Постанова № 41802402, 03.12.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р. Справа № 902/1191/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційні скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковської Людмили Валеріївни та Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2014 р. у справі № 902/1191/14 (суддя Лабунська Т.І. )

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковської Людмили Валеріївни ( АДРЕСА_2)

про зобов"язання арбітражного керуючого Жураковської Л.В. здійснити беззастережний доступ ФОП ОСОБА_2 в приміщення для обслуговування обладнання електростанції; та про зобов"язання арбітражного керуючого Жураковської Л.В., відповідно до чинного законодавства, вирішити питання про продаж ФОП ОСОБА_2 приміщення електростанції

за участю :

позивача - ОСОБА_2

представник позивача- ОСОБА_4.(свідоцтво НОМЕР_1 від 23.02.2006р.)

відповідача - не з"явився

Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"- Сердійчук О.Л. (довіреність №05-2/63 від 04.06.2014р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.09.2014р. у справі № 902/1191/14 задоволено позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковської Людмили Валеріївни про зобов"язання вчинити дії. Зобов"язано арбітражного керуючого Жураковську Л.В. усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, яке належить ФОП ОСОБА_2 і знаходиться в приміщенні електропідстанції ТОВ "Турбівська цукрова компанія" (адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна); зобов"язано арбітражного керуючого Жураковську Л.В. відповідно до вимог ст. 777 Цивільного кодексу України забезпечити орендарю - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 переважне право на придбання предмету Договору оренди від 01.08.2010 року - будівлі електропідстанції ТОВ "Турбівська цукрова компанія", загальною площею 64,3 кв.м. (адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна); у вжитті заходів до забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, арбітражний керуючий Жураковська Л.В. та Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" звернулись до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2014р. у справі №902/1191/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Арбітражний керуючий Жураковська Л.В. (відповідач/скаржник - 1) в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також про неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи.

Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" ( банк/скаржник - 2) обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги також вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку матеріалам справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, в серпні 2014 року до господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_2 до арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковської Л.В. у справі № 902/1191/14 про зобов"язання арбітражного керуючого Жураковської Л.В. здійснити беззастережний доступ ФОП ОСОБА_2 в приміщення для обслуговування обладнання електростанції; та про зобов"язання арбітражного керуючого Жураковської Л.В., відповідно до поданої пропозиції від 12.04.2014 року про укладення мирової угоди на отримання ФОП ОСОБА_2 права користування та розпорядження на правах власності приміщенням електростанції взамін погашення кредиторської заборгованості на користь ФОП ОСОБА_2

Позовні вимоги обгрунтовувались наступним.

01.08.2010 року між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Турбівська цукрова компанія" укладено Договір оренди відповідно до умов якого ТзОВ "Турбівська цукрова компанія" (орендодавець ) передає, а ФОП ОСОБА_2 (Орендар) бере у тимчасове платне користування наступне майно: будівля електропідстанції ТзОВ "Турбівська цукрова компанія", загальною площею 64,3 кв.м. Адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна. Мета оренди: майно, що орендується, буде використовуватись Орендарем для виробництва та реалізації електроенергії в об"ємі приблизно 110 тисяч кВт на рік. Строк оренди закінчується 31.12.2015 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 11.12.2013р. порушено провадження у справі № 902/1593/13 про банкрутство ТОВ "Турбівська цукрова компанія" та постановою від 24.12.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Жураковську Л.В.

Позивач зазначав, що арбітражний керуючий (ліквідатор) Жураковська Л.В. на даний час вирішує питання щодо продажу приміщення з електростанцією. Приміщення за висновком комісії коштує 9906 грн. А вартість обладнання електростанції, яке придбане, як зазначає позивач, за його кошти, становить майже 100000 грн.

До заяви позивачем додано перелік майна, яке, як він зазначав, придбано за його кошти і знаходиться в приміщенні електростанції, а саме: генератор; конденсатор; вал від турбіни до генератора; втулка з підшипниками турбіни; вал привода заслонками направляючого апарата; шафа управління ГЕС з начинкою (електроапаратами); шафа під"єднання ГЕС до електромережі заводу з лічильником; кабелі з"єднання: генератор-шафа управління; шафа управління-шафа під"єднання з лічильником; балки з підпорами для ремонта генератора і турбіни; 3 (три) сейфи з інструментом для ремонтних робіт; приспособи для обслуговування ГЕС, як от лебідка вила прути і інше; стіл, стільці, журнали, канцелярські товари і інше; лодка; робочий одяг; перегородка біля турбіни; металева решітка, заставки, дерев"яний настил для їх обслуговування; металеві листи на підлозі; турбіна; два металеві листи для ремонту корпусу турбіни. (Вказане підтверджено актами прийому-передачі від 14.01.2008 року та від 01.08.2010 року, накладними, товарними чеками, квитанціями).

Позивач зазначав, що арбітражний керуючий Жураковська Л.В. опечатала приміщення електростанції, чим позбавила позивача можливості доступу до належного йому електрообладнання.

10.09.2014 року ФОП ОСОБА_2 подано до суду заяву про зміну предмета позову, у якій позивач просить зобов"язати арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковську Л.В. здійснити йому беззастережний доступ в приміщення для обслуговування обладнання електростанції; та, відповідно до чинного законодавства, вирішити питання про продаж йому приміщення електростанції.

10.09.2014 року в день подання вказаної заяви місцевим господарським судом прийнято рішення по суті вказаного спору з посиланням на положення ст. 22 ГПК України.

На вказане колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України у своїй постанові від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз"яснено, що зміна предмета або підстави позову може бути реалізована шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Однак, при подачі до господарського суду 10.09.2014р. заяви про зміну предмета позову, яка була розглянута місцевим господарським судом, до неї не додано документів, зазначених у статті 57 Господарського процесуального кодексу України, а саме, про відправлення відповідачеві копії документу, яким змінено позовні вимоги, і доданих до нього документів, та про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Місцевий господарський суд у порушення наведеної норми права та вищевказаних приписів Господарського процесуального кодексу України розглянув письмове клопотання позивача про зміну позову, яке підлягало поверненню з підстав, передбачених частиною першою статті 63 Господарського процесуального кодексу України, та розглянувши такий позов по суті не забезпечив відповідачу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, позбавивши його права на захист, що є порушенням норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення з цих підстав підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов"язання арбітражного керуючого надати доступ до приміщення колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, з аналізу наведеної норми вбачається, що власник може звернутися до суду та вимагати усунення будь-яких порушень свого права, у тому числі й тих, які не пов'язані з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Отже, для правильного вирішення спору, поданого на підставі відповідної норми (негаторного позову), судам належить на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати зміст майнових прав позивача щодо спірного майна, а також наявність чи відсутність порушення прав позивача щодо користування та розпоряджання цим майном неправомірними діями відповідача, що не пов'язані з позбавленням позивача володіння зазначеним майном.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ВАТ "Турбівський цукровий завод" (на даний час - ТОВ "Турбівська цукрова компанія") існують орендні праводносини. Так, 26.01.2001 р. ними укладено договір оренди приміщення електростанції ВАТ "Турбівський цукровий завод" загальною площею 58 кв.м., що де знаходиться турбіна радіальновісівого типу, потужністю на 20-30 кВт, що знаходиться в окремому сталевому корпусі, а також водопропускна споруда, на якій знаходиться приміщення електростанції.

Згідно п. 1.2.-1.3. Договору, адреса за якою знаходиться орендоване приміщення: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна; вартість орендованого майна - 20485,86 грн.

Пунктом 2.1. Договору визначено мету оренди, а саме, у даному пункті договору зазначено, що майно, яке орендується (п.1.1. Договору) буде Орендарем (позивачем) відремонтовано, а відсутні механізми - будуть змонтовані для поновлення ГЕС; в подальшому орендоване майно буде використовуватися для виробництва електроенергії в об"ємі 110 тис. кВт. год. на рік та реалізації її Орендодавцю (ВАТ "Турбівський цукровий завод") по ціні, меншій на 10% від інших джерел живлення.

Відповідно до п. 4.1. Договору строк оренди закінчився 01.02.2002 року.

10.01.2008 року між ЗАТ "Турбів-цукор" та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір оренди, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове платне користування наступне майно: будівля електропідстанції ЗАТ "Турбів-Цукор" , загальною площею 64,3 кв. м.. Адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна (п.1.2. Договору). Вартість орендованого майна: первісна 12360,03 грн., залишкова 9906 грн. (п. 1.3 Договору). Мета оренди: майно, що орендується, буде використовуватись Орендарем для виробництва та реалізації електроенергії в об"ємі приблизно 110 тисяч кВт. на рік.

Строк оренди, відповідно до п. 4.1 Договору, закінчився 31.12.2013 року.

01.08.2010 року між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Турбівська цукрова компанія" укладено Договір оренди відповідно до умов якого Орендодавець (ТзОВ "Турбівська цукрова компанія") передає, а Орендар бере у тимчасове платне користування настуне майно: будівля електропідстанції ТзОВ "Турбівська цукрова компанія", загальною площею 64,3 кв.м.. Адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна. Мета оренди: майно, що орендується, буде використовуватись Орендарем для виробництва та реалізації електроенергії в об"ємі приблизно 110 тисяч кВт. на рік. Строк оренди закінчується 31.12.2015 року.

До матеріалів справи, долучено акти прийому-передачі від 14.01.2008 року та від 01.08.2010 року, про передачу орендодавцем орендарю об"єктів оренди згідно вищевказаних договорів оренди. У вказаних актах міститься перелік об"єктів, що були передані орендарю із зазначенням про те, які із перелічених об"єктів були зроблені, покращені (відремонтовані) орендарем. Крім того, у зазначених актах йдеться про те, що Орендарем (позивачем) зроблено мультиплакатор, куплено і змонтовано генератор, шкаф управління, придбано і змонтовано кабель і лічильник. Акти підписані обома сторонами.

Крім того, 01.08.2010 року між позивачем (електропостачальник) та ТзОВ "Турбівська цукрова компанія" (споживач) було укладено Договір на постачання електроенергії, відповідно до умов якого електропостачальник передає всю вироблену ним електроенергію, на підставі акта допуску Вінницької обласної державної інспекції з енергетичного нагляду від 14.01.2005р., а Споживач приймає та оплачує передану Електропостачальником електроенергію в кількості і по графіку, згідно додатку до цього Договору. Умовами договору узгоджено ціну і порядок розрахунків, умови поставки.

Термін дії договору - до 31.12.2015р.

Оскільки матеріали справи не містять доказів припинення, розірвання чи визнання недійсними Договору оренди від 01.08.2010 р. та Договору на постачання електроенергії від 01.08.2010р. та враховуючи, що в актах прийому-передачі від 14.01.2008 року та від 01.08.2010 року зазначено перелік об"єктів, які були передані орендарю, та, які із них були зроблені, відремонтовані та куплені орендарем, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині надання позивачу доступу до приміщення, в якому знаходиться обладнання електростанції.

Суд першої інстанції, покликаючись на ст. 83 ГПК України, згідно з якою господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, задовольнив позовні вимоги та зобов"язав арбітражного керуючого Жураковську Л.В. усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном, яке належить ФОП ОСОБА_2 і знаходиться в приміщенні електропідстанції ТОВ "Турбівська цукрова компанія" (адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст р. Десна).

Оскільки зі сторони заінтересованої сторони відповідного клопотання не було, колегія суддів вважає, що вказані процесуальній дії місцевого господарського суду не відповідають приписам п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Враховуючи викладене, колегій суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині надання доступу до приміщення для обслуговування обладнання електростанції, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковської Людмили Валеріївни про те, що договір оренди від 01.08.2010р. та договір на електропостачання від 01.08.2010р. не належно виконуються позивачем (не сплачується орендна плата та не надаються послуги із електропостачання), що дає підстави вважати їх розірваними, колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної справи такі докази відсутні.

Крім того, відповідач, у разі наявності підстав для розірвання договору, не позбавлений права звернутись до господарського суду із відповідним позовом.

Щодо позовних вимог в частині надання позивачу переважного права на придбання приміщення електростанції колегія суддів зазначає.

В ст. 777 Цивільного кодексу України наведено переважні права наймача. Згідно з частиною 2 названої статті наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Тобто, вказане переважне право щодо придбання майна переданого у найм, має лише наймач. Таке право обумовлено наявністю правового зв'язку між наймодавцем та наймачем, а саме - існуванням між ними чинного договору найму. При цьому, таке право наймач отримує лише за умови належного з його боку виконання зобов'язань за договором найму.

З вищенаведеного випливає, що передумовою для існування (виникнення) права на переважне придбання майна має лише особа, яка наділена певними ознаками, а саме: особа вступила в правовий зв'язок із власником майна шляхом укладення відповідного договору найму і на момент продажу така особа належним чином виконувала свої зобов'язання за договором найму.

Предметом доказування у цій частині є наявність чи відсутність обставин, які свідчать про виникнення у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 переважного права на викуп об'єкта оренди, передбаченого приписами статті 777 Цивільного кодексу України, а також його порушення арбітражним керуючим (ліквідатором) ТОВ "Турбівська цукрова компанія".

Так, положеннями частини другої статті 777 Цивільного кодексу України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Враховуючи, що чинне цивільне законодавство не регламентує процедуру реалізації переважного права на викуп об'єкта оренди, передбаченого частиною 2 статті 777 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положень статті 362 Цивільного кодексу України, як до подібних правовідносин, що виникають при реалізації переважного права на купівлю частки у справі спільної часткової власності.

Відповідно до частини 1 статті 362 Цивільного кодексу України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Отже, закріплене наведеною нормою правило гарантує права інших співвласників щодо переважної купівлі частки у праві спільної часткової власності. Водночас, будучи наділеними правом на переважну купівлю частки у праві спільної часткової власності, інші співвласники тим не менш не мають жодних привілей щодо ціни та інших умов, на яких має намір продати свою частку співвласник-відчужувач.

В силу частини 2 статті 362 Цивільного кодексу України продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Отже, вирішуючи питання про зобов"язання арбітражного керуючого Жураковської Л.В. забезпечити орендарю - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 переважне право на придбання предмету Договору оренди від 01.08.2010 року - будівлі електропідстанції ТОВ "Турбівська цукрова компанія", загальною площею 64,3 кв.м. (адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, міст, р. Десна) відповідно до вимог ст. 777 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції не врахував, що нерухоме майно ТОВ "Турбівська цукрова компанія", а саме майновий комплекс, в частині, загальною площею 24324,8кв.м. ( в т.ч. будівля електростанції ) перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (договір іпотеки від 22.11.2010р.), який не був залучений судом до участі у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи викладене, оскаржене рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2014р. у справі № 902/1191/14 в частині позовних вимог про надання позивачу переважного права на придбання приміщення електростанції підлягає скасуванню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

При прийнятті нового рішення в частині позовних вимог про надання позивачу переважного права на придбання приміщення електростанції, колегія суддів враховує, що:

- стосовно відповідача - ТОВ "Турбівська цукрова компанія" порушено провадження у справі про банкрутство та постановою господарського суду Вінницької області від 24.12.2013 року у справі № 902/1593/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" визнано банкрутом;

- майновий комплекс, в частині, загальною площею 24324,8 кв.м. (в т.ч. будівля електростанції), що належить ТОВ "Турбівська цукрова компанія" перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" згідно договору іпотеки від 22.11.2010р.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - є спеціальним Законом і в справах про банкрутство має перевагу серед інших нормативно-правових актів, а тому порядок продажу майна у ліквідаційній процедурі має відбуватись відповідно до положень вказаного Закону.

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Порядок продажу майна банкрута врегульовано ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розділом IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до ч.5 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм та враховуючи ті обставини, що постановою господарського суду Вінницької області від 24.12.2013 року відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Турбівська цукрова компанія" визнано банкрутом, а майновий комплекс, в частині, загальною площею 24324,8 кв.м. (в т.ч. будівля електростанції), що відповідачу, перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", колегія суддів вважає, що позивачем на момент звернення з позов не доведено його порушеного переважного права на придбання приміщення електростанції.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині зобов"язання арбітражного керуючого, відповідно до чинного законодавства, вирішити питання про продаж позивачу приміщення електростанції задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, доводи скаржників, зазначені в апеляційних скаргах, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 1, 4 ч.1 та п. 3 ч. 3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права, а саме прийняв рішення про права та обов"язки осіб, що не були залучені до участі у справі, та неповно з"ясував обставини, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги арбітражного керуючого (ліквідатора) Жураковської Людмили Валеріївни та Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.09.2014 р. у справі № 902/1191/14 скасувати.

Прийняти нове рішення

" Позов задовольнити частково.

1. Арбітражному керуючому Жураковській Людмилі Валеріївні АДРЕСА_2) надати доступ фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до приміщення електростанції для обслуговування обладнання електростанції (адреса: Вінницька область, смт. Турбів, вул. Миру, 80 (93)).

2. В решті позовних вимог - відмовити".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Коломис В.В.