Рішення № 41802314, 03.12.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р.Справа № 922/5083/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків до ФОП ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в сумі 3061,25 грн. за участю сторін:

позивача - Молочко Н.Г.

відповідача - ОСОБА_1 ( особисто)

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року до суду звернулось Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( надалі - відповідача ) грошові кошти за договором № 1236 від 12.08.2013 року у сумі 3061,25 грн., а саме неустойку за прострочення повернення місця для розміщення спеціальної конструкції - щит на фасаді за адресою : АДРЕСА_2 та судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1236 від 12.08.2013 року, яка полягає у тому, що останній не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за вказаним договором, протягом строку, на який було встановлено пріоритет ( в частині конкретних місць).

Відповідач проти заявлених вимог заперечує, оскільки вважає, що його вини в несвоєчасному отримані дозволу на розміщенні зовнішньої реклами на місцях , переданих у користування виникло не з його вини.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

12 серпня 2013 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (далі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено договір № 1236 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 12 серпня 2013 року до Договору, Позивач надав в експлуатацію Відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, за адресою: АДРЕСА_2 (щит на фасаді (3,00*1,08*1) строком з 12 серпня 2013 року по 31.12.2013 року (п.1.4 Договору), а користувач (відповідач) прийняв місце, згідно Додатку № 1 до вказаного договору, у кількості 1.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до умов договору № 1236 від 12.08.2013р., а саме: абз.3 п.8.2 " У разі припинення дії договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5 пункту 8.1 розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет". Таким чином, станом

Відповідно до п.5.1. Договору №1236 від 12.08.2013р., протягом семи календарних днів після припинення дії договору на будь-яких підставах, передбачених пунктами 8.1.,8.3 договору "Користувач" зобов*язаний звільнити надані в користування місця і передати їх позивачу. Повернення місць, наданих в користування, здійснюється відповідачем на підставі актів прийому-передачі, які складаються відповідачем та підписуються уповноваженими представниками позивача.

Відповідно до п.5.2 договору "Місця вважаються фактично повернутими позивачу з моменту підписання актів прийому-передачі, Акт прийому - передачі місця підписується позивачем після надання відповідачем фото місця демонтованої спеціальної конструкції, а у разі неможливості визначення стану місця по наданим фотознімкам після виїзду представника позивача на місце розташування спеціальної конструкції. У випадку неналежного стану місця розташування спеціальної конструкції акт прийому - передачі місця з боку позивача не підписується, а складається акт огляду місця з зазначенням виявлених порушень.

Розділом 8 договору а саме: п. 8.1. Договору передбачено, що він припиняє свою дію:

за згодою сторін;

якщо «Користувач» не платить, несвоєчасно або в неповному обсязі вносить платежі за користування місцями;

якщо місця, надані в користування за цим договором, вибули з комунальної власності або земельна ділянка, на якій знаходяться місця була надана в оренду або постійне користування (в частині конкретних місць);

якщо «Користувач» повернув «КП» усі місця, надані в користування за цим Договором;

якщо «Користувач» не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим Договором протягом строку на який було встановлено пріоритет;

по закінченню строку дії Договору;

у випадку припинення діяльності однієї із сторін Договору без правонаступництва;

погіршення «Користувачем» місць, які передані йому, або їх утримання у неналежному стані;

в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. п. 8.1.5. договору №1236 від 12.08.2013 року "Цей договір припиняє свою дію, якщо "Користувач" не отримав дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на місцях, переданих у користування за цим договором , протягом строку , на який було встановлено пріоритет ( в частині конкретних місць)".

Відповідно до абз.3 п.8.2. договору №1236 від 12.08.2013 р." У разі припинення дії договору з підстав. передбачених п.8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня наступного за закінченням строку , на який було встановлено пріоритет".

Таким чином, станом на 20.11.2013 року договір №1236 від 12.08..2013 року вважається таким, що припинив свою дію.

Оскільки , відповідач порушив умови спірного договору, а саме повернув позивачеві місце на підставі акту прийому-передачі лише 25 березня 2014 року, про що свідчить акт прийому -передачі місця від 25.03.2014 року,я кий підписано з обох сторін , то з 20.11.2014 року по 24.03.2014 року на відповідача нараховується неустойка за кожен день затримки повернення даного місця, яка складає 3061,25 грн.

08.04.2014 року відповідач за довіреністю отримав нарочно повідомлення за № 12737 ( вих. № 1061/0/2-14 від 31.03.2014 року) з вимогою сплатити неустойку за прострочення повернення місця за спірним договором, але відповідач на дане повідомлення не прореагував та ніяких дій не вчинив.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості не сплатив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, неустойка за прострочення повернення місця за договором № 1236 від 12.08.2013 року за період з 20.11.2013 року по 24.03.2014 року в сумі 3061,25 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо заявленого клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду на один рік.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно абз. 1 п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України" зі змінами та доповненнями, господарський суд на підставі статті 121 ГПК (1798-12) має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі -рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підпунктом 1.2 цього ж Роз'яснення закріплено, зокрема, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Відповідно п. 2 зазначеного Роз'яснення, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги що відповідач документально не обгрунтував заявлене клопотання , щодо надання розстрочки виконання рішення суду, а тому заява про розстрочку виконання рішення залишається судом без розгляду ( ст. 81 п.5 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 179, 193, 216, 217, 230, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 81 п.5 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства „Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618; Код ЄДРПОУ 32135675; в тому числі р/р 2600030114375 в АТ «БАНК ЗОЛОТІ ВОРОТА», м. Харків, МФО 351931) - неустойки за прострочення повернення місця за договором № 1236 від 12.08.2013 року за період з 20.11.2013 року по 24.03.2014 року у розмірі 3061,25 грн.та по витрати по сплаті судового збору в сумі 1827, 00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.12.2014 р.

Суддя Л.С. Лаврова