Рішення № 41807455, 04.12.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/8655/14-ц

Номер провадження 22-ц/786/3735/14

Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О.

Доповідач Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого: судді Кривчун Т.О.,

Суддів: Дорош А.І., Пилипчук Л.І.

при секретарі - Філоненко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, до ОСОБА_2, в якому остаточно прохала стягувати з ОСОБА_2 аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження у твердій грошовій сумі в розмірі 643,00 грн. щомісяця, починаючи з 20.06.2014 р.; стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дочки за попередній час з 20 червня 2011 року до 20 червня 2014 року в розмірі 23148,00грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, а в січні 2010 року в них народилася дочка ОСОБА_4, на утримання якої відповідач, починаючи з квітня 2011 року, не надає жодної матеріальної допомоги та ухиляється від спілкування, має намір виїхати за кордон на постійне місце проживання.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: 36000, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, адреса: 36000, АДРЕСА_2) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в сумі 643,00 грн. щомісячно, починаючи з 19 червня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: 36000, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2, адреса: 36000, АДРЕСА_2) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за період з 19.06.2011 року по 19.06.2014 рік в сумі 23 148,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00грн. витрат на правову допомогу та 243,60грн. судового збору.

Вказане рішення оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд жодного разу не з»ясовував його ставлення до позову, який він не визнавав, тим більше в частині стягнення аліментів за минулий час, позивач ж не подала доказів про вжиття заходів щодо одержання з нього аліментів та що він ухилявся від їх сплати.

Зазначає, що приймає участь у житті дочки ОСОБА_4, відводить її до дитсадка та забирає з нього, проводить час у вихідні, по можливості надавав кошти позивачу на утримання дочки, оскільки постійного заробітку не має, та на час розгляду справи у суді першої інстанції був згодний сплачувати аліменти у розмірі 30% від прожиткового мінімуму, що складає 385,8 грн.

Вважає не обґрунтованим стягнення з нього витрат на правову допомогу у сумі 2000,00грн., оскільки позивачем не надано розрахунок їх вартості та акту приймання-передавання виконаних робіт.

У судовому засіданні відповідач доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Позивач та її представник проти апеляційної скарги заперечували, прохали її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, про що в Книзі реєстрації народжень Київського відділу РАЦС Полтавського МУЮ зроблено відповідний актовий запис за №167 відповідно до Свідоцтва про народження серії (а.с.10,13).

26.03.2010 року був розірваний шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_5 , про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Київського відділу РАЦС Полтавського МУЮ зроблено відповідний актовий запис за №101, відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 (а.с.12).

У шлюбі з ОСОБА_5 позивач має двох дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження (а.с.6,11).

На підставі рішення виконкому Полтавської міської ради від 24.02.11 року №59 ОСОБА_1 на сім»ю з чотирьох чоловік, у тому числі дітей: ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4. видано Ордер від 09.03.2011 року №11 на право зайняття жилого приміщення площею 14,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).

Задовольняючи частково позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач ухиляється від утримання дитини, не заперечував сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у визначеному позивачем розмірі та визнав факт ухилення від обов'язку утримувати дитину за попередній період.

Однак такі висновки місцевого суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Як установлено ст.ст.8,11 ЗУ «Про охорону дитинства» батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов`язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров`я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя.

Норми цієї Конвенції, відповідно до ст.9 Конституції України 1996 р., діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. При цьому, за правилами ч.2 ст.182 СКУ, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 ст.182 СК України передбачено, що, при визначенні розміру аліментів суд враховує, в т.ч. стан здоров"я та матеріальне становище дитини та платника аліментів.

У відповідності до ч.1 ст.184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Окрім того, як роз'яснено у п.17 постанови N3 Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч.3 ст.181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК.

Статтею 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2014 рік» установлено у 2014 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1176 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 1032 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 1286 гривень; працездатних осіб - 1218 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 949 гривень.

У відповідності до ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку щодо порушення права неповнолітньої дочки сторін на утримання від батька, оскільки він є працездатною особою та зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття. Доказів щодо здійснення утримання дочки відповідач суду не надав.

При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 643,00 грн. щомісячно, судом першої інстанції, у відповідності до вимог закону, було враховано стан здоров"я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, який не має постійного джерела доходів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують, належних доказів на підтвердження того, що відповідач утримує свою доньку Єлизавету ним не надано.

Разом із тим з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їхньої малолітньої дочки за три останні роки перед зверненням до суду не можна погодитися з огляду на те, що жодних доказів на підтвердження того, що позивач вживала заходи щодо одержання аліментів з відповідача у той період, але не мала змоги їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати ОСОБА_1 не надано.

Також, оскільки матеріали справи не містять підтвердження факту визнання відповідачем позову в цій частині, висновок місцевого суду щодо цього є помилковим.

За приписом ст.88 ЦК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ст.84 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача ОСОБА_3 при розгляді справи у суді першої інстанції підтверджені Ордером ПТ № 056669 та Витягом з Угодою про надання правової допомоги №28 від 27.08.2014 року (а.с.34-35).

У матеріалах справи також наявний Договір про надання послуг адвоката та консультаційних послуг, укладений 27.08.2014 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_3, предметом якого є надання Клієнту за плату послуг адвоката та консультаційних послуг в порядку, обсязі та на умовах, визначених Договором. Згідно п.п.1.1.-1.5 Договору, Адвокат представляє інтереси Клієнта в Октябрському районному суді м. Полтави у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів; узагальнює та аналізує результати розгляду судом вищезазначеної справи, надає Клієнту пропозиції з метою усунення виявлених недоліків; одержує всі права представника згідно чинного законодавства України; гарантує належну якість наданих послуг; самостійно веде облік часу, витраченого на надання послуг за Договором.

Відповідно до п.3.1.4 Договору, Клієнт зобов'язаний оплачувати надані Адвокатом за Договором послуги в порядку та на умовах, визначених Розділом 4 Договору; підписувати Акти приймання-передачі наданих послуг… протягом 3-х робочих днів із моменту отримання…

Розділом 4 Договору передбачено, що за надані Адвокатом послуги Клієнт сплачує гонорар (винагороду) у розмірі, що становить 2000,00 грн., яку Клієнт оплачує в готівковій формі протягом 2-х робочих днів з моменту підписання вказаного договору.

Матеріали справи не містять Акту приймання-передачі наданих адвокатом ОСОБА_3 послуг та доказів щодо їх оплати позивачем, а також жодних платіжних документів (квитанцій і т.ін.) про оплату позивачем витрат на правову допомогу.

Таким чином, суд першої інстанції без належних правових підстав вирішив питання про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат у розмірі 2000,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини сторін за минулий час та витрат на правову допомогу.

За нормою ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

П.п.1 ч.2 ст.4 цього Закону передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3-х розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік»установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

Таким чином, 0,1 розміру мінімальної заробітної плати становить 121,80 грн., 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,60 грн. (121,8 х 2).

Пунктами 1,3 ч.1 ст.80 ЦПК України закріплено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується; у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

У позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог (п.10 ч.1 ст.80 ЦПК України).

Позивачем при поданні позову до суду першої інстанції заявлено дві самостійні вимоги майнового характеру: про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі 643,00 грн. щомісячно та стягнення з відповідача аліментів у сумі 23148,00 грн. за минулий час.

Таким чином, ціна позову у даному випадку становить 27006,00 грн. (643х6+23148=27006,00 грн.), 1% від ціни позову дорівнює 270,06 грн.

За приписом ч.2 ст.88 ЦК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи те, що ціна позову становить 27006,00 грн., до стягнення з відповідача фактично підлягає 3858,00 грн. (розмір стягнутих аліментів за 6 місяців), тому позов задоволено на 14,3% (3858х100/27006=14,3).

З огляду на те, що позивач у відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, враховуючи положення ч.2 ст.88 ЦПК України та п.п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь Держави підлягає стягненню 243,60 грн. судового збору.

Нормою п.1.8. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, що в даному випадку складає 121,80 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь держави з огляду на те, що ним не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягає судовий збір у розмірі 365,40 грн.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, тому висновки суду не можна визнати такими, що відповідають обставинам справи.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для його зміни та скасування в зазначених вище частинах та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.1-4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, пп.1-4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, за період з 19.06.2011 року по 19.06.2014 рік в сумі 23148,00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн., - скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору, - змінити, збільшивши стягнуту суму судового збору з 243,60грн. до 365,40 грн. (триста шістдесят п»ять гривень 40 коп.), які стягнути на такі реквізити: Отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області (м. Полтава); Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38019510; Банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області; Код банку отримувача (МФО): 831019; Рахунок отримувача: 31217206780002; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 02893077.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ А.І. Дорош

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Т.О. Кривчун