Вирок № 41804695, 04.12.2014, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/859/14

Пр.№1-кп/168/62/14

09.10.2014р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2014року Старовижівський районний суд Волинської області

в складі:

головуючого-судді Кошелюк Л.О.

при секретарі Сулеві Н.С.,

за участю: прокурорів - Нечаї О.П.і Баса В.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_2

його захисника - адвоката ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

його пр-ка -ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка кримінальне провадження №12014030190000111 про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 (ніде не зареєстрованого), українця, гр-на України, з професійно-технічною освітою, неодруженого , непрацюючого, судимого Ковельським міськрайсудом за ст. 185 ч.3 КК України 27.10.2009 року до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого по закінченню строку відбуття покарання 09.12.2013 року,

за ст.121 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

09.06 2014 року о 1 год 00 хв. на дорозі до села Поліське Старовижівського району у процесі сварки, обвинувачений ОСОБА_2 умисно наніс потерпілому ОСОБА_4 два вогнепальні поранення в обидві ноги і заподіяв тяжке тілесне ушкодження,небезпечне для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у цьому злочині визнав повністю. Пояснив, що на прохання потерпілого своїм автомобілем відвозив у сусіднє село знайомого. Коли поверталися назад , то ОСОБА_4 почав залякувати його, вживаючи непристойні слова. Що дуже розсердило і зумовило зробити два постріли в ноги потерпілому. Свої дії у той момент не усвідомлював.

У скоєному злочині щиро кається . Просить вибачення у потерпілого. Вважає, що його слова спонукали до неадекватних дій.

Про те, що мав місце даний злочини і що скоєний обвинуваченим - доводиться безпосередньо сприйманими під час судового засідання доказами, які суд вважає належними та допустимими і достатніми по взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення.

Зокрема:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4, що , дійсно, у процесі агресії, яка виникла після настирливого пропонування грошей обвинуваченому за підвезення друга, отримав несподівано два поранення з пістолета по ногах вище колін. До цього випадку стосунки між ними були дружними.

- показаннями свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які підтвердили факт вогнепальних поранень ніг потерпілого, доставленого автомобілем обвинуваченого до території бару села Поліське. Тоді ж свідкам стало відомо,що ці ушкодження заподіяв ОСОБА_2

- внесенням відомостей до ЄРДР про вчинення цього злочину (а.с.1) ;

- повідомленням Старовижівської ЦРЛ про доставлення потерпілого ОСОБА_4 з вогнепальним пораненням обох стегон (а.с.3) ;

- протоколом заяви в органи міліції дружини потерпілого аналогічного змісту (а.с.4):

- висновком № 117 від 07.07.14 р. судмедексперта про вогнепвльне поранення лівого стегна,що є легким тілесним ушкодженням з короткочасним розладом здоров"я та правого стегна з відкритим вогнепальним переломом нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків,що є тяжким тілесним ушкодженням небезпечним для життя в момент їх заподіяння (а.с.73-74) ;

- заявою ОСОБА_9 про передачу слідчому 2-х гумових куль , вилучених під час операції чоловіка (а.с.11);

- висновком № 518 від 02.07.14 р. судово-балістичної експертизи що вилучені з тіла ОСОБА_4 дві кулі є кулями 9 мм Р.А. пістолетних патронів травматичної (несмертельної дії) ( а.с.67-69);

- протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого та фототаблицями у процесі якого той продемонстрував як і де отримав вогнепальні поранення від обвинуваченого (а.с. 105-115);

- повідомленням Старовижівського РВ УМВС що місцезнаходження пістолета не встановлено (а.с.117).

Аналізуючи вищезгадані докази, вбачається, що у процесі сварки обвинувачений умисно заподіяв тяжке тілесне ушкодження вогненальним пораненням потерпілому, яке було небезпечне для життя в момент заподіяння.

Його дії кваліфікуються за 121 ч.1 КК України вірно.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання вбачається, що ОСОБА_2 скоїв умисний тяжкий злочин.

Обтяжуючою покарання обставиною є рецидив злочинів, бо має судимість за попередній умисний злочин.

А пом'якшуючими суд визнає : щире каяття, часткове відшкодування завданих збитків, позитивна характеристика та віктивна поведінка потерпілого (який у нетверезому стані спонукав до неадекватної реакції та зумовив ознаки розладу особистості, що сприяли даному злочину) .

Що стосується доводів захисника про перекваліфікацію дій на ст. 123 КК України (тобто, заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання) та визнання обвинуваченого неосудним із застосуванням примусового амбулаторного медичного лікування, то суд їх до уваги прийняти не може з наступних підстав.

Висновком психолого - психіатричної експертизи ( а.с.132-135) такий фізіологічний афект, у даному випадку, не виявлений. До того ж, судом з"ясовано з показань ОСОБА_2 і потерпілого ОСОБА_4, що постріли зроблено з інтервалом у часі кілька секунд. Потерпілий між пострілами встиг просити обвинуваченого не стріляти більше. При цьому , обвинувачений вимахував пістолетом перед обличчям потерпілого, але постріли здійснив обдумано - у ноги. Одночасно керував автомобілем і порушень координації руху не допустив. Наведене свідчить,що не втрачав контролю над своїми діями і здатності керувати ними. У процесі розгляду кримінального провадження обвинувачений поводився досить толерантно, виважено. Суду ствердив,що раптова агресія виникає у нього лише у разі якихось неправомірних дій щодо нього , і викликає таку захисну реакцію, яка згодом приводить до розкаювання за вчинене. І що першим ніколи не створює конфліктних ситуацій.Що виключає підстави для перекваліфікації дій.

Як і аналогічно для визнання неосудним та застосування примусових заходів медичного характеру. Бо останні не є видом покарання і не переслідують мети виправлення особи. А це порушить принцип невідворотності покарання за злочинне посягання, не сприятиме виправленню особи та не забезпечить охорони прав потерпілого. Крім цього, порушиться ст.29 ч.2 Загальної декларації прав людини ( у даному випадку, як потерпілого так і обвинуваченого) бо при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, примусове лікування медичного характеру не є виправданим щодо обвинуваченого, який наразі цього не потребує. І спеціаліст (лікар-психіатр) ОСОБА_10 також ствердила суду , що передбачений ступінь декопенсації психіки, визначений психолого-психіатричною експертизою, не є постійним, а обумовлюється зовнішніми чинниками щодо особи, яка потребує лікування тільки в процесі загострення. Чого судом у судових засідання не спостерігалося.

А обмежена осудність , як така , визнана судом як пом"якшуюча покарання обставина.

Враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обтяжуючу і наявність пом'якшуючих покарання обставини, суд вважає необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів покарання мінімального розміру .

Згідно зі ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини вона має право при визначенні... будь-якого кримінального звинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом....

Запобіжний захід у виді тримання під вартою слід залишити для забезпечення виконання покарання бо є ризики ухилення від цього. Постійного місця проживання не має, як і роботи, та міцних соціальних зв"язків.

По справі заявлено цивільні позови :

- прокурором в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації на суму 7233.72 грв. за перебування на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні (з 1.07.по 04.07.2014 року);

- потерпілим ОСОБА_4 ( в порядку ст.128 КПК) про відшкодування майнової і моральної шкоди, відповідно, на 14855.75 грв. та 50000 грв.

Дані позови доводяться пред"явленими суду доказами про розмір і вартість лікування. А моральна шкода обумовлюється затяжним лікуванням без особливих змін покращання, фізичними і моральними стражданнями від перенесених болей як під час хірургічного втручання та вимушеного застосування апарату Єлізарова. Позбавлення самостійного пересування протягом піврічного строку. Обвинувачений з позовами погодився повністю. І вони підлягають задоволенню відповідно до ст. ст.1206 ( у першому випадку), 1166,1167 ЦК України ( у другому випадку).

Процесуальні витрати на підставі ст.124,126 КПК України у сумі 196.56 грв. (а.с.69) за проведення балістичної експертизи підлягають відшкодуванню.

Речові докази - дві гумові кулі - знищити.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 376 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні і обрати покарання за ст. 121 ч.1 КК України - п"ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити .

Строк покарання рахувати з 19.11.2014 р.

Речовий доказ - 2 гумові кулі - знищити.

Цивільні позови задовольнити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 ;

1) у доход держави в особі Департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації (р/р 31416544700001, отримувач ГУК у волинській області, код ЄДРПОУ 3809371, МФО 803014, код доходів 24060300) в сумі 7233.72 грв. (сім тися двісті тридцять три) ;

2) у користь потерпілого ОСОБА_4 (мешканця АДРЕСА_2) майнову шкоду в сумі 14855.75 грв. і моральну в сумі 50000 грв. А всього - 64855.75 грв (шістдесят чотири тисячі вісімсот п"ятдесят п"ять).

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 за проведення балістичної експертизи процесуальні витрати у сумі 196 грв. 56 коп. (сто дев"яносто шість) у доход держави ( р/р 31116115700376, код отримувача УК у Старовижівському районі 24060300, код 24060300,код ЄРДПОУ 37626821, банк отримувача ГУДКСУ у волинській області, МФО 803014).

Вирок набирає законної сили через 30 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не буде подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд.

Копію вироку негайно вручити засудженому і прокурору.

Суддя Л. О. Кошелюк