Рішення № 41802170, 20.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22767/14 20.11.14

За позовом Приватного підприємства "НАФТО ПРОД СЕРВІС" (вул. Солом'янська, 5, м. Київ, 03110)

до Приватного підприємства "Л.Р. КОМПАНІ" (вул. Кіквідзе, 18-А, м. Київ, 01103)

про стягнення 418 445,62 грн.

Суддя Селівон А.М.

за участю представників:

від позивача:Зурнаджи Є.Є., довіреність б/н від 13.10.2014;від відповідача:Зубко А.В., довіреність б/н від 13.10.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "НАФТО ПРОД СЕРВІС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Л.Р. КОМПАНІ" про стягнення 418 445,62 грн заборгованості, а також 8 368,93 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/11/12 від 10.11.2012 в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 418 445,62 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2014 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22767/14, розгляд справи призначено на 06.11.2014.

У судове засідання 06.11.2014 з'явились уповноважені представники сторін.

До початку судового засідання 06.11.2014 відповідачем через канцелярію суду подано заяви б/н від 05.11.2014, в яких останній, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, визнав заявлений у даній справі позов повністю, зазначивши, що причиною неналежного виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/11/12 від 10.11.2012 є відсутність грошових коштів в необхідному для задоволення вимог позивача обсязі.

У судовому засіданні 06.11.2014 оголошено перерву до 20.11.2014.

У судове засідання 20.11.2014 з'явились уповноважені представники сторін.

Від позивача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалою господарського суду від 23.10.14 р. сторонами надано не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання від представників сторін про здійснення фіксації судового засідання технічними засобами до суду не надходило. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судовому засіданні повідомили суд, що права та обов'язки зрозумілі.

Відводів судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 20.11.14 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні 20.11.14 р. представник відповідача підтримав подані заяви б/н від 05.11.2014 та визнав позовні вимоги в поновному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані сторонами докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.11.2012 між Приватним підприємством "НАФТО ПРОД СЕРВІС" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Л.Р. КОМПАНІ" (покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/11/12 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця нафтопродукти в асортименті (бензини А95+(98), А95, А92, А76(80), дизельне пальне), в подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах цього договору.

Відомості про асортимент, кількість та якість товару, умови поставки товару, ціна та загальна сума договору, а також умови приймання товару та відповідальність сторін передбачені розділами 2-7 Договору.

Згідно з п. 10.7 даний Договору набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами заздалегідь на кожну товарну партію, та підтверджується рахунок-фактурами, видатковими накладними чи додатковими угодами.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.5 Договору обсяг товарних партій, що постачається, узгоджується сторонами додатково та визначається в видаткових накладних. Передача товару продавцем покупцю здійснюється за дорученням форми М-2 та видатковими накладними підписаним відповідальними особами сторін у відповідності до абз. 3 п. 13 наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей". Продавець забезпечує партії товару, поставлені покупцю наступними документами: рахунок-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною.

На виконання умов спірного договору позивачем було здійснено поставку відповідачу товару на суму 418 445,62 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000035 від 27.02.2013, № РН-0000037 від 01.03.2013, № РН-000043 від 05.04.2013, № РН-0000001 від 24.04.2013, № РН-000050 від 09.05.2013, а також довіреністю № 11 від 01.03.2013 виданою на ім'я директора Машківського Владіслава Олександровича, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У відповідності до вимог п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), на суму поставки товару в розмірі 418 445,62 грн. позивачем були складені відповідні податкові накладні: № 36 від 27.02.2013, № 2 від 01.03.2013, № 7 від 05.04.2013, № 25 від 24.04.2013, № 2 від 09.05.2013, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається з матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Приватному підприємству "Л.Р. Компані", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь-яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору ціна за одиницю товару погоджуються сторонами додатково та встановлюється в національній валюті України. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України. Загальна сума договору визначається згідно ціни на товар та загальної кількості товару поставленого на умовах цього договору.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Розрахунки за поставлений продавцем товар покупець здійснює у формі - предоплата 100%.

Відповідно д ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням.

При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язані свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або не виконає його в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Суд зазначає, що вказане правило має загальний характер та розповсюджується на будь - які зустрічні зобов'язання, до яких відносяться і зобов'язання, які випливають із договору поставки (купівлі - продажу).

За приписами ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Тобто, позивач не скористався належним йому передбаченим ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України правом зупинити або відмовитись частково чи в повному обсязі від виконання свого обов'язку щодо поставки товару (нафтопродуктів) за Договором внаслідок невиконання Приватним підприємством "Л.Р. КОМПАНІ" зобов'язання щодо попередньої оплати товару. При цьому, оскільки позивачем здійснено виконання умов Договору щодо поставки товару незважаючи на невиконання іншою стороною свого обов'язку, відповідач повинен виконати свій обов'язок щодо оплати товару в повному обсязі

Втім, як встановлено судом, відповідачем передбаченої Договором попередньої оплати у розмірі 100 % так і оплати за поставлений позивачем товар здійснено не було.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною першою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Приватному підприємству "НАФТО ПРОД СЕРВІС" грошових коштів в сумі 418 445,62 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Приватного підприємства "Л.Р. КОМПАНІ" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві. Разом з цим під час розгляду справи господарським судом відповідачем подано заяву б/н від 05.11.2014, в яких останній у відповідності зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України визнав заявлений у даній справі позов повністю та просив суд його задовольнити.

Згідно зі ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/11/12 від 10.11.2012 суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, крім того визнав заявлений у даній справі позов, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 418 445,62 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 10/11/12 від 10.11.2012 підлягає задоволенню.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем визнаний, суд приходить висновку, що позов у даній справі підлягає задоволенню повністю.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 217, 218, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Л.Р. КОМПАНІ" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, код ЄДРПОУ 38292306) на користь Приватного підприємства "НАФТО ПРОД СЕРВІС" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5, код ЄДРПОУ 31304482) 418 445 (чотириста вісімнадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн 62 коп. заборгованості та 8 368 (вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн 91 коп. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.11.2014.

Суддя А.М. Селівон