Рішення № 41803726, 03.12.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24469/14 03.12.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської

міської філії

до Військової частини А0351

про стягнення 4 737,94 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Тарасюк Л.В. - по дов. №б/н від 11.12.2013р.

від відповідача: Павлова В.М. - по дов. №116 від 22.01.2014р.

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі також - "Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А0351 (надалі також - "Відповідач") про стягнення 4 737,94 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що після закінчення терміну дії договору № 204-28 від 17.12.2013р. відповідач продовжує займати частину нежитлового приміщення, (частину технологічної стійки) розміром 600х230, розташованого у м. Києві на 2-му поверсі 3-поверхового будинку № 18А по вул. Островського, висотою 2 Юніта - для розміщення обладнання, не сплачуючи при цьому орендну плату та інші платежі за фактичне користування об'єктом оренди.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позовну заяву вказує, що фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України; договір № 204-28 від 17.12.2013р. був укладений сторонами на 2013 бюджетний рік. Стверджує, що не укладення відповідачем нового договору користування об'єктом оренди, несплата за фактично отримані послуги на заявлену суму є наслідком дій позивача. У задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02.12.2014р., на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

17.12.2013р. між позивачем (орендодавець за договором) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди місць у стійках (Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №204-28.

Відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину технологічної стійки розмірами 600х230, нежитлового приміщення, розташованого в м. , розташованого у м. Києві на 2-му поверсі 3-поверхового будинку № 18А по вул. Островського, висотою 2 Юніта, про що сторони підписали Акт приймання-передачі майна від 01.01.2013р.

Умовами п.3.1 договору, орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати і згідно з додатком 3 становить 304,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 ЮНІТ місце стійки та підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом усього строку дії договору оренди. Вартість оренди майна за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. складає 7 296,00 грн. з ПДВ.

Згідно п.3.3 договору, витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включені до розміру фіксованої орендної плати.

Пунктом 3.5 договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надання послуг та податковою накладною.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п.12.1 договору, договір укладено на період з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013р. Сторони домовились, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01.01.2013р. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Пунктом 3.8 договору визначено, що у разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання орендна плата за останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до Акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць сплачується орендарем на підставі рахунку, який складається орендодавцем на дату підписання Акта передачі-приймання майна та підлягає оплаті протягом 20 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з січня 2014р. по липень 2014р. було виставлено відповідачу для оплати рахунки на загальну суму 4200,14 грн.

Доказів повернення відповідачем орендованого майна за актом приймання-передачі у період з січня 2014р. по липень 2014р., що було б підставою для звільнення Військової частини А-0351 від обов'язку сплати орендної плати за фактичне користування за спірний період, суду не надано.

В абзаці 4 п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Доказів оплати відповідачем суми 4200,14 грн., в тому числі в установлені договором строки, суду не надано

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 34,79 грн. 3% річних, 259,73 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати платежів за рахунками за спірний період, які після перевірки розрахунку позивача задовольняються судом у розмірі 34,79 грн. 3% річних, 259,73 інфляційних втрат.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 243,28 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення сплати відповідачем орендної плати сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені за порушення строків оплати орендних платежів, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 243,28 грн.

Відповідач свого контррозрахунку суми позову не надав, стверджувань позивача не спростував.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ

Позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії - задовольнити.

Стягнути з Військової частини А 0351 (03168, м. Київ, пр.. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, Ідентифікаційний код юридичної особи 01189910) 4200 грн. 14 коп. - основної заборгованості, 243 грн. 28 коп. пені, 259 грн. 73 коп. - інфляційних нарахувань, 34 грн. 79 коп. - 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014р.

Суддя Трофименко Т.Ю.