Ухвала суду № 41802380, 05.12.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"05" грудня 2014 р. Справа №910/15260/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2014р.

у справі № 910/15260/14 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, скаржник) про внесення змін до договору.

Рішенням господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено повністю, внесено зміни до Договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004 р., виклавши його в редакції Додаткової угоди № 2 до Договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04 від 01.10.2004р., та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" 1 218,00 грн. судових витрат.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить відновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі № 910/15260/14, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати зазначене рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали апеляційної скарги, суд встановив, що зазначена скарга не може бути прийнята до провадження і підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарським судом міста Києва прийнято 24.09.2014р., повний текст виготовлено 29.09.2014р., та направлено скаржнику 01.10.2014р. згідно із відміткою на звороті останнього аркуша ухвали. Як зазначає в апеляційній скарзі сам скаржник, повний текст рішення ним отримано 03.10.2014р.

Отже, апеляційну скаргу повинно бути подано протягом 10 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення, тобто до 09.10.2014р. (30.09.2014р. + 10 днів).

Проте, апеляційну скаргу, згідно з штемпелям на конверті, подано лише 14.11.2014р., тобто з пропуском відповідного строку на апеляційне оскарження понад місяць (з 09.10.2014р. по 14.11.2014р.)

У апеляційній скарзі відповідач зазначає, що причиною пропущення строку подання апеляційної скарги є складність документообігу відповідача та складність процедури оплати судового збору в середині компанії.

Суд не може погодитися, що зазначені скаржником підстави можуть вважатися поважними причинами пропуску строку з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, судовий збір скаржником, відповідно до доданого платіжного доручення № 2010864, сплачено 30.10.2014р., а апеляційну скаргу подано лише через 15 днів після сплати судового збору.

Суд звертає увагу, що відповідач не був позбавлений права звернутися до апеляційного суду в установлені процесуальним законом строки із клопотанням про відстрочення сплати судового збору або ж з апеляційною скаргою одразу після сплати судового збору.

За таких обставин суд вважає, що посилання скаржника на неможливість своєчасного оскарження рішення у зв'язку зі складністю ведення документообігу не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не врахування якого суперечило б загальним засадам цивільного законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

У зв'язку з наведеним слід дійти висновку про недоведеність скаржником в установленому законом порядку обставин пропуску пропущеного ним строку та відсутність підстав вважати, що причиною пропуску встановленого строку для подання скарги стали обставини, які були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Пропуск скаржником строку, встановленого для подання апеляційної скарги, відбувся у зв'язку з недотримання відповідачем визначених процесуальним законом вимог.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Виходячи з наведеного, у відновленні пропущеного строку слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути скаржнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Отже, сплачена сума судового збору у розмірі 609,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 2010864 від 30.10.2014р. підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. ст. 86, 93, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія" "Нафтогаз України" у задоволенні клопотання про відновлення строку для подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2014р. у справі № 910/15260/14 з доданими до неї документами повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія"Нафтогаз України"

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"(код - 20077720) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 609,00 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням № 2010864 від 30.10.2014р. з призначенням платежу: «20077720; 22030001; суд. зір за розг Київським АГС(25960043) скарги НАК Нафтогаз України на ріш суд по справі № 910/15260/14, без ПДВ.».

4. Оригінал ухвали з гербовою печаткою суду надіслати відповідачу, а копію ухвали позивачу.

5. Матеріали справи № 910/15260/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко