Рішення № 41808775, 12.11.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/5207/14-ц

пр. № 2/759/2922/14

12 листопада 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Макаренко В.В.,

при секретарі - Копчук Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Кредитної спілки "ФІН-ЕКО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошової суми та відсотків за користування кредитом, -

в с т а н о в и в :

Кредитна спілка «Фін-Еко» 28 березня 2014 року звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 10902 від 09.10.2008 року в розмірі 39664,20 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 20000,00 грн. - 1066,58=18933,42 грн., відсотки за користування кредитом за період з 30.03.2010 року по 13.01.2014 року: 28030,78 - 7300,00 = 20730,78 грн., де 28030,78 - сума нарахувань з 30.03.2010 по 13.01.2014 року, 7300 - сума оплат відсотків, судового збору в сумі 581,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2008 року між Кредитною спілкою «Фін-Еко» та ОСОБА_1 (далі - Відповідач 1) укладено кредитний договір № 10902 строком на 60 місяців, відповідно до якого банк надав Відповідачу1 кредит в розмірі 20 000 грн., Відповідач1 зобов'язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування кредитом і виконати свої зобов'язання згідно з Договором у повному обсязі. З метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача1 за даним договором, 09.10.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 (далі - Відповідач2), ОСОБА_3 (далі - Відповідач3) були укладені Договори поруки, відповідно до яких поручителі зобов'язались відповідати перед позивачем за невиконання боржником (Відповідач1) усіх його зобов'язань перед банком, що виникли з Договору про надання кредиту № 10902 від 09.10.2008 року, підставі викладеного представник КС «Фін-Еко» звернулось до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надіслав суду клопотання, яким позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за його відсутності і не заперечував проти винесення в справі заочного рішення за наявними в справі доказами в разі неявки відповідача, відповідачі причини неявки суду не повідомили.

Суд, з урахуванням клопотання представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи у відсутності відповідача, вважає можливим розглядати справу у його відсутність на підставі ст.224 ЦПК України.

Досліджуючи матеріали справи, враховуючи обставини викладені в позові, суд бере до уваги наступне.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2008 року між Кредитною спілкою «Фін-Еко» та Відповідачем1 укладено кредитний Договір № 10902, відповідно до якого банк надав кредитні кошти у сумі 20 000 грн. на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у розмірі 41 % річних (а.с. 8-10).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що кредитодавець на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості і у відповідності до умов цього договору надає позичальнику кредит на цілі, споживчі: будівельні матеріали.

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту позичальнику до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно, згідно п. 4.1. Договору.

Відповідно до п.5.1. договору, для забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед кредитодавцем за цим договором сторони укладають договір поруки.

Пункт 8.1. Договору визначено, що цей договір набуває чинності з дня його укладення та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору передбачено, що зміни та доповнення до цього договору за взаємною згодою сторін оформляються додатковим договором у письмовій формі.

09 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем2 та Відповідачем3 укладено Договір поруки №10902, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов'язалися перед Банком відповідати за невиконання ОСОБА_4 усіх її зобов'язань перед Позивачем, що виникли з Договору про надання кредиту, укладеного між Кредитором та Боржником, в повному обсязі.

Пункт 3.1. Договору передбачає, що відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, згідно кредитного договору. Право звернення стягнення на майно поручителя та боржника в повному обсязі несплачених суми кредиту та процентів за користування кредитом, санкцій та завданої шкоди виникає в день невиконання останнім сплати кредиту в цілому, невчасного і неповного виконання одного із періодичних платежів, а також інших обов'язків боржника, передбачених вищезазначеним кредитним договором.

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов'язаннях боржника в повному обсязі, тобто за повернення кредиту, виплату процентів за користування кредитом,а також за відшкодування збитків завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов кредитного договору, згідно п.3.2. Договору.

Матеріалами справи підтверджується надіслання Позивачем вимоги Відповідачеві 1, Відповідачеві2 від 30.05.2012 року, в якому зазначено розмір заборгованості та вимога усунення порушення відповідного кредитного договору (а.с. 30).

Позивачем до матеріалів справи додано квитанції про відправку поштового відправлення (а.с. 29).

Беручи до уваги те, що неодноразові неявки відповідачів в судові засідання свідчать про зловживання останніми своїми процесуальними правами, небажання виконувати взятті на себе зобов'язання, суд приходить до висновку про умисне затягування розгляду та небажання вирішення справи по суті.

У відповідності з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012р., роз'яснює про те, що істотними обставинами в розумінні частини 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті З ЦК України).

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного договору.

Отже, на зміну умов основного договору, унаслідок якої обсяг відповідальності не збільшується, згода поручителя не вимагається і такі зміни не є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною першою статті 559 ЦК України.

Оскільки правовідносини з приводу поруки між поручителем і кредитором іншої особи є різновидом зобов'язань, на них також поширюються правові норми щодо забов'язання.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні належними і допустимими доказами, ґрунтовані на матеріальному законі, у зв'язку з чим задоволенню позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім цього, на підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягає стягненню солідарно судовий збір в сумі 581 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 6, 15, 16, 203, 526, 530, 541, 543, 549, 550, 551, 553, 554, 617, 627, 629, 1050, 1054 ЦК України, Пленумом Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30.03.2012р., ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 223, 224 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Кредитної спілки "ФІН-ЕКО" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення грошової суми та відсотків за користування кредитом - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_3) на користь Кредитної Спілки «Фін-Еко» (ЄДРПОУ 25592697) заборгованість за кредитним договором в розмірі 39664 грн. 20 коп. та стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_1), ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер платника податків: НОМЕР_3) на користь Кредитної Спілки «Фін-Еко» ( ЄДРПОУ 25592697) судовий збір у розмірі 581 грн., а всього 40245 (сорок тисяч двісті сорок п'ять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Святошинський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

Суддя Святошинського

районного суду м. Києва Макаренко В.В.