Вирок № 41805277, 08.12.2014, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4579/14-к

Провадження № 1-кп/279/221/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2014 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді - Коваленко В.П.

при секретарі Петрук О.І.

з участю прокурора Томчука В.О.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м . Коростень Житомирської області кримінальне провадження щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця АР Крим с. Трудове Сімферопольського району та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, не інваліда, не депутата, тимчасово не працюючого, неодруженого, не судимого , в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_3 21 квітня 2014 року близько 12 години 10 хвилин неподалік с. Білка Коростенського району Житомирської області, керуючи автомобілем « ВАЗ 210603 » реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, в якому згідно висновку експерта №3/294 від 04.06.2014 року гідравлічна робоча гальмівна система внаслідок наявності в її контурах повітря, знаходилася в технічно несправному стані, рухаючись по проїзній частині автодороги з с. Ушиця в напрямку с. Білка Коростенського району , наближаючись до населеного пункту за 300м. до дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту» в порушення вимог пунктів 1.3,2.3б),12.3,31.4,31.4.1(б) Правил дорожнього руху України , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, згідно яких:

- учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну,стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

- забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: гальмові системи - легкових автомобілів та їхні модифікації для перевезення вантажів, гальмівний шлях яких не більше 14,7м.,

виявивши пішохода, який рухаючись в попутному напряму змінив напрямок руху і перетинав проїзну частину зліва направо , не врахував дорожню обстановку , не вибрав безпечної швидкості руху, не вжив всіх заходів для безпечного обїзду перешкоди, не зменшив швидкості і не зупинився, продовжив рух з попередньою швидкістю та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка перетинала проїзну частину зліва направо.

В результаті даної дорожньо-транспортної події ОСОБА_4 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: поєднаної тупої травми тіла - садна чола праворуч, уламкових переломів 1-2-3-4-5 ребер справа по задній та передній під пахвовими лініями зі зміщенням уламків 3-4-5 ребер в бік грудної порожнини більше ширини ребра; уламкових переломів 3,5-6-7-8 ребер зліва по задній під паховій лінії з помірним зміщенням відламків 3-5-6 ребер в бік грудної порожнини на ширину ребра; ділянки забою верхньої та середньої доль правої легені, емфіземи жирової клітини переднього межистіння , м'яких тканин грудної клітки справа; перелому шийки правої лопатки, перелому акроміального відділу правої ключиці; уламкового перелому обох кісток правого передпліччя з вивихом ліктьової кістки, яка супроводжувалася травматичним шоком 1ст., які утворились одночасно або в швидкій послідовності одне за одним від дії тупих предметів із значною силою і які згідно висновку судово - медичної експертизи №295 від 03.06.2014 року відносяться до категорії тяжких по критерію небезпеки для життя в момент їх спричинення, які є небезпечні для життя і здоров'я .

Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 1.3, 2.3б),12.3,31.4,31.4.1б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки , виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.

Таким чином, своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення , передбачене ч.2ст.286 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1ст.337 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся та показав, що дійсно 21 квітня 2014 року близько 12 години 10 хвилин він керував автомобілем , потерпіла ОСОБА_4 поверталася із сільського кладовища. Він побачив, що ОСОБА_4 стала зненацька перебігати через дорогу, він не справився з керуванням і здійснив наїзд на потерпілу. В скоєному щиро розкаюється , добровільно надав першу допомогу потерпілій і 1000 гривень на лікування.

Крім визнання вини самим обвинуваченим , його вина у скоєному злочині доведена повністю та стверджується показаннями потерпілої ОСОБА_4, котра підтвердила дані обставини .

У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини в скоєнні даного злочину, суд відповідно до ч.3ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються , з'ясувавши , що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і що сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не має, роз'яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Згідно довідок Коростенської ЦРЛ ОСОБА_3 на диспансерному обліку в наркологічному кабінеті Коростенської ЦРЛ не знаходиться та за медичною допомогою на протязі п'яти років не звертався. На диспансерному обліку в психіатричному кабінеті Коростенської ЦРЛ не знаходиться.

З характеристик Білківської сільської ради Коростенського району Житомирської області видно, що ОСОБА_3 характеризується з позитивної сторони , до адміністративної відповідальності не притягувався, спиртними напоями не зловживає, виховувався і проживає у багатодітній сім'ї .

Оцінивши всі докази кримінального провадження, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення і кваліфікує його дії за ст.286ч.2 КК України як необережні дії, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження .

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, молодий вік , першу судимість, добровільне часткове відшкодування шкоди .

Обставин, що обтяжує покарання не встановлено.

Обираючи покарання обвинуваченому , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого , думку потерпілої, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства і його можливо звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням. Разом з тим суд вважає необхідним позбавити ОСОБА_3 права керувати транспортними засобами.

Позов прокурора в інтересах держави в особі територіальної громади Коростенської міської ради про стягнення витрат понесених на лікування потерпілого від злочину суд задовольняє повністю. У відповідності до вимог ч.2ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Пунктом 4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року №545 стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я. Згідно довідки Коростенської центральної міської лікарні вартість лікування потерпілої ОСОБА_4 становить 4665 гривень 23 копійки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 суд задовольняє частково.

У відповідності до вимог ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом , використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. В результаті скоєння даного злочину потерпілій були спричинені значні фізичні та психічні страждання, вона знаходилася на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Через отримані тілесні ушкодження їй потрібно докласти додаткових зусиль для організації свого життя, порушено її нормальні життєві звязки. Зважаючи на сутність спричиненої моральної шкоди, неможливо її відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Будь-який розмір має суто умовний вираз. Однак, з врахуванням характеру, обсягу та глибини заподіяних моральних страждань,їх негативних наслідків, на думку суду, задоволенню підлягає сума - 20 тися гривень. Саме така сума відповідає засадам розумності , виваженості та справедливості.

В судовому засіданні встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 210603 є громадянин ОСОБА_5 , котрий не був залучений до участі в справі. Даних про надання доручення ОСОБА_3 на право керування суду не надано. Разом з тим, в судовому засіданні ОСОБА_3 надано копію страхового полісу від 02.10.2013 року згідно якого ОСОБА_3 уклав договір страхування із ПрАТ СК «Уніка» (м. Коростень вул. Грушевського,17).

Відповідно до положень п.1постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" №4»від 01.03.2013 року розгляд справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, має здійснюватися відповідно до Конституції України, норм цивільного та цивільно-процесуального законодавства, з урахуванням законодавства про страхування та інших законодавчих актів .

Так, відповідно до роз'яснень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та п.24 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 02 липня 2004 року «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» вбачається, що не підлягають розгляду в кримінальній справі позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з пред'явленого обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів справи обов'язок про відшкодування заподіяної шкоди страховиком випливає не з обвинувачення, яке пред'явлено ОСОБА_3, а із договірних зобов'язань про відшкодування шкоди, які визначаються спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року з наступними змінами і доповненнями, яким передбачено порядок звернення з вимогами про відшкодування шкоди і умови такого відшкодування. Зокрема, однією із умов вирішення питання про відшкодування страховиком шкоди є надання потерпілою стороною обвинувального вироку суду, що набув чинності відносно особи, цивільна відповідальність якої застрахована за договором страхування.

Оскільки такий вирок суду відсутній, то страхова компанія і позбавлена можливості виплатити кошти. Питання правовідносин, які випливають з договірних стосунків із страховими компаніями потребують ретельного дослідження суб'єктивного складу сторін у спорі такої категорії, проведення відповідних розрахунків цивільно-правового характеру, що не притаманно кримінальному процесу з урахуванням його специфіки та термінів судового розгляду. Оскільки ОСОБА_4 не надала суду необхідних доказів щодо залучення страхової компанії, тобто не дотрималась порядку відшкодування шкоди згідно страхового полісу, тому в частині стягнення матеріальної шкоди суд залишає позовні вимоги ОСОБА_4 без розгляду.

Як видно із матеріалів кримінального провадження потерпілою ОСОБА_4 26 серпня 2014 року укладено угоду з адвокатом ОСОБА_2 про надання юридичної допомоги.

Положеннями ч.2 ст.120 КПК України передбачено, що витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий , цивільний позивач, цивільний відповідач. За вимогами ж ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку ці витрати стягуються із засудженого.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590 договір захисника повинен містити розрахунок витраченого часу, розрахунок самого гонорару, підтверджений квитанціями про сплату гонорару та реальні витрати, які понесла сторона по справі. Оскільки суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 10/10 від 10.10.2014 року про отримання від ОСОБА_4 гонорару в сумі 300 гривень, то суд стягує дану суму з обвинуваченого.

Судові витрати суд покладає на ОСОБА_3

Запобіжний захід не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до норм ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368,370-371,373-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286ч.2 КК України і призначити йому покарання за ч.2ст.286 КК України у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням , встановивши йому іспитовий термін на 3(три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20000 гривень моральної шкоди, 300 гривень за надання правової допомоги адвокатом, а всього 20300 (двадцять тисяч триста ) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_4 і частині стягнення матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь територіальної громади Коростенської міської ради ( р/р 35414001028973 ГУДКУ в Житомирській області, МФО 811039 Код ЄДРПО 01992050) 4665,23 гривень витрат за лікування потерпілої ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області ( банк одержувача :УДК в Житомирській області, МФО 811039, код ЗКПО: 38035726, р/р 31117115700002) 786 гривень 24 копійки витрат за проведення технічної експертизи та експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди.

Речовий доказ - автомобіль марки ВАЗ-210603 реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_3 передати йому.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку його копія надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Коваленко В.П.