Рішення № 41813958, 09.12.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2844/2014

Номер справи 243/6346/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 09 » грудня 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_2, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк « Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про виселення, обгрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 31 листопада 2007 року уклали Кредитний договір № 755М-07. відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 50000,00 грн. строком до 05 грудня 2012 року, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2 31 листопада 2007 року уклали Договір іпотеки. Згідно з Договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 56.20 кв.м., житловою площею 37.90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу.

Свої зобов'язання за Кредитним договором Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_3 кредит в розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином у в встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 02 лютого 2011 року суд виніс рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 56.20 кв.м., житловою площею 37.90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки. Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50), код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Вищевказані обставини підтверджуються письмовим повідомленням.

Таким чином, ОСОБА_2 та усі інші мешканці підлягають виселенню з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документу про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Таким чином, реєстрація фіксує офіційне місце проживання особи. За цією адресою особа має право проживати, на неї надсилаються усі офіційні документи, відповідно до даних про реєстрацію нараховуються усі комунальні послуги і таке інше. Наявність осіб, зареєстрованих по квартирі, на яку звертається, негативно відобразиться на її ціні, а також буде перешкоджати реалізації цього предмета іпотеки.

Також, Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк «Приватбанк» передбачене право на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, ПАТ КБ «Приватбанк» вважає, що реєстрація осіб у предметі іпотеки є порушенням умов цивільно - правового договору та статті 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватись на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Просять суд виселити ОСОБА_2 та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

У судове засідання представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» Панько Н.С., який діє на підставі Довіреності №8407-К-О від 04 листопада 2014 року не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.( а.с. 34-35).

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 до судового засідання не з»явилися, хоча належним чином неодноразово повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється судом на адресу відповідача та третьої особи ними не отримується ( а.с.33).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов»язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідач повідомлений у встановленому порядку ( належним чином) про час і місце судового розгляду справи не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача ( представника позивача), вважає можливим відповідно до правил ч.1 ст. 224 ЦПК України вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « Приватбанк» до ОСОБА_2, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про виселення про виселення підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обгрунтованість.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства і підставами виникнення цивільних прав та обов»язків у тому числі, є дії осіб з укладання договорів та інших правочинів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як встановлено в судовому засіданні, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3 31 листопада 2007 року уклали Кредитний договір № 755М-07. відповідно до п. 1.1 кредитного договору Банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 50000,00 грн. строком до 05 грудня 2012 року, а ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором ( а.с. 5-9).

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_2 31 листопада 2007 року уклали Договір іпотеки. Згідно з Договором іпотеки ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок загальною площею 56.20 кв.м., житловою площею 37.90 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу ( а.с. 10-12).

Свої зобов'язання за Кредитним договором Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_3 кредит в розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою. Одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладання договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про

задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

Відповідно до ст.37 ЗУ "Про іпотеку", Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель

зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 37 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов»язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду ( на відміну від інших способів звернення стягнення ( частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 02 лютого 2011 року Слов»янський міськрайонний суд Донецької області постановив рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок загальною площею 56.20 кв.м., житловою площею 37.90 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки. Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50), код ЄДРПОУ 14360570) ( а.с. 13-16).

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до п.43 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 30.03.2012року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", (...) за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, суд ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.40 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Як встановлено ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.43 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» 22 вересня 2014 року за вих. № 30.1.0.0/2-НМО було підготовлене письмове Повідомлення на ім»я відповідача ОСОБА_2 про добровільне звільнення житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги ( а.с. 17).

Наданий позивачем Реєстр поштових відправлень - рекомендованих листів з повідомленням від 23 вересня 2014 року ( а.с. 18) підтверджує факт відправки рекомендованого листа відповідачу.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки на час звернення позивача - ПАТ КБ «Приватбанк» до суду підтверджено виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених частиною 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частиною 3 статті 109 ЖК України, щодо процедури виселення відповідача ОСОБА_2, то підстави для виселення наявні.

За приписами частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» перебіг місячного строку для добровільного звільнення житлового приміщення починається саме з дня отримання такої вимоги мешканцями, а тому позовні вимоги про виселення відповідача ОСОБА_2 та інших осіб з домоволодіння АДРЕСА_1, яке є предметом іпотеки, грунтуються на законі і підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України „ Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати ".

Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути суму судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп., сплаченого позивачем при подані позовної заяви ( а.с.24).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60, 209, 212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 11, 346, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 572, 575, 585, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 109, 116 Житлового кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про виселення - задовольнити повністю.

Виселити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 08 вересня 1999 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, яка мешкає за адресою -АДРЕСА_2 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2 виданий 08 вересня 1999 року Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області, яка мешкає за адресою -АДРЕСА_2 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» на р/р № 64993919400001, МФО № 305299, судові витрати по справі у розмірі 243 грн. 60 коп ( двісті сорок три грн 60 коп).

Заочне рішення може бути переглянуто Слов"янським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача або третьої особи, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова.