Ухвала суду № 41802764, 26.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 р.Справа № 818/1932/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Федоренко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 818/1932/14

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Військова частина № 3051

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, військова частина №3051 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії - задоволено.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, військова частина №3051 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії - залишено без розгляду.

Позивач не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин ст. 99, 100, ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, військова частина №3051 про визнання протиправною бездіяльність управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області щодо не включення до розрахунку вислуги років в пільговому обрахуванні періоду служби з 19.09.1993 по 14.02.2000 та зобов'язання провести розрахунок загальної вислуги років з врахуванням пільгового періоду та передати його Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області для подальшого перерахунку пенсії.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений чинним законодавством строк звернення до суду, оскільки був обізнаний про порушення свого права при ознайомленні з розрахунком вислуги років ще у 2007 році.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що 22.10.2007 першим заступником командира військової частини 3051-начальником штабу майором Швидким В.І. на основі особової справи №9 було зроблено розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 , з яким позивач був ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис на його зворотному боці.

Однак, в матеріалах справи міститься дві копії вказаного вище розрахунку, які мають різні відомості про розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 за період з 01.05.1993 по 14.02.2000р. щодо пільгового обчислення, тому, колегія суддів вважає, що даний факт не може свідчити про достеменну обізнаність позивача про порушення його права щодо не включення до розрахунку вислуги років в пільговому обрахуванні періоду служби з 19.09.1993 по 14.02.2000, що не було враховано судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 05 грудня 2007 року позивач є військовим пенсіонером відповідно до статті 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( далі по тексту Закон 2262) та перебуває на обліку, як отримувач пенсії в головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумський області.

Як вбачається з позовної заяви, позивач стверджує, що на час звільнення у запас мав вислугу в Збройних силах України 21 рік, 08 місяців, 13 діб у календарному вимірі, а у пільговому розрахунку вислуга років в Збройних силах України складала 27 років, 08 місяців, 02 доби. Однак, початку 2013 року із засобів масової інформації позивачу стало відомо, що військовим пенсіонерам, які проходили службу у внутрішніх військах МВС України, в тому числі за контрактом, невірно розрахований загальний строк служби, не включено вислугу років в пільговому обрахуванні,що зменшує загальну вислугу років та суттєво впливає на розмір пенсії.

З метою з'ясування даного питання в березні 2013 року позивач звернувся до головного управління Внутрішніх Військ України.

Листом № 3/18/2- А-53 від 29.03.2013 року головне управління Внутрішніх Військ України підтвердило, що період проходження служби з 19.09.1993 року по 29.02.2000 року в підрозділах з конвоювання підлягає зарахуванню, для призначення пенсії, у відповідному пільговому обчисленні.

Листом № 699 від 23.05.2013 року командуванням в/ч 3051 позивача повідомлено, що при його звільненні зі служби військовою частиною було проведено розрахунок загальної вислуги років, з врахуванням пільгового обчислення, який передано до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Сумський області.

Однак, листом № 571/А-11 від 05.08.2013 року головне управління Пенсійного фонду України в Сумський області повідомило позивача, що при розрахунку розміру моєї пенсії, відповідно до довідки УМВС України в Сумський області враховано 21 календарний рік. Відомості щодо пільгового обчислення відсутні.

Листом № 11/1375/А-31 УМВС України в Сумський області позивача повідомлено, що відповідно до Наказу МВС України від 20.06.2004 року № 684, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 09.07.2004 року за № 860/9459 обрахування вислуги років в пільговому обчисленні скасовано. Тому розрахунок вислуги років на пільгових умовах військовослужбовцям внутрішніх військ, які виконували службові обов'язки у підрозділах з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних не здійснювалося. Вказівок щодо врахування вислуги років в пільговому обчисленні до набрання чинності Наказу № 684 до УМВС України в Сумський області не надходило. У зв'язку з чим, позивач звернувся з роз'ясненням до МВС України.

Листом № 3/18/2-А-9 від 21.01.2014 року МВС України повідомлено позивача, що період служби з 19.09.1993 року по 29.02.2000 року в підрозділах з конвоювання підлягає зарахуванню, для призначення пенсії, у відповідному пільговому обчисленні.

Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи міститься дві копії розрахунку від 22.10.2007 першого заступника командира військової частини 3051-начальника штабу майора Швидкого В.І., які мають різні відомості про розрахунок вислуги років на пенсію ОСОБА_1 за період з 01.05.1993 по 14.02.2000р. щодо пільгового обчислення, предмет позовних вимог, а також положення ст. 99 КАС України, колегія суддів вважає, що позивачу стало відомо про порушення його права саме Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з січня 2014 року.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при постановленні ухвали про залишення без розгляду адміністративного позову було порушено приписи ст.ст.99, 100, 155 КАС України.

Зважаючи на порушення судом норм процесуального права, ухвала суду першої інстанції - підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду .

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 22.09.2014р. по справі № 818/1932/14 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області треті особи Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Військова частина № 3051 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити дії направити до .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 01.12.2014 р.