Ухвала суду № 41803288, 03.12.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 761/4119/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Гуменюк А.І. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

03 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва та позивача - ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року позивач - ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва, в якому з врахуванням доповнень до адміністративного позову просила:

- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва про перерахування розміру пенсії у зв'язку із зміною статусу застрахованою особою;

- скасувати рішення комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій в управлінні (протокол № 82 від 06.12.2012 року) в частині утримання переплати пенсії ОСОБА_3, в розмірі 20% щомісячно до повного погашення суми переплати;

- зобов'язати відповідача вчинити дії - здійснити донарахування розміру пенсії відповідно до законодавства;

- стягнути з відповідача суму 2 152,92 грн недорахованих коштів на 16.07.2014 року та моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва від 06 грудня 2013 року про можливе утримування із ОСОБА_3 переплати пенсії у розмірі 2 360 грн., у зв'язку із працевлаштуванням;

- визнано протиправним та скасовано розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва від 06 грудня 2013 року про утримання із ОСОБА_3 переплати пенсії у розмірі 2 360 грн., у зв'язку із працевлаштуванням;

- стягнуто із управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (Код ЄДРПОУ 26087323) на ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 152 (дві тисячі сто п'ятдесят два) гривні 92 коп.;

- зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (Код ЄДРПОУ 26087323) індексувати пенсію ОСОБА_3 відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, починаючи із 01 січня 2014 року.

- у задоволенні адміністративного позову в частині про відшкодування моральної шкоди - відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Крім того, не погоджуючись з оскаржуваною постановою в частині відмови в задоволенні позивних вимог про відшкодування моральної шкоди, позивач - ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити рішення, яким змінити постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 липня 2014 року та додатково стягнути судові витрати у розмірі 4 000,00 грн та матеріальну шкоду у розмірі 2 500,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги відповідача та позивача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивач - ОСОБА_3 підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти задоволення апеляційної скарги відповідача з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Крім того позивач звернула увагу апеляційного суду на те, що в прохальній частині її апеляційної скарги допущено технічну описку, а саме невірно зазначено про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 2 500,00 грн та зазначила, що просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_3 є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 29.03.1995 року, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва та отримує пенсію за віком.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 06 грудня 2013 року на засіданні Комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій в управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва згідно статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було прийнято рішення щодо можливого утримання із позивача переплати по 20% у розмірі 2 360 грн. 80 коп., у зв'язку із працевлаштуванням (а.с.45).

Крім того, згідно розпорядження управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва від 06 грудня 2013 року № 176116/004, прийнятого на підставі вказаного рішення від 06 грудня 2013 року, із ОСОБА_3 підлягає стягненню переплата пенсії у розмірі 2 360 грн. 80 коп., у зв'язку із працевлаштуванням останньої (а.с. 44).

З матеріалів справи також вбачається , що листом від 10 грудня за № 3390, відповідачем було повідомлено ОСОБА_3 про виникнення у неї переплати пенсії та індексації за період із 01 квітня 2009 року по 30 листопада 2013 року у розмірі 2 360 грн. 80 коп., у зв'язку із її працевлаштуванням, яка утримується із неї, згідно рішення Комісії по вирішенню питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва (а.с. 7).

14 січня 2014 року позивач подала до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва заяву про надання їй розрахунку переплати її пенсії (а. с.26).

У відповідь на зазначену вище заяву відповідачем було направлено ОСОБА_3 лист від 24 січня 2014 року за № Б-11/09, в якому повідомлено позивача про утримання переплати пенсії та зазначено про перше утримання в січні 2014 року в сумі 207,69 (а.с. 9).

Судом першої інстанції також вірно встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, починаючи із 09 квітня 2008 року Позивач є приватним підприємцем (а.с. 30).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, остання звернулася до суду з адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 вказаного вище Закону (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Крім того, за п. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Як зазначалось вище, починаючи із 09 квітня 2008 року ОСОБА_3 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, проте про дану обставину відповідачу не повідомила.

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 вказаного Закону, у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Пенсіонерам які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який встановлений на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 50 зазначеного вище Закону встановлено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуватися на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що незважаючи на статус приватного підприємця, доходів позивач не отримувала та не сплачувала податки, про що свідчать наявні копії довідок органу державної податкової служби, згідно яких за період із 2008 року і по 2013 рік (а.с. 32-33).

Дійсно, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3, починаючи із 09 квітня 2008 року була зареєстрована, як фізична особа-підприємець, вона підпадає під категорію пенсіонерів, які працюють.

Проте, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, відповідно до якого в діях позивача відсутні зловживання, так як вона не отримувала жодних доходів як фізична особа-підприємець, а отже, не здійснювала підприємницької діяльності, а тому вимоги рішення відповідача про утримання переплати з пенсії - є протиправними та такими, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Також, вірним є висновок Шевченківського районного суду міста Києва про задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 в частині вимог про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва суми у розмірі 2 152,92 грн, так як матеріалами справи підтверджується утримання вказаної суми з позивача на підставі незаконних рішень.

Обґрунтованим є й висновок суду першої інстанції про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва індексувати пенсію ОСОБА_3 відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення, починаючи із 01 січня 2014 року, так як відповідачем, в порушення вимог ч.1 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» незаконно припинено таку індексацію з січня 2014 року.

З матеріалів справи також вбачається, що однією з вимог позивача було стягнення з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн, судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн., проте вказані вимоги судом першої інстанції задоволені не були.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до абз 2 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 року № 4, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно абз 1 п. 4 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України, судам при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди, потрібно звертати увагу в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру моральної шкоди у 2 500,00 грн, яку вона просить стягнути.

Колегія суддів не погоджується й з доводами позивача, які викладені в апеляційній скарзі, про наявність підстав для стягнення з відповідача 4 000,00 грн витрат, відповідно до договору про надання юридичної консультативної допомоги від 04 червня 2014 року, так як в матеріалах справи відсутні належні докази сплати вказаних коштів за надання саме правової допомоги позивачу.

Судом встановлено, що причиною прийняття Відповідачем оспорюваних рішень стало неповідомлення Позивачем про реєстрацію її у квітні місяці 2008 року, як фізичної особи-підприємця. В силу вимог статті 42 Закону, вказана обставина, позбавляла Позивача права на перерахунок пенсії, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Факт неповідомлення Відповідача про вказану обставину спричинив прийняття останнім оспорюваних рішень, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у діях Відповідача будь-якої вини, оскільки сама Позивач діяла недобросовісно. За таких обставин, адміністративний позов в цій частині суд знаходить безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги відповідача - управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі міста Києва та позивача - ОСОБА_3 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 18 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 08.12.2014 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Вівдиченко Т.Р.