Вирок № 41806282, 09.12.2014, Ірпінський міський суд Київської області

09.12.2014 Справа № 367/8593/13-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2014 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді: Шумка В.А.,

при секретарі: Григорян Н.Г.,

за участю прокурора: Денисюка А.В., Циб Р.Я.,

захисника: ОСОБА_1,

представник цивільного позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

підсудного: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Києва, українець, громадянин України, вищою освітою, раніше не судимий, пенсіонер, проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України,-

встановив:

Досудовим слідством встановлено, що громадянин ОСОБА_4, зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів та з прямим умислом, у період з 06 червня 2011 року по 30 січня 2012 року здійснив розтрату майна Консорціуму, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290 грн.

18 березня 2011 року між Консорціумом, в особі голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ОСОБА_5, та громадянином ОСОБА_4, укладений строковий трудовий договір № 5, згідно якого останній призначений на посаду спеціаліста з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення "Консорціуму "Військово-будівельна індустрія".

Відповідно до умов строкового трудового договору № 5, ОСОБА_4, зобов'язаний був якісно виконувати роботу, покладену на нього строковим трудовим договором, дбайливо ставитися до майна Консорціуму, в тому числі до майна або майнових прав, що знаходяться в користуванні працівника, тобто ОСОБА_4, він повинен був організовувати й контролювати роботу по задоволенню вимог кредиторів та стягненню дебіторської заборгованості, керувати роботою з матеріально-технічного забезпечення Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Консорціуму, різним устаткуванням, інвентарем, оргтехнікою й матеріалами, мав право вирішувати всі поточні питання в рамках укладених договорів з юридичними особами, мав у своєму підпорядкуванні підлеглих, тобто обіймав посаду пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, внаслідок чого являвся службовою особою.

На підставі наказу Міністра оборони України від 05 жовтня 2010 року № 515, Державне господарське об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» (Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2), проходить процедуру ліквідації.

01 березня 2011 року між Державним господарським об'єднанням «Консорціуму «Військово-будівельна індустрія» (далі - Консорціум), в особі тимчасово виконуючої обов'язки генерального директора ОСОБА_6, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, укладений договір № 48у/11 про надання послуг, відповідно до умов якого, Консорціум зобов'язується прийняти від ОСОБА_7, товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць згідно прибуткових накладних та забезпечити його надійне зберігання. В свою чергу, ОСОБА_7, зобов'язується щомісячно виконувати оплату Консорціуму послуг по зберіганню майна.

Так, відповідно до актів звірки взаємних рахунків між Консорціумом та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, від 1 червня 2011 року, останній має заборгованість перед Консорціумом за надані йому послуги по зберіганню майна у сумі 21 923,64 грн., тобто дебіторську заборгованість перед підприємством державної власності.

У зв'язку із скрутним матеріальним становищем та з метою погашення існуючої перед Консорціумом заборгованості, на виконання п.п. 4.7 договору

№ 48у/11 про надання послуг від 01 березня 2011 року, згідно змісту якого, при несплаті ОСОБА_7, вартості послуг, його майно, що знаходиться на зберіганні Консорціуму переходить у власність Консорціуму і може бути використане Консорціумом частково або повністю для погашення заборгованості, ОСОБА_7, передав до Консорціуму належне йому майно у вигляді меблів на загальну суму 77510 грн., що підтверджується актом № 6-00000001 приймання товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_7, та накладною № 6-00000001 від 6 червня 2011 року, підписаних ОСОБА_7, та завідувачем сховища Консорціуму ОСОБА_8

Про вказану передачу майна достеменно було відомо ОСОБА_4, який особисто завірив ОСОБА_7, про здійснення ним реалізації переданих меблів відповідно до своїх обов'язків та внесення до каси Консорціуму отриманих грошових коштів в рахунок погашення існуючої у ОСОБА_7, заборгованості. Також, ОСОБА_4, надав розпорядження підлеглій йому завідувачу сховища ОСОБА_8 не передавати відомості про отримане від ОСОБА_7, майно до бухгалтерії та повідомити працівникам Консорціуму про можливість придбання меблів для власних потреб.

В подальшому, протягом червня 2011 року - січня 2012 року за згодою ОСОБА_4 майно ОСОБА_7, було реалізовано працівникам Консорціуму та стороннім особам, що підтверджується Актом № 35/1 інвентаризації майна Філії Білічанської бази матеріально-технічного забезпечення Консорціуму від 30 січня 2012 року, відповідно до змісту якого, комісією Консорціуму під час перевірки наявності матеріальних засобів переданих ОСОБА_7, в рахунок існуючої дебіторської заборгованості перед Консорціумом встановлено, що ОСОБА_4, який функціонально був уповноважений організовувати роботу по задоволенню та стягненню дебіторської заборгованості Консорціуму, реалізував майно на суму 68290 грн., а також показами осіб, які придбали меблі у ОСОБА_4, не підозрюючи про умови її реалізації (добросовісні набувачі) за готівку, передану особисто ОСОБА_4

При цьому, отримані готівкою грошові кошти за реалізацію майна переданого ОСОБА_7, для його реалізації в рахунок погашення дебіторської заборгованості перед Консорціумом, ОСОБА_4, у період з 6 червня 2011 року по 6 червня 2012 року до каси та на розрахунковий рахунок Консорціуму не вносилися, що підтверджується актом перевірки розрахунків Консорціуму від 06 червня 2012 року рахунок 3772, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 3772, довідкою старшого помічника начальника фінансово відділу військової частини 3030 (Внутрішні війська МВС України) від 6 червня 2012 року № 286, а також показами посадових осіб Консорціуму.

Таким чином, стороною обвинувачення ОСОБА_4, обвинувачуються у тому, що він в порушення вимог ст. 68 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 2 ст. 131, ст. 139 Кодексу законів про працю України та строкового трудового договору № 5 від 18 березня 2011 року, у період з 06 червня 2011 року по 30 січня 2012 року, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, маючи намір збагатитися за рахунок майна, прийнятого на відповідальне зберігання Державним господарським об'єднанням Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» (далі - Консорціум), що дислокується за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2, діючи з корисливих мотивів та прямим умислом, здійснив розтрату майна, яке було передане фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, до Консорціума в рахунок існуючої дебіторської заборгованості, після чого отриману за продаж майна суму у розмірі 68 290 грн. до каси підприємства не вніс, а привласнив та розпорядився грошовими коштами на власний розсуд, чим наніс державі збитки на загальну суму 68 290 грн.

Дії обвинуваченого досудовим розслідуванням кваліфіковано за ч. 2 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого не визнав та надав показання про те, що він не надавав жодних вказівок службовим особам Консорціуму з приводу отримання від ПП ОСОБА_7 меблів у якості відшкодування за прострочену дебіторську заборгованість останнього. Також, ОСОБА_4, показав, що взагалі не має ніякого відношення до продажу меблів ПП ОСОБА_7, вказівок або розпоряджень на їх продаж він не надавав та не міг надавати, так як не являвся керівником для співробітників Консорціуму.

ОСОБА_4, стверджує, що пред'явлене йому обвинувачення ґрунтується на неправдивих показаннях свідків та на хибному трактуванню фактичних обставин справи.

Невизнання ОСОБА_4, вини оцінюється критично і розцінюється як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Незважаючи на невизнання підсудним вини вона підсудного доведена в ході судового слідства показаннями представника потерпілої сторони, свідків, протоколами слідчий дій, та зібраними матеріалами справи.

Так, допитаний по справі як свідок приватний підприємець ОСОБА_7, показав, що з 2003 року він являється приватним підприємцем з основним видом діяльності - роздрібна торгівля меблями.

З 2007 по 2011 рік він користувався послугами Консорціуму щодо збереження свого майна та матеріальних цінностей. Його компаньйоном був приватний підприємець ОСОБА_11, який також зберігав меблі на складах Консорціуму.

ОСОБА_4, він знає приблизно з початку 2011 року і також знає, що

останній обіймав в Консорціумі посаду начальника управління матеріально-технічного забезпечення та логістики, а також являвся начальником для завідувачів сховищ.

Приблизно в кінці 2010 року, на початку 2011 року, в результаті комерційної діяльності та скрутним матеріальним становищем, ОСОБА_7, виникла заборгованість по сплаті за користуванням приміщеннями Консорціуму, яка станом на 31 травня 2011 року становила 21 932,64 грн. З метою погашення існуючої заборгованості, 1 червня 2011 року він направив лист на ім'я ОСОБА_4, з повідомленням про відмову від відповідального зберігання майна в приміщеннях Консорціуму з 1 червня 2011 року.

Виходячи з умов п. 4.7 договору «Про надання послуг» від 16 липня 2010 року № 1у/10, укладеного між ним, ОСОБА_7, та Консорціумом, він прийняв рішення про залишення майна (меблі в асортименті) на загальну суму 77 510 грн. Про залишення вказаних меблів в рахунок погашення своєї дебіторської заборгованості перед Консорціумом ОСОБА_7, домовився із ОСОБА_4, оскільки останній був головним на складах та всі питання вирішувалися через нього. Так, відповідно до усної домовленості, ОСОБА_4 мав реалізувати зазначені меблі, а кошти від реалізації майна внести на рахунок Консорціуму в якості погашення заборгованості ОСОБА_7. Даний спосіб не суперечив умовам договору і влаштовував ОСОБА_7, так як він не хотів мати будь-яких заборгованостей.

В подальшому, за вказівкою ОСОБА_4, майно (меблі в асортименті) було передано на склади Консорціуму, відповідно до акту № 6-00000001 та накладної № 6-00000001 від 06 червня 2011 року, завідувачу складу ОСОБА_8 У вказаному акті та накладній чітко зазначено кількість, найменування та ціна товару. Накладну підписав ОСОБА_7, і завідувач складу ОСОБА_8, претензій та заяв один до одного вони не мали. Після передачі майна на склади Консорціуму, ОСОБА_4, пояснив ОСОБА_7, що з боку керівництва Консорціуму претензії щодо існуючої заборгованості не буде. ОСОБА_7, стверджує, що комірник без дозволу ОСОБА_4 нічого не виконує.

З липня 2011 року до грудня 2011 року ОСОБА_7, грошові кошти на рахунки Консорціуму не вносив, претензій до нього ніхто не висував, а тому він вважав, що ОСОБА_4, реалізовує або вже реалізував його майно (меблі) і сплачує суму боргу. Однак, 13 грудня 2011 року йому, ОСОБА_7, надійшла письмова претензія від голови ліквідаційної комісії Консорціуму, відповідно до якої за ним, ОСОБА_7, рахується заборгованість у сумі 21 932,64 грн., тобто ту ж саму суму, що була станом на 31 травня 2011 року.

Під час телефонної розмови з цього приводу з ОСОБА_4, останній підтвердив існування заборгованості, підтвердив факт продажу

ОСОБА_7, майна, але уникав надання конкретних відповідей щодо грошових коштів.

Таким чином, з червня 2011 року по сьогоднішній день, грошові кошти за реалізацію меблів в касу Консорціуму ОСОБА_7, внесенні не були. З червня по грудень 2011 року він не знав і не міг здогадуватися про те, що

ОСОБА_4, привласнював грошові кошти отримані від реалізації меблів та при цьому не вносив отримані кошти до каси Консорціуму в рахунок

заборгованості ОСОБА_7, .

ОСОБА_7, підтвердив, що реалізовані ОСОБА_4, меблі коштували 68 290 грн., як це зазначено у Акті № 35/1 від 30 січня 20102 року. Вказана сума являється реальною і відповідає вартості переданого ним майна, навіть трохи зменшена, що підтверджується прайсами завода-виробника цих меблів.

Аналогічні по суті покази надав допитаний у якості свідка по справі приватний підприємець ОСОБА_11, який підтвердив факт зберігання меблів приватним підприємцем ОСОБА_7 на складах Консорціуму та передачу останнім своїх меблів ОСОБА_4, для реалізації в рахунок виниклої заборгованості.

Допитана по справі як свідок громадянка ОСОБА_8 показала, що трудову діяльність в Консорціумі вона розпочала з 1996 року, а з червня 2011 року вона працює на посаді завідувача складу Консорціуму. В загальне коло обов'язків входить зберігання майна та матеріальних цінностей.

В червні 2011 року керівник філії Біличанської бази матеріально-технічного забезпечення Консорціуму ОСОБА_4, надав їй усне розпорядження щодо прийняття на відповідальне зберігання майна приватного підприємця

ОСОБА_7, яке планувалося реалізувати для подальшого погашення дебіторської заборгованості останнього перед Консорціумом. На підставі наданого розпорядження, вона підписала накладні про прийняття товарно-матеріальних цінностей на зберігання. При цьому, ОСОБА_4 надав їй усне розпорядження не оприбутковувати товарно-матеріальні цінності отримані від ОСОБА_7, не пояснивши причин цього. Також, ОСОБА_4, дав їй розпорядження оголосити працівникам Консорціуму про можливість закупівлі (придбання для власних потреб) меблів та при цьому попередив, що кошти отримані від реалізації даних меблів, вона повинна віддавати особисто йому.

В результаті розпродажу меблів, у період приблизно з червня по листопад 2011 року, наступними працівниками Консорціуму було придбано майно:

- ОСОБА_13, придбала меблі на суму 1500 гривень, кошти надала їй, ОСОБА_8, які остання особисто передала в руки ОСОБА_4;

- ОСОБА_14, придбала меблі на суму 2650 грн. з яких 2150 грн. були отримані нею, ОСОБА_8, і особисто передані в руки ОСОБА_4, а 500 грн. ОСОБА_14, сама передала особисто ОСОБА_4;

- ОСОБА_15, придбав меблі та кошти особисто передав ОСОБА_4, але на яку саме суму вона не знає.

Особисто вона, ОСОБА_8, придбала меблі на суму 1900 грн., які передала в руки ОСОБА_4

Вказані вище грошові кошти зберігалися у ОСОБА_8, в сейфі і вона особисто передала їх ОСОБА_4 у денний, робочий час в його службовому кабінеті, розташованому на 2 поверсі адміністративного корпусу Консорціуму за адресою: Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2. Під час передачі коштів, точної дати вона на цей час не пам'ятає, свідків не було. Наскільки вона пригадує, передача коштів відбулася у серпні або вересні 2011 року. Під час передачі грошей будь-яких документів не оформляли.

Крім того, за вказівкою ОСОБА_4, значна кількість меблів переданої ОСОБА_7, і яка залишилась на складі, була реалізована невідомим їй стороннім особам, які запускались на територію філії за вказівкою ОСОБА_4, та за придбаний товар розраховувались особисто з ОСОБА_4

У січні-лютому 2012 року їй стало відомо, що гроші за реалізацію меблів в касу Консорціуму не внесенні, а були привласненні ОСОБА_4, і використані ним на власні потреби. До січня-лютого 2012 року їй не було відомо, що ОСОБА_4, привласнював грошові кошти собі. Особисто вона грошові кошти отримані за меблі собі не залишала, на власні потреби не витрачала, до каси Консорціуму не вносила, а все до копійки передала ОСОБА_4

Допитана по справі як свідок громадянка ОСОБА_16, показала, що з 18 березня 2011 року вона працює головним бухгалтером Консорціуму. В загальне коло її обов'язків входить веденням бухгалтерського обліку та звітності.

ОСОБА_4, працював у Консорціумі та перебував на посаді спеціаліста управління матеріально-технічного забезпечення та логістики, хоча фактично останній являвся керівником вказаного структурного підрозділу. Згідно з посадовими обов'язками останній мав організовувати роботу даного підрозділу стягувати дебіторську заборгованість та організовувати роботу з підприємствами.

На початку жовтня місяця 2011 року ОСОБА_4, надав їй документальні матеріали щодо припинення юридичних стосунків між ОСОБА_7, та Консорціумом, а саме з 1 червня 2011 року. Відповідно до інвентаризації розрахунків та товарно-матеріальних цінностей, та в подальшому службовому розслідуванні, було встановлено, що приватні підприємці ОСОБА_11, та ОСОБА_7, в рахунок погашення дебіторської заборгованості перед Консорціумом залишили майно на суму понад 110 тис. грн., посилаючись на п. 4.7 договорів № 1у/10 та № 48у/11 «Про надання послуг» відповідно. Зі слів співробітників Консорціуму які опитувалися, ОСОБА_7, за усною домовленістю з ОСОБА_4, 5 чи 9 червня здав на зберігання до Консорціуму своє майно, але накладна про прийняття меблів не була проведена по бухгалтерському обліку. З приводу того, що майно перебувало на зберіганні у Консорціуму ОСОБА_16, дізналася від працівників, які теж повідомили, що майно реалізоване за вказівкою ОСОБА_4

ОСОБА_16, підтверджує той факт, що станом на ОСОБА_4, кошти на погашення дебіторської заборгованості приватного підприємця ОСОБА_7, на рахунок Консорціуму не вносились. Яким чином ОСОБА_4, були використані кошти їй не відомо.

Допитаний по справі у якості свідка громадянин ОСОБА_9, показав, що з 30 жовтня 2011 року він працював головою ліквідаційної комісії Консорціуму. В загальне коло його обов'язків входило управління процесом ліквідації Консорціуму.

Основним видом діяльності Консорціуму, є надання послуг з зберігання майна та товарно-матеріальних цінностей. Окрім інших, підприємством було укладено відповідні договори на зберігання з приватними підприємцями ОСОБА_11, та ОСОБА_7

Приблизно з березня 2011 року ОСОБА_4, працював в Консорціумі, та був прямим начальником для співробітників Біличанської бази Консорціуму, у тому числі для завідувача складу ОСОБА_8, а тому він міг та мав право віддавати ОСОБА_8, вказівки і розпорядження. Крім того, у підпорядкуванні ОСОБА_4 також перебували вантажники, персонал бази - кладовщики, енергетик, загалом приблизно 20 чоловік.

В коло обов'язків ОСОБА_4, входило здійснення контролю за виконанням службових обов'язків підлеглими, контроль за майном та матеріальними цінностями, які залишали підприємства на складах Консорціуму.

Обов'язки ОСОБА_4, регламентовані у тому числі додатком до строкового трудового договору від 18 березня 2011 року № 5, який був доведений ОСОБА_4, під особистий підпис.

За весь час перебування ОСОБА_9, на посаді у Консорціумі, він не надавав ОСОБА_4, ні усних ні письмових наказів, вказівок, розпоряджень на реалізацію майна та матеріальних цінностей, які залишили приватні підприємці ОСОБА_11, та ОСОБА_7, в результаті комерційної діяльності та у зв'язку з їх скрутним фінансовим становищем. Про те, що ОСОБА_4, займався реалізацією майна, тобто продажем меблів ОСОБА_7, йому не було відомо, а після службового розслідування, яке офіційно провів заступник голови ліквідаційної комісії ОСОБА_19, він дізнався, що ОСОБА_4, продавав меблі ОСОБА_7, а отримані кошти до каси Консорціуму не вносив.

Особисто ОСОБА_9, від ОСОБА_4, грошові кошти не отримував. Бухгалтер Консорціуму ОСОБА_16, не доповідала ні усно ні письмово про те, що ОСОБА_4, здавав до каси підприємства грошові кошти отримані ним після реалізації майна ОСОБА_7

Таким чином, з червня 2011 року по сьогоднішній день грошові кошти за реалізацію меблів в касу Консорціуму не внесенні, привласненні ОСОБА_4 і використані ним на власні потреби.

Аналогічні по суті покази, надав допитаний у якості свідка по справі громадянин ОСОБА_19, який з 01 листопада 2011 року працює заступником голови ліквідаційної комісії Консорціуму.

Допитаний по справі у якості свідка громадян ОСОБА_15, показав, що з липня 2002 року він працює в Консорціумі на посаді начальника транспортно-виробничого відділу.

У серпні 2011 року йому стало відомо від працівників Консорціуму про можливість придбання меблів, що належали приватним підприємцям

ОСОБА_11, та ОСОБА_7, які залишили їх у Консорціумі для погашення своїх заборгованостей. Реалізацією вказаних меблів займався спеціаліст з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_4, який фактично був керівником Біличанської бази.

Виходячи з вищевикладеного, він, ОСОБА_15, звернувся до ОСОБА_4, з проханням надати йому можливість придбати кухонні набори для особистих потреб, на що отримав від ОСОБА_4, позитивну відповідь.

В подальшому, він, ОСОБА_15, придбав меблі на суму 3500 грн., які особисто передав ОСОБА_4, у денний, робочий час в його службовому кабінеті, розташованому на 2 поверсі адміністративного корпусу Консорціуму за адресою: смт. Коцюбинське, вул. Пономарева, 2. Під час передачі коштів, а це було один раз, точної дати він не пам'ятає, свідків не було, наскільки він пригадує, передача коштів відбулася у серпні місяці 2011 року. Під час передачі грошей будь-яких документи не оформлялися.

Чи були внесені ОСОБА_4, вказані вище грошові кошти в касу Консорціуму, ОСОБА_15, не відомо.

Свідки ОСОБА_13, та ОСОБА_14, у судове засідання для допиту не з'явилися, однак передали до суду письмові клопотання про підтримання та оголошення у судовому засіданні показань, які вони надали під час досудового розслідування. Після оголошення показань останніх встановлено, що вони аналогічні по суті із показаннями свідка ОСОБА_15

Допитаний у якості свідка по справі громадянин ОСОБА_20, показав, що з грудня 2010 року по травень 2011 року він працював завідуючим сховищем у приватного підприємця ОСОБА_11 З червня 2011 року він працює на посаді комерційного агента ТОВ «Вемо», яке орендує тіж самі склади, що і приватний підприємець ОСОБА_11

Він знає ОСОБА_4, як співробітника Консорціуму, який фактично являвся начальником Біличанської бази. Приблизно з червня 2011 року, на прохання його ОСОБА_20, допомагав ОСОБА_4, у реалізації меблів та в кінці дня передавав останньому кошти отримані за продаж. Вказані грошові кошти ОСОБА_20, після продажу меблів зберігав у себе та в подальшому особисто передавав їх ОСОБА_4, у денний, робочий час в його службовому кабінеті або ОСОБА_4, сам приходив на склад і забирав гроші. Під час передачі коштів, а це було декілька разів, точних дат він на даний час не пам'ятає, свідків не було. Під час передачі грошей будь-яких документів не оформляли. В результаті продажу ним, ОСОБА_20, меблів було отримано приблизно 8 тис. грн. і всі ці грошові кошти він передав особисто в руки ОСОБА_4

Також були випадки, коли працівники Консорціуму приходили на склад разом із ОСОБА_4, та забирали меблі, але на яких умовах вони домовлялись з ОСОБА_4, йому не відомо.

Особисто ОСОБА_20, меблів в Консорціумі не купував, грошові кошти отримані від продажу меблів собі не залишав, на власні потреби не витрачав, до каси Консорціуму не вносив, а все повністю передавав ОСОБА_4

Під час допиту свідок ОСОБА_20, повідомив, що підсудний ОСОБА_4, під час телефонних розмов та при особистій зустрічі неодноразово просив його змінити показання та надати в суді свідчення користь ОСОБА_4. У зв'язку із вищевикладеним ОСОБА_20, надав неправдиві показання під час першого допиту у судовому засіданні.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_21, показав, що у 2011 році працював у Консорціумі. Свідок зазначив, що підсудний ОСОБА_4, зустрічався з ним та намагався вплинути на нього шляхом вмовляння про надання у суді свідчень про обставини, які йому, ОСОБА_21, не відомі.

У зв'язку із вищевикладеним, а також користуючись ст. 63 Конституції України свідок відмовився надавати показання щодо себе.

Допитаний по справі представник потерпілого ОСОБА_2, показав, що він являється адвокатом адвокатського об'єднання «Каленюк і партнери», надає юридичні послуги та представляє інтереси Консорціуму на основі довіреності.

Підсудній ОСОБА_4, працював у Консорціумі коли розпочато процес ліквідації. Згідно чинного законодавства було створено ліквідаційну комісію для приведення матеріалів до належного стану та виплати по всіх заборгованостях, у тому числі зарплатної, дебіторської та іншої. Наприкінці 2012 року проводились заходи стягнення дебіторської заборгованості у зв'язку з чим були надіслані листи до боржників, у тому числі до ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_11, про те, що у них є заборгованість. Після чого, останні зв'язались з головним бухгалтером та повідомили, що в них не може бути заборгованості бо вони залишили меблі для її погашення. У зв'язку з цим, так як ні де це не було зафіксовано, вирішено провести службову перевірку. За результатами проведення службового розслідування було встановлено, що дійсно зберігалось майно, а саме меблі ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_11. У зв'язку з тим, що останні не могли розрахуватися із заборгованістю, вони вирішили звернутися до керівництва для вирішення вказаного питання. Так як проходила ліквідація та керівників не було, вони звернулись до особи, яка фактично виконувала функції керівника бази, а саме до підсудного ОСОБА_4 Із останнім були проведенні переговори за результатами яких узгоджено, що ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_11 залишають меблі в якості погашення заборгованості.

Під час проведення перевірки за наказом голови ліквідаційної комісії встановлено що ОСОБА_4, наказав комірнику ОСОБА_8, отримати, а у подальшому продавати меблі. Дані меблі придбали кілька працівників особисто, а також були вивезені невідомими особами. Всі гроші віддавали ОСОБА_4

ОСОБА_2, стверджує, що ОСОБА_4, фактично являвся керівником для ОСОБА_8, яка знала, що у випадку неналежного виконання розпоряджень та покладених на неї обов'язків, могли звільнити. ОСОБА_4, наказав ОСОБА_8, не передавати накладну про отримання майна до бухгалтерії Консорціуму.

Крім викладеного, вина ОСОБА_4, у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджуються іншими доказами.

Так, відповідно до Статуту Державного господарського об'єднання «Консорціум «Військово-будівельна індустрія», затвердженого Міністром оборони України 07 червня 2005 року наказом № 308, Консорціум утворено на державній власності, він є юридичною особою, веде самостійний баланс, самостійно сплачує податки до місцевих та державних бюджетів, має поточний та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменування, предметом діяльності Консорціуму, окрім іншого, є надання послуг, Консорціум має право укладати договори відповідно до чинного законодавства України, прибутком Консорціуму є прибуток, отриманий в результаті самостійної господарської діяльності.

Відповідно строкового трудового договору від 18 березня 2011 року № 5 (з додатком), укладеного між Консорціумом, в особі голови ліквідаційної комісії з припинення діяльності ОСОБА_5, та громадянином ОСОБА_4, останній призначений на посаду спеціаліста з питань адміністративно-господарської діяльності Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення "Консорціуму "Військово-будівельна індустрія" і згідно обов'язків зобов'язаний був якісно виконувати роботу, покладену на нього строковим трудовим договором, дбайливо ставитися до майна Консорціуму, в тому числі до майна або майнових прав, що знаходяться в користуванні працівника, тобто ОСОБА_4, він повинен був організовувати й контролювати роботу по задоволенню вимог кредиторів та стягненню дебіторської заборгованості, керувати роботою з матеріально-технічного забезпечення Управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Консорціуму, різним устаткуванням, інвентарем, оргтехнікою й матеріалами, мав право вирішувати всі поточні питання в рамках укладених договорів з юридичними особами.

Договір та додаток до нього доведені ОСОБА_4 під особистий підпис.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 03 червня 2011 року

№ 308, ліквідацію Консорціуму припинено та розпочато його реорганізацію.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 27 жовтня 2011 року

№ 656, почато процедуру ліквідації Консорціуму. Наказ Міністра оборони України від 3 червня 2011 року № 308 - скасовано.

Відповідно до Договору «Про надання послуг» від 1 березня 2011 року

№ 48у/11 між Консорціум, в особі тимчасово виконуючої обов'язки генерального директора ОСОБА_6 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7, укладений договір про надання послуг, відповідно до умов якого, Консорціум зобов'язується прийняти від ОСОБА_7, товарно-матеріальні цінності на зберігання в кількості одиниць згідно прибуткових накладних та забезпечити його надійне зберігання. В свою чергу, ОСОБА_7, зобов'язується щомісячно виконувати оплату Консорціуму послуг по зберіганню майна.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що при несплаті ОСОБА_7, вартості послуг, його майно, що знаходиться на зберіганні Консорціуму, переходить у власність Консорціуму і може бути використане Консорціумом частково або повністю для погашення заборгованості.

Відповідно до листа приватного підприємця ОСОБА_7, на ім'я обвинуваченого ОСОБА_4 від 1 червня 2011 року, ОСОБА_7 відмовляється від послуг відповідального зберігання майна в Консорціумі з 01 червня 2011 року.

Відповідно до Актів звірки взаємних рахунків між Консорціумом та приватним підприємцем ОСОБА_7, останній станом на 1 червня 2011 року має дебіторську заборгованість у сумі 21923,654 грн.

Відповідно до Акту № 6-00000001 приймання товарно-матеріальних цінностей від ОСОБА_7, та накладною № 6-00000001 від 06 червня 2011 року, підписаних ОСОБА_7, та завідувачем сховища Консорціуму ОСОБА_8, ОСОБА_7 передав до Консорціуму належне йому майно у вигляді меблів на загальну суму 77 510 грн.

Відповідно до змісту претензії Консорціуму від 13 грудня 2011 року № 219, борг приватного підприємця ОСОБА_7, перед Консорціумом складає 21932,64 грн.

Відповідно до листа приватного підприємця ОСОБА_7, від 15 лютого 2012 року, останній інформує Консорціум про те, що ним, в порядку вимог п. 4.7 Договору, було передане належне йому майно ОСОБА_4, для реалізації та погашення існуючого боргу.

Факт привласнення ОСОБА_4, майна шляхом зловживання службовим становищем, також підтверджено повідомленням Управління ВКР СБ України.

Відповідно до наказу голови комісії з ліквідації Консорціуму від 21 лютого 2012 року № 9, за фактом реалізації ОСОБА_4 меблів приватних підприємців ОСОБА_11, та ОСОБА_7, призначено службове розслідування.

Відповідно до доповіді заступника голови ліквідаційної комісії Консорціуму ОСОБА_19 від 17 березня 2012 року, в ході службового розслідування встановлено, що майно передане приватним підприємцем ОСОБА_11, в наявності, а майно передане ОСОБА_7, відсутнє, за винятком 3-х найменувань.

Відповідно до Акту інвентаризації майна Консорціуму від 30 січня 2012 року № 35/1, комісією Консорціуму під час перевірки наявності матеріальних засобів переданих ОСОБА_7, в рахунок існуючої дебіторської заборгованості перед Консорціумом встановлено, що ОСОБА_4, який функціонально був уповноважений організовувати роботу по задоволенню та стягненню дебіторської заборгованості Консорціуму, реалізував майно ОСОБА_7 на суму 68290 грн.

Відповідно до змісту довідок головного бухгалтера Консорціуму ОСОБА_16, у період з 1 червня 2011 року по 6 червня 2012 року грошові кошти на рахунки Консорціуму від приватних підприємців ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а також від ОСОБА_4, не надходили.

Відповідно до Акту перевірки розрахунків за період з 6 червня 2011 року по

6 червня 2012 року (рахунок 3772) та оборотно-сальдових відомостей рахунку 3772, у вказаний період грошові кошти від приватних підприємців ОСОБА_11 та ОСОБА_7, а також від ОСОБА_4, не надходили.

Відповідно до наказу голови ліквідаційної комісії Консорціуму від 3 лютого 2012 року № 6, ОСОБА_4, звільнено з підприємства в порядку п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Відповідно до письмового підтвердження заступника голови ліквідаційної комісії Консорціуму ОСОБА_19, від 01 червня 2012 року № 81, майно приватного підприємця ОСОБА_7, надходило до Консорціуму з метою погашення дебіторської заборгованості, відповідно до п. 4.7 Договору між сторонами.

Відсутність надходження грошових коштів до Консорціуму від обвинуваченого ОСОБА_4, підтверджується також довідкою помічника начальника фінансового відділу військової частини 3030 (Внутрішні війська МВС України, м. Київ) від 6 червня 2012 року № 286.

Відповідно до письмово повідомлення Консорціуму від 19 липня 2012 року № 97, протягом 2011 року фактів крадіжок майна з території Консорціуму, незаконного проникнення на територію та вивезення майна, не зафіксовано.

Також, з боку ОСОБА_4, заяв та повідомлень з приводу крадіжок, проникнень, тощо, не надходило.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 13 липня 2012 року, територія Консорціуму охороняється силами та засобами приватної охоронної фірми «Група Елам», по периметру територія огороджена парканом, що складається з бетонних плит, у нічний час для охорони території застосовуються собаки.

Склади № 01-004/2 та 01-006/3, де зберігалося майно приватних підприємців ОСОБА_11, та ОСОБА_7, не мають отворів, проломів, лазів, тощо, через які можливе безперешкодне проникнення в середину приміщень.

Оглядом меблів, які 6 червня 2011 року були передані на склади Консорціуму приватним підприємцем ОСОБА_7, для їх реалізації ОСОБА_4, з метою внесення останнім отриманих від продажу коштів у касу Консорціуму та в подальшому були придбані працівниками Консорціуму встановлено, що свідком ОСОБА_8, у ОСОБА_4, було придбано кухонні меблі у вигляді 5 шаф, свідком ОСОБА_14 у ОСОБА_4 придбано кухонні меблі у вигляді 5 шаф та свідком ОСОБА_15, придбано кухонні меблі у вигляді 1 кухонної тумби, 2 навісних двохсекційних полиць, 1 навісної односекційної полиці та 2 тумб напільних.

Вказані меблі оглянуті, визнанні речовими доказами по справі та передані на відповідальне зберігання особам, які їх придбали.

На майно обвинуваченого ОСОБА_4, (рухоме та не рухоме), накладено арешт.

По справі до обвинуваченого ОСОБА_4, заявлено позовну заяву.

Згідно повідомлення УОІ ГУ МВС України, обвинувачений ОСОБА_4, у 2010 році притягувався до кримінальної відповідальності Броварським МВВС ГУ МВС України в Київській області за скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України: кримінальна справа № 10057-2-1-2009/001419 від 06 серпня 2009 року, обвинувачення пред'явлено 30 листопада 2010 року, запобіжний захід - підписка про невиїзд, данні про прийняте по справі рішення відсутні.

Відповідно до повідомлення ТВО начальника слідчого відділу МВ ГУ МВС України в Київській області від 13 липня 2012 року № 865, 10 червня 2012 року кримінальну справу щодо ОСОБА_4, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4

ст. 190 КК України закрито та порушено кримінальну справу за фактом шахрайства.

Постанова про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_4, перебуває на вивченні на предмет законності прийнятого рішення у Броварській міськрайонній прокуратурі Київської області.

Згідно службової характеристики, обвинувачений ОСОБА_4, за час роботи в Консорціумі характеризується посередньо, у колективі створив нездоровий клімат, до підлеглих відносився упереджено.

Згідно довідки Київського міського наркологічної лікарні «Соціотерапія», обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Згідно довідки Київської міської психоневрологічної лікарні № 2, обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

Невизнання ОСОБА_4, своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення оцінюється критично і розцінюється як спосіб його захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Так, показаннями свідків та іншими доказами у сукупності спростовується твердження сторони захисту.

У зв'язку із ліквідацією Консорціуму на підприємстві виникли сприятливі для вчинення кримінального правопорушення умови, які використав підсудний

ОСОБА_4, з метою вчинення злочину.

При проведенні ліквідації на підприємстві був відсутній штатний розпис, у зв'язку з чим співробітники Консорціуму працювали за трудовим договором. Згідно з показаннями допитаних свідків ОСОБА_4, фактично являвся керівником Біличанської бази Консорціуму, а отже являвся службовою особою.

Окрім цього, сторона захисту для доведення своєї позиції вказує, що майно ПП ОСОБА_7 не стояло на позабалансовому рахунку Консорціума, а отже не являлося власністю підприємства. Вказані доводи сторони захисту також спростовуються показаннями свідків та іншими зібраними доказами, оскільки ОСОБА_4, надав розпорядження ОСОБА_8, не повідомляти про надходження меблів до бухгалтерії Консорціуму, чим фактично унеможливив постановку на облік вказаних речей.

З показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_11, та ОСОБА_8, вбачається, що ОСОБА_4, дійсно приймав пропозицію ПП ОСОБА_7 та ПП ОСОБА_11 на отримання меблів останніх для їх подальшої реалізації з метою відшкодування дебіторської заборгованості вказаних підприємців.

Показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_20, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та ОСОБА_15, підтверджується факт продажу меблів ПП ОСОБА_7 лише за дозволом та вказівкою ОСОБА_4, а також факти передачі грошових коштів за продані меблі останньому.

Показаннями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_2, та ОСОБА_19 підтверджуються обставини вчинення ОСОБА_4, злочину, які їм стали відомі від співробітників Консорціуму у ході проведення службового розслідування, а також факт наявності майна ПП ОСОБА_11 та нестачі майна ПП ОСОБА_7.

За наведених обставин суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене

ОСОБА_4, знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, а його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 191 КК України, як розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання підсудного ОСОБА_4 у ході судового слідства не встановлено.

Враховуючи, що згідно ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 2 ст. 191 КК України є тяжкими злочинами, враховуючи особу обвинуваченого, який являється пенсіонером, одружений, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра, за місцем роботи характеризувався посередньо, раніше не судимий, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого

ОСОБА_4, можливе в умовах не пов'язаних з ізоляцією його від суспільства. Разом з тим, суд вважає, що покарання можливо призначити не в максимальних межах передбаченого санкцією ч. 2 ст. 191 КК України.

Керуючись ст.ст. 373-376 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України та призначити покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності строком на 1 рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4, на суму 68 290 грн. в інтересах держави в особі Державного господарського об'єднання Міністерства оборони України «Консорціум «Військово-будівельна індустрія» задовольнити у повному обсязі.

Питання щодо майна обвинуваченого ОСОБА_4, на яке накладено арешт вирішити після вступу в законну силу вироку суду.

Речові докази по справі, які передані на відповідальне зберігання особам, які їх придбали залишити останнім, а саме:

- кухонні меблі у вигляді 5-и шаф - гр. ОСОБА_8;

- кухонні меблі у вигляді 5-и шаф - гр. ОСОБА_14

- кухонні меблі у вигляді 1-ї кухонної тумби, 2-х навісних двохсекційних полиць, 1-ї навісної односекційної полиці та 2-х тумб напільних -

гр. ОСОБА_15

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4, у вигляді підписки про невиїзд залишити до вступу вироку в законну силу.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 15 днів після його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, прокурору та потерпілому копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: В. А. Шумко