Рішення № 41803789, 03.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" грудня 2014 р.Справа № 916/4184/14

За позовом: Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ"

До відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця"

про стягнення 9337,07грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Пінчук Д.К. - довіреність;

Від відповідача: Шевченко Т.Ю. - довіреність;

Гордієнко М.В. - довіреність;

В судовому засіданні 03.12.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: Пінчук Д.К. - довіреність;

Від відповідача: Гордієнко М.В. - довіреність;

Суть спору: Позивач, Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ" звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства „Одеська залізниця" про стягнення заборгованості в сумі 189133,07грн., яка складається з основного боргу в сумі 179796грн., пені в розмірі 5686,97грн., три процентів річних в сумі 1492,55грн. та індекс інфляції в сумі 2157,55грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.10.2014р. було порушено провадження по справі №916/4184/14

11.11.2014р. позивача надав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9337,07грн., яка складається з пені в розмірі 5686,97грн., три процентів річних в сумі 1492,55грн. та індекс інфляції в сумі 2157,55грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач в судове засідання з'явився, відзив на позов не надав, проте надав усні пояснення відповідно яких зменшений розмір позовних вимог не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними в зв'язку з чим просить суд в задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні 03.12.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

09.12.2013р. між Одеською залізницею (Змовник) та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ" (Постачальник) був укладений договір поставки №ОД/НКВ-13-1736НЮ (далі - договір).

Пунктом 11.1. договору передбачено, що набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків - до остаточного його виконання.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовнику певну продукцію (далі - товар), відповідно до Специфікації (додаток №1), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору. Найменування товару: ваги автомобільні тензометричні без фундаментні для статичного зважування 2180ВА-60Є. Виробник товару: Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ", м. Одеса, Україна.

Асортимент та кількість товару передбачається у специфікації, яка додається до договору (додаток №1) і є невід'ємною частиною договору ( п.3.1 договору).

Товар має бути поставлений на підставі письмових заявок замовника впродовж 15 робочих днів з моменту їх отримання постачальником у будь-який спосіб (листом, факсом, електронною поштою, тощо) на адресу: 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, Миколаївської дільниця навантажувально-розвантажувальних робіт (п. 5.1 договору). Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної і акту приймання-передачі товару (п.5.2 договору).

Прийом товару здійснюється замовником при наявності товарносупровідних документів: товарно-транспортної накладної, пакувальних аркушів, рахунку-фактури, сертифікату, паспорту (п.9.1 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що замовник оплачує поставлений постачальником товару за ціною, вказаною у специфікації. Загальна сума по договору складає 179796грн., з урахуванням ПДВ 20% - 29966грн. Платник: служба капітальних вкладень (п.6.2 договору). Ціни в накладних і/або в рахунках - фактурах вказується в національній валюті України (п.6.3 договору).

Розділом 7 договору передбачений порядок розрахунків. Так, пунктом 7.1 договору передбачено, що вид розрахунку - безготівковий, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідній стороні. За згодою сторін, розрахунки можуть бути здійснені іншими способами, незабороненими законодавством (п.7.2 договору). Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 120 банківських днів з дати підписання видаткової накладної і акту приймання-передачі товару обома сторонами (п.7.3 договору).

Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконував належним чином, поставив відповідачу товар на суму 179796грн., що підтверджується видатковою накладною №110 від 12.12.2013р. та актом приймання-передачі товару від 13.12.2013р., що підписані уповноваженими представниками сторін.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договором щодо розрахунку за отриманий товар виконав не належним чином, заборгованість в повному обсязі не сплатив, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 179796грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.07.2014р. підписаного між сторонами по справі.

Втім, як зазначає позивач під час розгляду зазначеної справи в суді відповідачем заборгованість була сплачена, що обумовило надання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар змусило Мале підприємство у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ" звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Водночас вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та враховуючи вищенаведене у відповідача дійсно існувала заборгованість за поставлений товар, яка під час розгляду справи ним була сплачена, в зв'язку з чим позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог.

Проте, факт сплати заборгованості відповідачем не позбавило позивача права нарахування штрафних санкцій.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобов'язань за договором поставки №ОД/НКВ-13-1736НЮ від 09.12.2013р. а саме не сплатив позивачу вартість поставленого товару, що зумовило нарахування останнім пені в сумі 5686,97грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5686,97грн. за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №ОД/НКВ-13-1736НЮ від 09.12.2013р. підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 1492,55грн. та індекс інфляції в сумі 2157,55грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано 3 % річних у розмірі 1492,55грн. та індекс інфляції в сумі 2157,55грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця" трьох відсотків річних в сумі 1492,55грн. та індексу інфляції в розмірі 2157,55грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код: 01071315) на користь Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю „Технічний науково-виробничий центр „ТОМ" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 27; код:19045985) 5686 (п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість)грн. 97 коп. - пені, 2157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім)грн. 55коп. - індексу інфляції, 1492 (одну тисячу чотириста дев'яносто дві)грн.55коп. - 3% річних та 3782 (три тисячі сімсот вісімдесят дві)грн. 66 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08 грудня 2014 р.

Суддя К.Ф. Погребна