Рішення № 41802267, 03.12.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2014 р.Справа № 916/3836/14

За позовом: Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служи України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс"

про стягнення 8965,86грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Ченцов О.Є., довіреність №10 від 01.05.2014р.

Від відповідача: Васильєв Ю.Ю., довіреність №04/09/2014 від 04.09.2014р.

В засіданні 03.12.2014 р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Васильєв Ю.Ю., довіреність №04/09/2014 від 04.09.2014р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Веста Сервіс" на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служи України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області 7525,76грн. заборгованості, 672,56грн. пені за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р., 95,54грн. три проценти річних за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р., 672грн. індексу інфляції за березень - серпень 2014р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, подав письмові пояснення від 20.10.2014р. за вх.№27336/14, від 03.11.2014р за вх.№28748/14, в їх обґрунтування зазначає, що між ним та відповідачем укладено договір №172 від 03.11.2008р. на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій. За вказаним договором позивач надавав послуги, за які відповідач не розрахувався за липень-вересень, листопад - грудень 2009р., січень, квітень, червень 2010р., березень 2011р., квітень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р. Листами №157 від 26.03.2014р., №223 від 14.05.2014р. позивач висунув відповідачу вимогу про оплату наданих йому послуг та виставив рахунки на їх оплату, з підстав їх неоплати відповідачем позивач нарахував на суму заборгованості пеню, індекс інфляції та три проценти річних.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 31.10.2014р. за вх.№28748/14, де вказує, що функціонування підрозділів АРЗ СП УДСНС України у Черкаській області в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт є обов'язком позивача згідно п.2.2. договору №172 від 03.11.2008р. та не підлягає оплатою відповідачем. До того ж відповідач вказує, що позивач не подав доказів надання йому зазначених послуг. Крім того, позивачем до позову не додано доказів своєчасної відправки рахунків на адресу відповідача. Відповідач вважає, що його заборгованість у межах суми позову позивач мав підтвердити актами, підписаними обома сторонами, чого зроблено не було.

Відповідач заявив клопотання від 03.12.2014р. за вх.№2-5577/14 про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Клопотання відповідача від 17.10.2014р. за вх.№27259/14 про відкладення розгляду справи було судом задоволено.

Ухвалою суду від 03.11.2014р., за клопотанням сторін від 03.11.2014р. за вх.№2-4928/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 04.12.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

03.11.2008р. між державною аварійно-рятувальною службою - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Черкаській області (правонаступником якого є Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Управління Державної служи України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області) та ТОВ „Веста Сервіс" було укладено договір №172 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (об'єкт), згідно з умовами якого його предметом є організація та здійснення Аварійно-рятувальною службою аварійно-рятувального обслуговування об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Для виконання покладених завдань аварійно-рятувальна служба зобов'язана: здійснювати добір основного особового складу аварійно-рятувальної служби відповідного кваліфікаційного рівня та стану здоров`я, придатного до роботи в екстремальних умовах; постійно підтримувати необхідний фізичний, психологічний рівень підготовки рятувальників та високий рівень професіоналізму для проведення аварійно-рятувальних робіт; забезпечувати функціонування структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці згідно з нормативом виїзду на об'єкт, що регламентується планами реагування на надзвичайні ситуації (планами ліквідації аварій, планами локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій); створювати та підтримувати у належному стані відповідні матеріально-технічні резерви для проведення аварійно-рятувальних робіт (п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору від 03.11.2008р. №172).

Відповідно до п.п.4.1., 4.2. договору від 03.11.2008р. №172 вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативної одиниці складає 3,5% від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (9773,75), а саме, 342,08грн. на місяць. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який додається і виконаний згідно з вимогами Порядку визначення розмірів оплати за обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт виконується за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). Плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком.

Згідно п.5.3. договору від 03.11.2008р. №172 за порушення терміну оплати об'єкт сплачує аварійно-рятувальній службі пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

За положеннями п.п.6.1., 6.2. договору від 03.11.2008р. №172 договір вступає в силу з 01.12.2008р. Дія договору може бути припинена в разі виключення об'єкта з переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, а також зникнення причин, які зумовлюють небезпеку виникненню надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру.

До договору від 03.11.2008р. №172 сторонами 03.11.2008р. підписано калькуляцію вартості постійного та обов'язкового обслуговування ТОВ „Веста Сервіс" оперативним підрозділом АРЗ СП ГУ МНС України в Черкаській області.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача позивач подав акти за червень 2010р., за січень 2010р., березень 2011р., квітень 2013р., наряди на службу за липень-вересень, листопад - грудень 2009р., січень, квітень, червень 2010р., березень 2011р., квітень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р.

Згідно довідки позивача заборгованість відповідача складає 7525,76грн. за липень-вересень, листопад - грудень 2009р., січень, квітень, червень 2010р., березень 2011р., квітень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р.

Листами №157 від 26.03.2014р., №223 від 14.05.2014р. позивач висловив відповідачу вимогу про сплату наявної заборгованості, до яких додав акти звірки взаєморозрахунків, рахунки за липень-вересень, листопад - грудень 2009р., січень, квітень, червень 2010р., березень 2011р., квітень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р., які відповідачем були отримані 01.04.2014р., 21.05.2014р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Управління Державної служи України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 7525,76грн. заборгованості за надані послуги правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (п.1 ст. 903 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, на думку суду, з огляду на наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме, акти, наряди на службу, з врахуванням визначення у п.4.1. договору від 03.11.2008р. №172 суми щомісячного платежу відповідача за послуги щодо функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності на користь позивача у сумі 342,08грн. є правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 7525,76грн. заборгованості.

Так, відповідачем заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Положеннями ст.256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст.257 ЦК України).

Згідно до ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України).

Отже, згідно із п.4.2. договору від 03.11.2008р. №172 плата за обслуговування об'єкта аварійно-рятувальною службою здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим рахунком. У відповідності до п.4.1. згаданого договору вартість функціонування структурних підрозділів аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності є складовою плати за обслуговування об'єкту. Отже, обов'язку відповідача здійснювати щомісячну оплату вартості послуг передує обов'язок позивача щомісячно виставляти рахунки на оплату послуг. Таким чином, наприкінці кожного місяця позивач був обізнаний із порушенням відповідачем умов оплати вартості послуг, яка спричинена порушенням позивачем обов'язку щомісячно виставляти такі рахунки. З врахуванням чого, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності за вимогами, щодо стягнення заборгованості за липень-вересень, листопад - грудень 2009р., січень, квітень, червень 2010р., березень 2011р. на суму 3078,72грн. та застосовує до цієї частини позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності, у зв'язку чим відмовляє у задоволенні позовних вимог на суму 3078,72грн.

Решта позовних вимог в сумі 4447,04грн. по заборгованості за період квітень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р. підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню в розмірі 672,56грн. за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та дотриманням шестимісячного строку нарахування пені, визначеного положеннями ч.6 ст.232 ГК України. Таких висновків суд дійшов ще й з врахуванням постанов Верховного суду України по справі №13/110-11 від 27.04.2012р., у справі №40/117 від 20.03.2012р. Однак, з врахуванням того, що судом відмовлено у задоволенні частини позовних вимог, що складають суму основного боргу в розмірі 3078,72грн, то і в частині суми заявленої пені, обрахованої із цієї суми слід відмовити.

Таким чином, за розрахунком суду сума пені, що обрахована із суми основного боргу в розмірі 4447,04грн. за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р. складає 390,41грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 95,54грн. три проценти річних за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р., 672грн. індексу інфляції за квітень - серпень 2014р.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції встановив, що їх обраховано із врахуванням суми основної заборгованості, у стягненні якої суд відмовив, у зв'язку чим суд розрахував три проценти річних та індекс інфляції із суми, що визнана судом 4447,04грн., за вказані позивачем періоди. Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції підлягають судом частковому задоволенню, а саме: 55,24грн. три проценти річних за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р., 402,99грн. індексу інфляції за період квітень - серпень 2014р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служи України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області є частково доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4447,04грн. заборгованості за період квітень-грудень 2013р., січень-квітень 2014р., 390,41грн. пені за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р., 55,24грн. три проценти річних за період з 09.04.2014р. по 14.09.2014р., 402,99грн. індексу інфляції за період квітень - серпень 2014р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 1079,12грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста Сервіс" (67822, Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, код 30251215) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Управління Державної служи України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська,4, код 25576385) 4447 (чотири тисячі чотириста сорок сім) грн. 04коп. заборгованості, 390 (триста дев'яносто) грн. 41коп. пені, 55 (п'ятдесят п'ять) грн. 24 коп. три проценти річних, 402 (чотириста дві) грн. 99коп. індексу інфляції, 1079 (одну тисячу сімдесят дев'ять) грн. 12коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу в задоволенні решти частини позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.12.2014р.

Суддя І.А. Малярчук

Повне рішення складено 08 грудня 2014 р.