Рішення № 41804847, 05.12.2014, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11679/14-ц

Категорія 4

2/295/2986/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі Зоренко Т.О.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про перехід частки спільної сумісної власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду та просить визнати за нею право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що являється власником ? частини вказаної квартири, іншим співвласником ? частини квартири є її син (відповідач), який у 1995 році виїхав на постійне проживання до Америки.

Протягом тривалого часу відповідач участі в утриманні належної йому частини майна не приймає, за комунальні послуги не сплачує.

У зв'язку із чим, позивач просить визнати за нею право власності на ? частину квартири в порядку ст. 344 ЦК України.

У судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги.

Відповідач повідомлявся судом про час та місце розгляду справи, разом з тим правом на участь у судовому засіданні або наданні заперечень не скористався.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24.03.2014 р. у справі 295/20000/13-ц вбачається, що 17 грудня 1993 року відділом з приватизації державного житлового фонду було видано свідоцтво №8754, яким посвідчено, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Квартира приватизована згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

05.04.2005 року між сторонами був укладений договір дарування, згідно якого дарувальник ОСОБА_1 безоплатно передала у власність обдарованого, а обдарований ОСОБА_2, її син, прийняв в дар 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1.

Вказаний договір дарування був визнаний недійсним, що підтверджується копією рішення Богунського районного суду м.Житомира від 13.03.2013 року, яке набрало законної сили 20.05.2013 року.

Як вбачається з рішення №3700246 від 05.07.2013 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 Реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, оскільки відсутній факт визнання права власності на належну їй частку квартири та відсутній оригінал документу, що посвідчує попереднє право власності на 1/2 частину квартири.

Згідно довідки №1519 від 01.11.2013 року, виданої директором КП "ВЖРЕП №8", позивач зареєстрована одна в спірній квартирі.

Враховуючи викладене, за позивачем на підставі судового рішення від 24.03.2014 р. у справі 295/20000/13-ц визнано право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13)

Дане рішення набрало законної сили.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У відповідності із ч. 1 ст. 321, ст. 391 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. (п. 1)

Отже, право власності є речовим правом, яке захищається законодавством.

Безкоштовне позбавлення зареєстрованого за особою права власності на нерухоме майно із застосуванням механізму, передбаченого ст. 344 ЦК України, в даному випадку є неможливим, оскільки втрачається зміст гарантованого кожній особі Конституцією України права власності.

Постійне проживання за кордоном та несплата комунальних послуг не може бути підставою для позбавлення особи права власності.

За таких обставин, у задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що позивач являється інвалідом 2 групи, вона в порядку п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняється від сплати судового збору, а тому сплачений судовий збір підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачений нею згідно квитанції №009100731 від 23.07.2014 р. судовий збір у сумі 1549 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.О. Корицька