Рішення № 41803687, 26.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18295/14 26.11.14

За позовом Дочірнього підприємства "Управління спеціальних машин №2"

Публічного акціонерного товариства "Будмеханізація"

до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване

будівельно - монтажне управління"

про стягнення 298 177,38 грн.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Борисенко І.І.

Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Управління спеціальних машин №2" Публічного акціонерного товариства "Будмеханізація" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Відкритого акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" про стягнення 298 177,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 17/10 від 17.10.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014р. порушено провадження у справі № 910/18295/14, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 20.10.2014 р. за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/18295/14.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. доручено розгляд справи № 910/18295/14 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Домнічева І.О., Борисенко І.І.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2104р. справа №910/18295/14 прийнята колегією суддів до свого провадження та призн0430ена до розгляду на 26.11.2014р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином.

27.10.2014р. та 13.11.2014р. через відділ діловодство Господарського суду м. Києва від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого відповідач суму основного боргу в розмірі 205 000 грн. визнає повністю та просить справу розглядати за відсутності представника відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за від сутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справ , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

17.10.2013р. між Дочірнім підприємством "Управління спеціальних машин №2" Публічного акціонерного товариства "Будмеханізація" (надалі позивач) та Відкритим акціонерного товариства "Спеціалізоване будівельно-монтажне управління" (надалі відповідач) було укладено договір №17/10 купівлі - продажу.

Відповідно до п.1.1 договору позивач зобов»язується передати у власність, відповідача, а відповідач прийняти й оплатити КРАН ДЄК -251 (інвентарний номер 2747, 1980 року випуску).

Відповідно до п.2.1. договору сторони погодили вартість товару в сумі 300 000, 00 грн.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність КРАН ДЄК -251 (інвентарний номер 2747, 1980 року випуску), що підтверджується актом приймання - передачі від 30.10.2013 року.

З урахуванням викладеного, позивач свої зобов'язання згідно вказаного договору перед відповідачем виконав повністю. Претензій та зауважень по якості та комплектації товару відповідач позивачу не пред'являв, прийняв товар у власність згідно умов договору, його вартість не заперечував.

Пунктом 2.2. вказаного договору передбачено обов'язок відповідача по повній оплаті за товар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі товару.

14 травня 2014 року відповідачем позивачу платіжним дорученням №621 в якості оплати за поставлений товар було сплачено тільки 95 000, 00 грн.

Оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір №17/10 від 17.10.2013р. є договором купівлі - продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору передав у власність відповідача товар КРАН ДЄК -251 (інвентарний номер 2747, 1980 року випуску) на суму 300 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем куплений товар був частково оплачений на суму 95 000 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 205 000 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в порушення умов договору повністю отриманий товар не оплатив.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 205 000 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 205 000 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 205 000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 50 000 грн. штрафу відповідно до п. 2.3 договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій, передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штраф в розмірі 50 000 грн. у відповідності до п. 2.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми штрафу згідно п.2.3 договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в сумі 6 589,11грн. та інфляційні в сумі 36 588,27 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних та інфляційних, суд вважає їх ґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних на загальну суму 6 589,11 грн. та інфляційних на загальну суму 36 588,27 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем та доказів належного виконання умов договору суду не надав.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного т товариства «Спеціалізоване будівельно - монтажне управління» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 6, код ЄДРПОУ 04012922) на користь Дочірнього підприємства «Управління спеціальних машин №2» Публічного акціонерного товариства «Будмеханізації» (01013, м. Київ, провулок Деревообробний, 3, код ЄДРПОУ 05503256) суму основного боргу у розмірі 205 000 грн. 00 коп.., 6 589 грн. 11 коп. - 3% річних, 50 000 грн. 00 коп. - штраф, 36 588 грн. 27 коп. - інфляційні та 5964 грн. 00 коп. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 01.12.2014р.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Борисенко І.І.

Домнічева І.О.