Ухвала суду № 41803579, 03.12.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1082/14

Категорія: 5.4 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Берекет Н.В.,

за участю представника апелянта - Бондар Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський водоканал" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Міський водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами №41 від 20 березня 2014 року про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що законодавцем розмежовано повноваження Державної інспекції України з контролю за цінами та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. Жодним законом України відповідача прямо не визначено як орган уповноважений здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності та цінової політики суб'єктів природних монополій. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вищезазначеними позовними вимогами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №144-14 від 13 березня 2014 та направлення на перевірку №12 від 13 березня 2014 року посадовими особами сектору у Херсоніській області Держцінінспекції України здійснено спробу проведення планової перевірки позивача за адресою: м. Нова Каховка, вул. Електромашинобудівників, 3 на предмет дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

За результатами складено акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін № 109. З даного акту вбачається, що комунальне підприємство "Міський водоканал" не допустило посадових осіб сектору у Херсонській області Державної інспекції з контролю за цінами до проведення перевірки.

Відповідачем 20 березня 2014 року за № 41 прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким на підставі вимог п.6 ч.1 ст. 18 та ст. 20 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ч.9 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" до позивача застосовано штраф в сумі 3400 грн. 00 коп. за створення перешкод уповноваженим органам виконавчої влади при виконанні покладених на них функцій.

Факт недопущення посадових осіб відповідача до проведення перевірки сторонами не заперечується.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними доказами не підтвердив правомірність своїх вимог, натомість наявні в матеріалах справи докази не дають суду підстав для висновку про протиправність дій відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Преамбула до Закону України "Про ціни та ціноутворення" передбачає, що цей Закон визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про ціни та ціноутворення" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про ціни та ціноутворення" органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

Згідно до ст. 17 Закону України "Про ціни та ціноутворення" основними функціями уповноважених органів є: 1) виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; 2) здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; 3) запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про ціни та ціноутворення" уповноважені органи мають право приймати рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про ціни та ціноутворення" до суб'єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за: невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Преамбула до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачає, що цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року №236/2012 Питання реалізації державної політики з контролю за цінами державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр). Держцінінспекція України входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Згідно до ч. 4 ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред'явили документів, передбачених цією статтею.

Згідно до ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: - він здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом; - посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; - бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю); вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб'єкта господарювання; - одержувати та знайомитися з актами державного нагляду (контролю); - надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта органу державного нагляду (контролю); - оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб (ст.10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом.

Аналізуючи норми законодавства та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача не допускати посадових осіб відповідача до проведення планової перевірки не є абсолютним. Таке право виникає у позивача за наявності двох конкретних підстав: перевірка здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону. Крім того, допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом є прямим обов'язком позивача.

З огляду на все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи спірне рішення №41 від 20 березня 2014 про застосування адміністративно-госпордарських санкцій за порушення державної дисципліни цін відповідач діяв у межах та у спосіб, наданих йому повноважень, жодних порушень законодавства не допустив, а позовні вимоги Комунального підприємства "Міський водоканал" є необґрунтованими, безпідставними, у зв`язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міський водоканал" - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлено 05.12.2014 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик