Постанова № 41803999, 03.12.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року м. Черкаси справа № 823/2911/14

11 годин 08 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В., за участі секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/2911/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1.) [представник позивача ОСОБА_2 - за довіреністю]

до управління Укртрансінспекції у Черкаській області (надалі - відповідач) [представник відповідача Бичек О.А. - за довіреністю]

про визнання дій незаконними та скасування постанов, прийняв постанову.

ФОП ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача, просив:

- визнати дії управління Укртрансінспекції у Черкаській області з прийняття постанов про застосування адміністративно - господарських санкцій від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. та від 02.04.2014 №027224 у сумі 1700 грн. незаконними;

- скасувати постанови управління Укртрансінспекції у Черкаській області про застосування адміністративно - господарських санкцій від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. та від 02.04.2014 №027224 у сумі 1700 грн.

03.12.2014 представником позивача надано заяву про зміну позовних вимог: визнати дії управління Укртрансінспекції у Черкаській області стосовно прийняття постанов від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. про стягнення адміністративно-господарських санкцій незаконними; скасувати постанови управління Укртрансінспекції у Черкаській області від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. про застосування адміністративно - господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що штрафні санкції застосовані на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт» із змінами (надалі - Закон №2344) за встановлені порушення позивачем ст.39 внаслідок експлуатації транспортних засобів марки МАН 8.160 д/н НОМЕР_1, Фольцваген д/н НОМЕР_2 без оформлених інформаційних листів щодо здійснення нерегулярних перевезень, без документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, без договору із замовником транспортних послуг. Заперечуючи порушення, позивач зазначив, що автомобіль НОМЕР_3 використовується ним у власних потребах. Щодо порушень встановлених в актах перевірки від 29.05.2014 та 30.05.2014 внаслідок експлуатації транспортного засобу марки Фольцваген д/н НОМЕР_2 без оформлених інформаційних листів щодо здійснення нерегулярних перевезень, без документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, позивач зазначає, що вказані документи були в наявності у водія транспортного засобу ОСОБА_4 та пред'явлені інспекторам, про що свідчить пояснення водія, зазначені в актах. Оскільки замовлення на перевезення пасажирів було отримано після 18:00 год. у позивача була відсутня можливість повідомити про здійснення перевезення. З огляду на вказані обставини позивач вважає, що оскаржувані постанови винесено відповідачем протиправно, незаконно. У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив позов задовольнити.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивачем надано засвідчені копії: акту перевірки від 29.05.2014 №062628 (а.с.179), акту перевірки від 30.05.2014 №062708 (а.с.184), акту перевірки від 03.06.2014 №062828 (а.с.189), акту перевірки (а.с.194), постанови від 14.10.2014 №039052 (а.с.178), постанови від 14.10.2014 №039053 (а.с.183), постанови від 14.10.2014 №039054 (а.с.188), постанови від 14.10.2014 №039103 (а.с.193), дорожнього листа автобуса №002 від 25.06.2014 (а.с.19-20), протоколу від 22.05.2014 (а.с.21), протоколу №1205114 від 14.05.2014 (а.с.22), договори (а.с.23-31), пояснювальних записок (а.с.95-98), договорів щодо надання транспортних послуг (а.с.101,107), інформаційних листів (а.с.102,108), квитанцій (а.с. 103, 109), поштових відправлень (а.с.47,48).

Приймаючи постанови №039052, №039053, №039054 від 14.07.2014 та від 04.08.2014 №039103, відповідач виходив з того, що наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 №331 при здійсненні нерегулярних перевезеннях пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах, наявність у водія інформаційного листа щодо здійснення нерегулярних перевезень та договору про здійснення нерегулярних перевезень є обов'язковим. Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити. У запереченні проти позову представник відповідача зазначив, що постанови управління Укртрансінспекції у Черкаській області від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. про застосування адміністративно - господарських санкцій, що прийнято відповідачем відповідно до законодавства внаслідок експлуатації транспортних засобів марки МАН 8.160 д/н НОМЕР_1, Фольцваген д/н НОМЕР_2 без оформлених інформаційних листів щодо здійснення нерегулярних перевезень, без документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, без договору із замовником транспортних послуг.

У обґрунтування заперечень представником відповідача надано засвідчені копії: постанови від 14.10.2014 №039052 (а.с.178), постанови від 14.10.2014 №039053 (а.с.183), постанови від 14.10.2014 №039054 (а.с.188), постанови від 14.10.2014 №039103 (а.с.193), повідомлень (а.с.180, 185, 190, 195), поштових чеків та реєстрів про відправлення (а.с.177, 182, 187, 191, 192), журналу обліку інформаційних листів (а.с.207-248).

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

ОСОБА_1 зареєстрований 12.08.2009 як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) та здійснює господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом №2344, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 та ліцензією Міністерства транспорту та зв'язку України серії НОМЕР_6 (а.с.13-14).

Відповідно до ч.11 ст.6 Закону №2344 державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Згідно п.15 Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі Порядок №1567) під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.39 Закону №2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення. Порядок №1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов. Пунктом 2 Порядку №1567 визначено, що державному контролю належать усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях. Відповідно до п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок. Відповідно до п.17 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення. Відповідно до п.5 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, що затверджений постановою КМУ від 20.05.2013 №422 у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.

Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 29.05.2014 №062628, складеним посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області, встановлено, що 29.05.2014 о 16 год. 05 хв. на автодорозі Н01 - Київ-Знам'янка (243 км) водій ОСОБА_4, експлуатуючи транспортний засіб Фольцваген д/н НОМЕР_2, що належить позивачу, надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Умань-Тишківка» без оформлення документів, що визначені ст.39 Закону №2344, а саме: документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, інформаційного листа. 14.07.2014 на підставі акта перевірки від 29.05.2014 №062628 відповідачем прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №039052, якою до позивача на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 застосовано штраф у сумі 1700 гривень.

Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2014 №062708, складеним посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області, встановлено, що 30.05.2014 о 16 год. 00 хв. на автодорозі Н01 - Київ-Знам'янка (243 км) водій ОСОБА_4, експлуатуючи транспортний засіб Фольцваген д/н НОМЕР_2, що належить позивачу, надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Умань-Тишківка» без оформлення документів, що визначені ст.39 Закону №2344, а саме: документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, інформаційного листа. 14.07.2014 на підставі акта перевірки від 30.05.2014 №062708 відповідачем прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №039053, якою до позивача на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 застосовано штраф у сумі 1700 грн.

Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 03.06.2014 №062828, складеним посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Кіровоградській області, встановлено, що 03.06.2014 об 11 год. 50 хв. на автодорозі Н01 - Київ-Знам'янка (243 км) водій ОСОБА_4, експлуатуючи транспортний засіб Фольцваген д/н НОМЕР_2, що належить позивачу, надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Умань-Тишківка» без оформлення документів, що визначені ст.39 Закону №2344, а саме: не оформлений інформаційний лист щодо здійснення нерегулярних перевезень. 14.07.2014 на підставі акта перевірки від 03.06.2014 №062828 відповідачем прийнято постанову про застосування фінансових санкцій №039054, якою до позивача на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 застосовано штраф у сумі 1700 гривень.

Актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.06.2014 № 059919, складеним посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області, встановлено, що 25.06.2014 о 08 год. 00 хв. на автодорозі М 12 Стрій-Кіровоград-Знам'янка водій ОСОБА_1, експлуатуючи транспортний засіб МАН 8.160 д/н НОМЕР_1, надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів по маршруту «Умань-Тишківка» без оформлення документів перелік яких визначений ст.39 Закону №2344, а саме: без договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, інформаційного листа, страховки пасажирів, заповнених тахокарток у кількості 28 штук. 14.07.2014 на підставі акта перевірки від 25.06.2014 № 059919 відповідачем прийнято постанову про застосування фінансових санкцій № 039103, якою до позивача на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344 застосовано штраф у сумі 1700 гривень.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням ( п.26 Порядку №1567). Згідно з п.29 Порядку №1567 копія постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням. Судом встановлено: у матеріалах справи наявні повідомлення відповідача (а.с.180, 185, 190, 195) виписані на ім'я позивача про розгляд 14.07.2014 справ щодо зафіксованих в актах перевірки правопорушень; представником відповідача не надано доказів повідомлення позивача рекомендованим листом чи під розписку про дату, час та місце розгляду справ, що свідчить про порушення відповідачем п.26 Порядку № 1567.

Згідно наявних у матеріалах справи копій рекомендованого поштового відправлення (а.с.47-48) та поштових чеків, реєстрів про відправлення (а.с.177, 182, 187, 192) відповідачу були направлені оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських санкцій та постанова про відкриття виконавчого провадження від 02.09.2014 (а.с.49-50).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що оскільки позивач не був повідомлений про розгляд справ, у нього були відсутні можливості надати пояснення чи заперечення на акти перевірки, відповідачем не дотримано процедури застосування адміністративно-господарських санкцій. Беручи до уваги, що при розгляді справ про правопорушення, висновки яких стали підставою для прийняття оскаржуваних постанов, відповідачем не було дотримано процедуру розгляду таких справ, суд дійшов висновку про протиправність (незаконність) дій відповідача при прийнятті постанов від 14.07.2014 №039052, від 14.07.2014 №039053, від 14.07.2014 №039054, від 04.08.2014 №039103.

В силу положень ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, що застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Порушення відповідними контролюючими органами строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст.250 ГКУ, або інша незаконність їх рішень є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення санкцій, встановлених у таких рішеннях (постанова від 10.07. 2012 № 21-147а12).

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Конституційний суд України визнав (Рішення КСУ № 20-рп/2010 від 30.09.2010) неконституційним Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 №2222-IV у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.

Виходячи із встановлених завдань адміністративного судочинства (ч.3 ст.2 КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У рішенні від 10.05.2011 у справі «Серявін та інші проти України» зазначено: для цілей ст.1 Першого протоколу ЄКПЛ здійснювати оцінку справедливості доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосованого законодавства.

Відповідно ст.60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначено ст.39 Закону№2344, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Автомобільні перевізники, водії, пасажири, як зазначено у ст.39 Закону №2344 повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення пасажирів автобусами для власних потреб: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України; для нерегулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Перевезення для власних потреб є нерегулярним пасажирським перевезенням, оскільки відповідно до ст.1 Закону №2344 нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМУ від 18.02.1997 №176 регулюють надання послуг і їх використання можливе. Пункт 57 Правил №176 передбачає, що у подорожньому листі перевізник зазначає початковий та кінцевий пункти маршруту, найменування замовника послуг з нерегулярних перевезень. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05.07.2011 №3565-VI такий документ, як дорожній лист, виключено з переліку обов'язкових. Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 (21.1) дозволяється перевозити пасажирів у транспортному засобі, обладнаному місцями для сидіння у кількості, що передбачена технічною характеристикою так, щоб вони не заважали водієві керувати транспортним засобом і не обмежували оглядовість, відповідно до правил перевезення.

КУпАП (ст.126) визначено: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.2 наказу Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 №331 про затвердження Типової форми договору про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах (надалі Наказ №331) автомобільним перевізникам, крім суб'єктів господарювання, які надають туристичні та екскурсійні послуги власним чи орендованим транспортним засобом, при укладанні договорів про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах в обов'язковому порядку керуватися Типовою формою договору. Відповідно до пп.1.1 п.1 «Предмет договору» Типової форми договору «У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник зобов'язується за плату здійснити перевезення організованої Замовником групи пасажирів у кількості _осіб та їх багажу, список яких наведено в Інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів № _ (додаток до цього Договору) (далі - Інформаційний лист), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник зобов'язується сплатити за таке перевезення Перевізникові встановлену цим Договором плату у розмірі». Відповідно до Наказу № 331 інформаційний лист щодо здійснення нерегулярних перевезень є невід'ємною частиною договору на перевезення пасажирів.

Судом встановлено, що відповідно до ст.39 Закону №2344 між позивачем та гр. ОСОБА_6 було укладено договори на пред'явлення транспортних послуг від 29.05.2014 (термін надання послуг з 29.05.2014 по 30.05.2014) та від 02.06.2014 (термін надання послуг з 02.06.2014 по 03.06.2014), згідно яких позивач надає його контрагенту послуги за маршрутом: Київ-Сміла-Кіровоград-Київ. Згідно з п.3.1 вказаних договорів, за надані послуги позивачем прийнято від гр. ОСОБА_6 кошти у сумі 1200 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 29.05.2014 №29/05/14, та у сумі 1200 грн. згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 02.06.2014 №02/06/14. У матеріалах справи наявні інформаційні листи щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів №28-06 у період з 29.05.2014 до 30.05.2014, та №03-07 у період 02.06.2014 до 03.06.2014, де зазначено прізвища та кількість організованої групи пасажирів, які перевозяться.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV визначено принцип превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Окремі недоліки оформлення документів не становлять складу правопорушення, самі по собі не можуть спричинити міру відповідальності.

В акті перевірки від 25.06.2014 відповідач послався на порушення позивачем ст.39 Закону №2344, а саме: здійснення нерегулярних перевезень пасажирів без заповнених тахокарток у кількості 28 штук (а.с.15).

Згідно зі ст.34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен серед іншого виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до п.«b» ч.1 ст.10 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 07.09.2005 №2819-IV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення», якщо нормальне й відповідне використання контрольного пристрою, встановленого на транспортному засобі, неможливе, то кожний член екіпажу від руки, використовуючи відповідні графічні позначки, вносить в бланк для записів дані, які відповідають його професійній діяльності й періодам відпочинку.

Відповідно до п.6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджене наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 07.06.2010 №340 (надалі - Наказ №340) автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни ( п.6.2 Наказу №640).

Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (п.6.2 Наказу №640).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385) визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом

Статтею 53 Закону №2344 передбачено, що контрольні пристрої - тахографи установлюються і використовуються у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів.

Абзацом 11 ст.60 Закону №2344 передбачено, що за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку накладається штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є спеціальною, яка передбачає відповідальність водіїв лише у певних випадках, а саме: за відсутності тахографів чи їх вимкнення, відсутність реєстраційних листків режиму праці водія і лише при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень.

Суд застосовує вказані положення Закону №2344, оскільки вони мають вищу юридичну силу, ніж Інструкція №385, та дійшов до висновку, що заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР не передбачені чинним законодавством як документ, необхідний для здійснення внутрішніх пасажирських перевезень, та відповідальність за їх відсутність Законом №2344 не передбачена.

Екскурсійна діяльність - різновид рекреаційної діяльності, що полягає в організації подорожей, що не перевищують 24 години без ночівлі, у супроводі фахівця туристичного супроводу та за заздалегідь складеними маршрутами для ознайомлення з визначними місцями, пам'ятками природи, історії, культури, музеями тощо (наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України» від 22.06.2009 №330); екскурсія - поїздка, прогулянка у супроводі екскурсовода (гіда-перекладача) тривалістю до 24 годин за заздалегідь затвердженим маршрутом та підібраними об'єктами для задоволення духовних, естетичних, інформаційних потреб екскурсантів (рішення Київської міської ради «Про затвердження Порядку проведення екскурсійної діяльності у м. Києві» від 18.03.2004 №89/1299).

Згідно акта перевірки від 25.06.2014 позивач надавав послуги з нерегулярних перевезень пасажирів за маршрутом «Умань-Тишківка» без договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, інформаційного листа, страховки пасажирів, суд зазначає наступне. Згідно дорожнього листа автобуса від 25.06.2014 №02 на автомобілі НОМЕР_3 водій ОСОБА_1 за власними потребами за маршрутом «Умань-Тишківка-Умань» здійснив перевезення пасажирів. У матеріалах справи наявний список вказаних пасажирів: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 У судовому засіданні представник позивача підтвердив, що 25.06.2014 позивач особисто (за власними потребами) здійснив перевезення своїх родичів для задоволення культурно-духовних потреб (родичі позивача різного ступеня споріднення). Поїздка 25.06.2014 на автомобілі НОМЕР_3 здійснювалася для власних потреб, а не з метою здійснення підприємницької діяльності позивача, підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими поясненнями ОСОБА_14 від 10.10.2014, ОСОБА_15 від 08.10.2014, ОСОБА_7 від 11.09.2014, ОСОБА_11 від 11.09.2014. Доказів на спростування таких тверджень з боку відповідача не надано, усно представник відповідача зазначив про те, що ікону до храмів у зазначеній місцевості не привозили.

Разом з тим, суд не бере до уваги пояснення про те, що 25.06.2014 позивач особисто та за власними потребами здійснив перевезення своїх родичів, оскільки за приписами ст.1 Закону №2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автобус - транспортний засіб, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння більше ніж дев'ять з місцем водія включно. Твердження скаржника про те, що ним здійснювалось перевезення родичів, знайомих та друзів на безкоштовній основі не підтверджені матеріалами справи, тобто, виходячи з вищезазначених положень ст.1 Закону №2344 здійснював саме пасажирські нерегулярні перевезення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд критично оцінює пояснення водія ОСОБА_4 (при підписанні актів перевірки від 29.05.2014 №062728 та від 30.05.2014р. №062708), який зазначав, що у нього були в наявності всі необхідні документи, що при перевірці були пред'явлені інспектору. Натомість, представником відповідача не надано до суду належних та допустимих доказів, що би спростовували вказані аргументи позивача щодо спірних обставин зафіксованих порушень в актах перевірки, зокрема щодо відсутності реєстрації заявок (повідомлень) позивача у журналі обліку інформаційних листів (а.с.207-248) про перевезення, що могли бути скеровані з використанням факсу (ел.пошти) відповідача.

ЄСПЛ, розглядаючи справу Observer and Guardian v. United Kingdom (рішення від 26.11.1991) зазначив, що для остаточного розв'язання справи «слід розглянути питання про те, чи були фактично запроваджені обмеження співмірні із законом». У справі Soering v. United Kingdom (рішення від 07.07.1989) ЄСПЛ зазначив, що «...Конвенція спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства загалом, і вимогами захисту основних прав людини». У справі Rees v. United Kingdom (рішення від 17.10.1986) було зазначено, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання держави стосовно людини, «належить врахувати справедливий баланс, що має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини; пошук цього балансу - мета всієї Конвенції». У справі В. v. France (рішення від 25.03.1992) ЄСПЛ мотивував наявність порушення права на повагу до сімейного життя (ст.8 ЄКПЛ) тим, що в актах судових органів держави-відповідача «справедливого балансу між загальними інтересами та інтересами особи не було досягнуто».

До суб'єкта правопорушень (відсутність документів, передбачених законодавством України) передбачено застосування адміністративної відповідальності (штраф) за КУпАП (ст.126) та адміністративно-господарського штраф (ст.60 Закону №2344), а тому, перевіряючи з метою забезпечення справедливої збалансованості інтересів людини з інтересами (потребами) суспільства, суд зазначає, що відповідачем не дотримано процедури інформування позивача про час і місце розгляду справ про застосування санкцій, не обґрунтовано застосування найбільшої міри відповідальності за наявності альтернативи, не враховано принцип персональної відповідальності за правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання дії управління Укртрансінспекції у Черкаській області стосовно прийняття постанов від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. про стягнення адміністративно-господарських санкцій незаконними, та скасування постанов управління Укртрансінспекції у Черкаській області від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії управління Укртрансінспекції у Черкаській області стосовно прийняття постанов від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. про стягнення адміністративно-господарських санкцій незаконними.

Скасувати постанови управління Укртрансінспекції у Черкаській області від 14.07.2014 №039052 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039053 у сумі 1700 грн., від 14.07.2014 №039054 у сумі 1700 грн., від 04.08.2014 №039103 у сумі 1700 грн. про застосування адміністративно - господарських санкцій.

Стягнути з державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) витрати із сплати судового збору у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп. сплачені згідно квитанцій від 11.09.2014 №170 у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. та від 10.10.2014 №556 у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 грудня 2014 року.

Суддя Л.В.Трофімова