, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого. Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів. Відповідно до ст. 64 цього ж кодексу при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню: 1) подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину; 3) обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують та обтяжують покарання; 4) характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння. Згідно статей 65, 66 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ). Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій. Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями. Докази можуть бути одержані при виконанні запиту (доручення) про міжнародну правову допомогу на території іноземної держави, а також у порядку перейняття кримінального переслідування чи в ході діяльності міжнародної слідчої групи. У передбачених законом випадках особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 11.02.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», зазначено, що відповідно до ст. 16-1 КПК України 1960 р. здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора. Суд, залишаючись об'єктивним і неупередженим, має створити необхідні умови для виконання сторонами їхніх процесуальних обов'язків та здійснення наданих їм прав, розглянути кримінальну справу і постановити відповідне рішення. З огляду на ці вимоги закону суди при розгляді кримінальних справ не вправі перебирати на себе функції обвинувачення чи захисту. А пунктом 9, цієї ж постанови звернуто увагу судів на те, що за змістом чинного законодавства виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позиції сторін допускаються тільки за клопотанням сторін. При цьому судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства. Повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

З контексту п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» слідує, що відповідно до вимог статей 22 і 64 КПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 грудня 1985 р. N 11 «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ» у кожній справі з достатньою повнотою мають встановлюватись час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину; форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину, його наслідки, характер і розмір заподіяної шкоди; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності, та інші обставини, що характеризують особу підсудного.

В свою чергу, у відповідності до п. 18 даної Постанови № 5 від 29.06.1990 року мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.

Під час розгляду даної справи судом було виявлено неповноту досудового слідства, яку не вдалося усунути шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілої та свідків, і яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 17.03.2014 р. було скасовано вирок Тячівського районного суду в цій справі і повернуто її до суду першої інстанції на новий розгляд та надано вказівку, під час нового судового розгляду, з'ясувати суб'єктивне ставлення потерпілої до подій, що відбувалися, а саме достатність у неї підстав побоюватись за своє життя в зв'язку з реальністю погроз з боку підсудного. З метою усунення вказаних недоліків суд неодноразово допитував як підсудного так і потерпілу та свідків, але усунути у судовому засіданні неповноту досудового слідства не виявилося можливим. Підсудний наполягає на своїх показаннях, потерпіла - на своїх. Допитані в судовому засіданні у якості свідків дочка потерпілої - ОСОБА_5 та чоловік потерпілої ОСОБА_6, категорично підтримують свою матір та дружину. Син підсудного - ОСОБА_7, категорично підтримує свого батька. Свідок ОСОБА_8 дає категоричні показання лише в частині розбризкування підсудним невстановленої рідини. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 дають показання, які можуть бути лише непрямими доказами і також не дають можливість суду з'ясувати всі обставини справи. Із здобутих судом доказів не можливо зробити висновку ні про винність, ні про невинність підсудного.

Однак під час судового розгляду, із показань свідка ОСОБА_7 суд встановив, що під час інциденту між підсудним та потерпілою, приблизно за 20 метрів від них, знаходилися дві або три жінки, які працювали на земельних ділянка. Під час досудового розслідування особи цих жінок встановлені не були і вони не допитувалися не дивлячись на те, що їхні показання можуть мати суттєве значення при розгляді справи. Ніхто з допитаних в судовому засіданні осіб не зміг назвати прізвища та місце проживання цих жінок. Можливості встановити їх у суду відсутні. Тому суд приходить до висновку, що справу необхідно направити для проведення додаткового розслідування під час якого слідству оперативно-слідчим шляхом необхідно вжити заходів для встановлення осіб, які були присутні неподалік під час конфлікту між підсудним ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_12

Тому, керуючись ст. 281 КПК України1960 року суд,

П О С Т А Н О В И В:

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4 у злочині передбаченому ст. 129 ч. 1 КК України направити прокурору Тячівського району для організації проведення додаткового розслідування.

На постанову може бути подано апеляцію до апеляційного суду Закарпатської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.

Головуючий: Гримут В.І.