Вирок № 41811667, 09.12.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/11702/14-к

Провадження №1-кп/639/545/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Боровської М.І.,

прокурора - Волнікова А.А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220500002190 від 15.11.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого до арешту за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого: 1) 28.02.2003 року Київським районним судом м.Харкова за ч.2 ст.186, ст.353, 70 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 2) 14.04.2004 року Московським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.186, ч.2 ст.186, ст.70, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі; 3) 01.04.2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі; 4) 20.11.2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи раніше притягнутим до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, відповідних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення та перевиховання не став, та знову повторно вчинив новий корисливий злочин при наступних обставинах.

30 травня 2014 року приблизно о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1, знаходився за адресою: м. Харків, пров. Титаренківський, 12, де спостерігав за громадянами, що проходили по вулиці, з метою обрання особи, відносно якої можливо скоїти відкрите заволодіння майном. Побачивши на вулиці раніше не відому йому ОСОБА_2, у ОСОБА_1 виник умисел на відкрите заволодіння майном останньої. Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер та протиправність свого діяння, ОСОБА_1 підбіг до потерпілої ОСОБА_2 та перебуваючи за спиною останньої, правою рукою обхопив її за шию з метою подолання опору, а лівою зірвав фрагмент золотого ланцюжка, що був вдягнений на останній, тим самим відкрито заволодів ним, після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №3852 від 26.11.2014 року на загальну суму 734 грн. 32 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в інкримінованому злочині за ч.2 ст.186 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаюється, підтвердив суду, що вказаний злочин ним було вчинено при вищезазначених обставинах, надав пояснення щодо місця, часу, способу вчинення злочину так як вони встановлені судом.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що дійсно на початку літа 2014 року у денний час він, перебуваючи на пров.Титаренківському у м.Харкові, зустрів жінку похилого віку, потім підійшов до неї ззаду, скопив правою рукою за шию та лівою рукою зірвав з неї золотий ланцюжок. Обвинувачений зазначив, що фрагмент золотої цепочки знаходився у нього вдома, приблизно через два місяці він здав його до ломбарду «Статус».

Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, у відповідності до вимог ст.135 КПК України, на адресу суду надала заяву про проведення судового розгляду за її відсутності, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.325 КПК України за погодженням з учасниками судовий розгляд проведено за відсутності вказаної особи.

Крім повного визнання провини обвинуваченим ОСОБА_1, вина зазначеної особи у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими та перевіреними судом, а саме: 1) протоколом огляду місця події від 17.11.2014 року, за участі потерпілої ОСОБА_2, під час якого було вилучено фрагмент ланцюга, що залишився у неї після вчинення грабежу 30.05.2014 року; 2) відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 15.11.2014 року свідок ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 як особу, яка 30.05.2014 року вчинила грабіж; 3) висновком судової-товарознавчої експертизи №3852 від 26.11.2014 року підтверджується, що ринкова вартість фрагмента ланцюга на момент скоєння злочину складає 734 грн. 32 коп.; 4) змістом листа відповіді ПТ «Ломбард Статус» від 17.11.2014 року, згідно якого 18.08.2014 року з гр. ОСОБА_1 було укладено договір фінансового кредиту на брухт золота 585 проби, загальною вагою 2,70 гр. (к/п, а.с.27- 34, 39-40, 59-60).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Оцінюючи в сукупності досліджені по справі докази, суд приходить до висновку про повну доведеність вини підсудного ОСОБА_1 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, дітей чи інших непрацездатних осіб на утриманні не має, до арешту працював неофіційно реалізатором в ТЦ «Барабашово», має постійне місце проживання, раніше неодноразово судимий, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку (к/п а.с.53-58, 61-77).

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_1 є щире каяття в скоєному злочині.

Відповідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання в межах мінімальної санкції за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі.

При цьому, оскільки ОСОБА_1 був засуджений 20 листопада 2013 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання іспитовим строком на 2 роки, а злочин, який є предметом даного судового розгляду, скоїв у період іспитового строку, тому суд остаточно призначає покарання у відповідності до ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначених покарань.

Потерпіла ОСОБА_2 цивільний позов по кримінальному провадженню не заявляла, що не позбавляє її в подальшому права заявити зазначений позов у порядку цивільного судочинства.

Оскільки ОСОБА_1 судом було призначено покарання у виді позбавлення волі, яке він повинен відбувати реально, до набрання вироком законної сили щодо нього необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого по справі.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст.100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2013 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До набрання вироком суду законної сили обрати у відношенні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі УДПтС України в Харківській області.

Термін відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання за ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.11.2014 року, тобто з 13.11.2014 року, зарахувавши у строк відбуття покарання час знаходження його під вартою в порядку визначеному ст.72 КК України (к/п а.с.67-69).

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведену по кримінальному провадженню експертизу на загальну суму 195,60 грн. (сто дев'яносто п'ять гривень 60 коп.) перерахувавши їх на користь держави (р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, з призначенням виду платежу - «за експертні послуги») (к/п, а.с.38).

Речові докази по кримінальному провадженню: фрагмент золотого ланцюга довжиною приблизно 35 см., вважати повернутим потерпілій ОСОБА_2 як законному власнику (к/п а.с.41).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило