Рішення № 41802286, 02.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2014 р.Справа № 916/4019/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 30836,55грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Заболотна Я.В., довіреність №30 від 10.01.2014р.

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 30836,55грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.14р. порушено провадження у справі №916/4019/14.

02.12.14р. від позивача надійшло клопотання (вх.№31836/14 від 02.12.14р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом клопотання розглянуот та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.10.2014р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

11.02.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (Орендар) було укладено договір оренди №12, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування майно згідно додатків, що є невід'ємними частинами даного договору, надалі іменується „Майно".

15.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Суборендар) було укладено договір суборенди №666/1, згідно умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає в тимчасове платне користування частину майнового комплексу АЗС, а саме приміщення автомийки та майно, що знаходиться в цьому приміщенні згідно додатку №1, що є невідємною частиною даного договору(майно), що знахходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п.4.1. розмір суборендної плати за кожен місяць користування майном становить 18000,00 (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Згідно п.4.2. договору, суборендна плата встановлюється в національній валюті України - гривнях - та сплачується щомісячно у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Орендаря у формі 100% попередньої передоплати в термін до 10-го числа місяця, в якому Суборендар користуватиметься майном.

Так на виконання умов договору, Позивачем, відповідно до умов Договору 15.05.2013р. було передано, а Відповідачем було прийнято суборендоване майно, що підтверджується актом приймання-передачі від 15.05.2013р.

В результаті несвоєчасного виконання Відповідачем свого зобов'язання щодо сплати чергових орендних платежів, станом на 17.06.2014р. утворилась заборгованість, що складає - 30836,55грн. що підтверджується підписаним Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.05.2014р. по 08.05.2014р. та Гарантійним листом відповідача.

23.05.2014р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою про необхідність сплатити наявну заборгованість.

Враховуючи непроведення відповідачем оплати, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 30836,55грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання -це вид цивільних правовідносин.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Між сторонами підписано та засвідчено печатками сторін акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких станом на 17.06.2014р. за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість на загальну суму 132361грн.

При цьому суд враховує, що акт звірки розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), натомість доказів погашення зазначеної заборгованості у строк, визначений сторонами у договорі, відповідач суду не надав всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором суборенди №666/1 від 15.05.13р., в частині своєчасної та повної сплати суборендної плати, що свідчить про невиконання відповідачем умов зазначеного договору.

Згідно ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Так судом встановлено в порушення відповідачем умов договору щодо сплати суборендної плати, договірні зобов'язання щодо своєчасної сплати суборендної плати не виконувались, внаслідок чого, за відповідачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 утворилась заборгованість по сплаті суборендної плати станом на 17.06.2014р. у розмірі 30836,55грн., яку відповідачем до теперішнього часу не сплачено, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з суборендної плати у розмірі 30836,55грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 30836,55грн., є обґрунтованою, підтвердженою наявними у справі матеріалами та підлягає задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 1827грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1; п/р НОМЕР_2 ПАО «Марфін банк», м.Одеса, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОТИЙ ЕКВАТОР" (43010, Волинська область, м.Луцьк, вул.Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075; р/р 260001816902 в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень», м.Київ, МФО 380281) заборгованість у розмірі 30836(тридцять тисяч вісімсот тридцять шість)грн.55коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827(одну тисячу вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.12.2014р.

Суддя С.Ф. Гут