Рішення № 41802245, 24.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22177/14 24.11.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

До Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 13 977,68 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача Діденко І.В., довіреність № Є37.7.0.0/Д-841 від 08.11.2013

від відповідача 1 не з`явився

від відповідача 2 Цілик А.В., довіреність № 67 від 16.10.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (далі - позивач) подало на розгляд господарського суду міста Києва позов до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач 1); Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач 2) про стягнення 13 977,68 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору страхування наземного транспорту № К3R0CPS-12T1MK від 29.12.2012р. було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13 977,68 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 14.10.2014р. порушено провадження у справі № 910/22177/14 та призначено розгляд на 31.10.2014 р.

27.10.2014р. позивач подав через канцелярію суду документи по справі.

29.10.2014р. до суду надійшла відповідь від МТСБУ.

31.10.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив

Представник відповідача 2 проти позову заперечив.

Суд відклав розгляд справи на 24.11.2014р., у зв`язку з відсутністю представника відповідача 2.

24.11.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з`явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача 2 проти позову заперечив, вимог ухвал суду не виконав.

Суд вирішив задовольнити позовні вимоги частково.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та ПАТ «КБ «Приватбанк» (страхувальник) укладено Договір №К3R0CPS-12ВТ1MK страхування наземних транспортних засобів, за яким об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Фіат Добло", державний номер АЕ7674НВ 2012 року.

Відповідно до довідки №9185413 про дорожньо-транспортну пригоду, 12.04.2013 по вул. Крейсер Аврора - Лятошинського м. Києва відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки "Фіат Добло", державний номер АЕ7674НВ, під керуванням Фаталієва Мураз Мураз Огли, та транспортним засобом марки "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ, під керуванням Рогози І.В.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Рогозою І.В. Правил дорожнього руху України, якого постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 07.06.2013 у справі №752/6830/13-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 15)

Як вбачається із матеріалів справи, 17.04.2013 Страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку згідно із договором № К3R0CPS-12ВТ1MK.

Відповідно до страхового акту №И-1547 від 20.05.2013, розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі Звіту №19922 від 19.04.2013.

Позивач, на виконання умов договору № К3R0CPS-12ВТ1MK від 29.12.2012 позивач перерахував суму страхового відшкодування у розмірі 14 487,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1642 від 21.05.2013

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія Рогози І.В., який керував транспортним засобом марки "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ, на момент скоєння ДТП застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач 1 у справі) за полісом №АВ3950628, та Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" за полісом №АС479278, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, проте позивач претензію (вимогу) на сплату страхового відшкодування відповідачу не направив, а звернувся із даним позовом до суду.

Водночас, відповідач 2 Приватне акціонернне товариство "Українська транспортна страхова компанія", заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зауважує на тому, що сплачувати страхові кошти в порядку регресу має саме відповідач 1 - ВАТ «НАСК «Оранта» та наполягав на встановленні строку дії полісів.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Голосіївського районного суду м.Києва від 07.06.2013 у справі №752/6830/13-п встановлено вину Рогозіеа І.В. у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ .

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Рогозіна І.В., який керував транспортним засобом марки "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ, застрахована, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наявних у матеріалах копіях полісів, Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (відповідач 1 у справі) за полісом №АВ3950628, та Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" за полісом №АС479278.

Із матеріалів справи вбачається, що 13.03.2013 між Рогозіним І.В. та Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ, із виданим полісом №АС479278, терміном дії до 12.03.2014, за яким забезпечено ТЗ марки "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ.

Разом з тим, 05.07.2012 Рогозіним І.В. укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", який посвідчено полісом № АВ3950628 із терміном дії до 04.07.2013 та забезпечено "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ.

Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Як передбачено частиною 1 ст.989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. (ст.216 ЦК України)

Суд, дослідивши зазначені вище поліси, враховуючи наведені норми чинного законодавства, наголошує на нікчемності полісу №АС479278, виданого Приватним акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія", оскільки страхувальник за даним полісом не повідомив про вже існуючий між ним та іншою страховою компанією другий поліс про забезпечення одного й того ж ТЗ, а саме марки "Тойота Ленд Крузер", державний номер АА6737ВХ.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку із цим, суд вбачає за можливе припинити провадження у частині звернення позовних вимог, заявлених до відповідача 2 - Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія".

Таким чином, оскільки станом на момент настання ДТП, поліс № АВ3950628, виданий відповідачем 1 - Відкритим акціонерним товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» був дійсним, то відповідач 1 є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Фіат Добло", державний номер АЕ7674НВ.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору № К3R0CPS-12ВТ1MK від 29.12.2012, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Рогози І.В., як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом № АВ3950628, розмір франшизи становить 510,00 грн., яка вірно вирахувана позивачем із суми, заявленої до стягнення.

Відповідно до п. п. 35.1. та 35.2. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи вищенаведене, та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не направляв відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, всупереч вимогам Закону, наведеним вище.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем 1 - ВАТ «НАСК «Оранта» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви до суду, права позивача не були порушені відповідачем 2, тобто спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України , якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 00034186, адреса: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська 7-Д) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (код ЄДРПОУ 33248430, адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 32, офіс 402) суму заборгованості в розмірі 13 977 (тринадцять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн. 68 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. - судового збору.

3. В частині стягнення, страхового відшкодування у розмірі 7243,84 грн., з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код ЄДРПОУ 22945712) - провадження припинити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

(Повний текст рішення складено: 08.12.2014р.)

Суддя Мельник В.І.