Рішення № 41810559, 08.12.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9042/14 Справа № 204/1043/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О. В. Доповідач - Каратаєва Л.О.Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Прозорової М.Л., Козлова С.П.

при секретарі - Ялової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

20 серпня 2014 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на квартиру, виселення. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду в частині відмови в позовних вимогах ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення, задовольнивши в цій частині вимоги в повному обсязі, а в решті рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Вказані вимоги ЦПК України суд першої інстанції не врахував.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції ї ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № DNZ0G100000081 від 30.05.2007 року, ОСОБА_4 30.05.2007 року отримав кредит у розмірі 256000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 31.05.2027 року (а.с.18-20).

Згідно умов зазначеного договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

Відповідач зобов'язання належним чином не виконав.

Через порушення зобов'язань за кредитним договором, відповідач, станом на 20.01.2014 року, має заборгованість - 40629,73 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.01.2014 року за курсом 7,99 грн. становить 324631,53 грн., яка складається з наступного: 24477,92 доларів США - заборгованість за кредитом, 7423,84 доларів США. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1382,40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5381,02 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 31,29 доларів США - штраф (фіксована частина), 1933,26 доларів США - штраф (процентна ставка) (а.с.10-13).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідач 30.05.2007 року уклали договір іпотеки № DNZ0G100000081, згідно з умовами якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 26,00 кв.м., житловою площею 10,30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 161600 грн. 00 коп. (а.с.22-23).

Відповідач повідомлявся про необхідність погашення заборгованості, а у разі її непогашення звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири, яка є предметом іпотеки. При цьому позивач в своїй вимозі зазначив, що вимагає від відповідачів у разі непогашення кредиту добровільно виселитися з квартири в тридцяти денний термін з часу отримання вимоги (а.с.14). В обґрунтування належного повідомлення позичальника про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором позивач надав суду копію реєстру поштових відправлень від 30.08.2013 року, відповідно до якого (пункт 139. штрих код № 994508967713) на адресу ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) було направлено рекомендований лист (а.с. обр.сторона а.с. 16).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» послався на недоведеність з боку позивача факту отримання відповідачем вимоги про усунення порушень.

Проте, з такими висновками та підставами відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) забов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Стаття 39 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення публічних торгів; або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Відповідно до ч.1 ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 Житлового кодексу - звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

В п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 грудня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» роз'яснено, що невиконання вимог ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення ч.3 ст. 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Також відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. При цьому, відповідно до положень ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка регулює порядок виселення при позасудовій процедурі звернення стягнення (відповідно до ст. 33 вказаного Закону, це звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя) та порядок виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки з задоволеними вимогами про виселення, встановлено: перед примусовим виконанням рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням (ч.2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку») іпотекодержатель за 30 днів направляє вимогу про добровільне звільнення житла, і тільки якщо такого звільнення приміщення не відбулось, звертається до органів ДВС за примусовим виселенням.

Відповідно до ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк.

Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений

або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Посилання представника відповідача на неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку із прийняттям Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", колегія суддів не приймає до уваги, оскільки протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у спірній квартирі не зареєстрований, про що свідчить довідка від 05.09.2014 р. (а.с.134), відповідно до паспортних даних та довідки адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4 зареєстрований в АДРЕСА_2 з 04.04.2013 р. (а.с.38, 82), яке зазначає в усіх документах як місце свого постійного проживання, а саме в кредитному договорі та договорі іпотеки, станом на 30.05.2007 р. (а.с.20, 23), своїй зустрічній позовній заяві (а.с.43-45), станом на 28.03.2014 р., довіреності від 18.06.2014 р. (а.с.70). Інші доводи та посилання колегія суддів розцінює, як намагання уникнути цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язань та небажання повертати кредитні кошти.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно витлумачив норми чинного законодавства та дійшов невірного висновку про безпідставність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», через що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором № DNZ0G100000081 від 30.05.2007 року в сумі 40629,73 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.01.2014 року за курсом 7,99 грн. становить 324631,53 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30.05.2007 року № DNZ0G100000081 - квартиру загальною площею 26,00 кв.м., житловою площею 10,30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1., що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати за подачу позовної заяви 3611,72 грн., апеляційної скарги - 1623 грн. 15 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається оскільки не оскаржується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за договором № DNZ0G100000081 від 30.05.2007 року, в сумі 40629,73 доларів США, що відповідно до службового розпорядження НБУ від 20.01.2014 року за курсом 7,99 грн. становить 324631,53 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 30.05.2007 року № DNZ0G100000081 - квартиру загальною площею 26,00 кв.м., житловою площею 10,30 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1., що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Виселити ОСОБА_4 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати за подачу позовної заяви 3611,72 грн., апеляційної скарги - 1623 грн. 15 коп.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді