Постанова № 41802015, 24.11.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 листопада 2014 рокум. Ужгород№ 807/1693/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Лумей В.Г.,

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, представник - Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 24 листопада 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 листопада 2014 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, якою просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ у Закарпатській області від 23.04.2014 року № 0006591703, № 0006601703, рішення № 0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органів доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Позивач зазначив, що Мукачівською ОДПІ за результатами проведеної планової документальної виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог податкового законодавства, виконання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013 р., було складено Акт №755/17-03/НОМЕР_4 від 01.04.2014 р., на підставі якого винесено рішення та податкові повідомлення - рішення від 23.04.2014 року:

- №0006591703, за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2243830,50 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1495887 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 747943,50 грн.;

- №0006601703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2042 грн. та застосована штрафна/фінансова/санкція розміром 1021 грн.;

- №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції розміром 15974,15 грн.

Позивач вважає вищевказані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, з мотивів викладених в письмових запереченнях та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Мукачівською ОДПІ проведена планова документальна виїзна перевірка суб'єкта підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання вимог податкового законодавства, виконання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючий орган, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт №755/17-03/НОМЕР_4 від 01.04.2014 року, на підставі якого винесено рішення та податкові повідомлення - рішення від 23.04.2014 року:

- №0006591703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1495887 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 747943,50 грн.;

- №0006601703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2042 грн. та застосована штрафна/фінансова/санкція розміром 1021 грн.;

- №0006611702 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції розміром 15974,15 грн.

При проведенні перевірки зазначено, що в порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, пп. "в" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, п.138.2 ст.138, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 безпідставно включив до декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік, та за 2013 рік, поданої до Мукачівської ОДПІ, витрати, які фактично не понесені у грошовій, матеріальній або не матеріальній формах, не підтверджені документально, по скільки не здійснені платником в зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, тобто не пов'язані з господарською діяльністю, так як не прийняли участь в отриманні доходів підприємця, в сумі 274822 грн. за 2012 р. та в сумі 2158643 грн. за 2013 р. Відповідач вважає, що підприємець безпідставно включив до складу витрат суми амортизації основних засобів, оскільки він застосовує загальну систему оподаткування та відповідно не зобов'язаний вести бухгалтерський облік ( дана позиція відповідача викладена на стор.31 Акту перевірки).

З наведеною позицією суд не може погодитися о огляду на наступне.

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Мукачівської міської ради, як фізична особа-підприємець з 12.03.1997р. (Свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_5, ід. номер НОМЕР_4. а.с.10 т.1)

З 30.08.2007 року ФОП ОСОБА_1 зареєстрований платником податку на додану вартість (свідоцтво НОМЕР_6 про реєстрацію платника податку на додану вартість а.с.11 т.1)

п.177.2 ст.177 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

Витрати операційної діяльності визначаються згідно з п.138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 ПК України. Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням п.138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 -140.5 ст. 140, ст.142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг є складовою частиною собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, що встановлено п.138.8 ст.138 ПК України.

Отже, законодавством визначено право та спосіб формування суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою витрат, у тому числі й за рахунок сум амортизації.

Визначення терміну "амортизація" міститься у пп.14.1.3 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності підлягають амортизації в силу п.144.1 ст.144 ПК України.

пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що основні засоби - матеріальні активи у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Будівлі, транспортні засоби, комп'ютери відносяться до основних засобів, що встановлено п.145.1 ст.145 ПК України.

Відсутність встановленого законом обов'язку фізичної особи підприємця вести облік основних засобів та нараховувати амортизацію не заперечує наявність відповідного права у платника податку, що кореспондується із положеннями п.177.4 ст.177 ПК України. Позивач веде такий облік, керуючись нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, що підтверджується первинними та обліковими (бухгалтерськими) документами.

Судом досліджено, що позивач фактично поніс витрати на придбання основних фондів, що в свою підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому передачі основних засобів (а.с.146-159 т.1), свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та договорами купівлі продажу, які пройшли реєстрацію разом з платіжними дорученнями та ВМД (а.с.160 - 252 т.1, а.с.1-90 т.2), свідоцтвом про реєстрацію права власності на нерухоме майно ( а.с.90 т.2) та договором купівлі продажу нежитлової будівлі шляхом аукціону (а.с.100 т.2) при цьому належним чином забезпечував ведення обліку балансової вартості груп основних фондів, що підтверджується відповідними доказами в т.ч. відомостями нарахування амортизаційних витрат (а.с.146-159 т.1).

На підставі наведеного, суд не може погодитися з висновками податкового органу що відсутність встановленого законодавством обов'язку для фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський облік, як наслідок призводить до відсутності можливості нараховувати амортизацію об'єктів, що використовуються підприємцем у своїй господарській діяльності, оскільки норми законодавства, що регулюють порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності, встановлюють включення до складу витрат при визначенні об'єкту оподаткування тих витрат, які підлягають амортизації згідно з ПК України.

Таким чином, суд вважає, що позивач діяв правильно, оскільки проводив амортизацію належних об'єктів, що використовуються ним у його господарській діяльності та без яких проведення цієї діяльності неможливе.

При проведенні перевірки в подальшому зазначено, що аналізуючи діяльність ФОП ОСОБА_1 у відносинах з ПРАТ «СК ПЗУ Україна», АСМАП Україна, ТОВ «Сервіс АСМАП Україна», ПРАТ "СК Уніка", а також підходів до страхування фінансових ризиків, було встановлено понесення витрат у межах укладених договорів страхування та без таких договорів, метою яких була спрямованість на застосування розміру страхового тарифу і наявності підстав для його зменшення при обрахунку фінансового ризику (ризику не отримати кошти) з суми щодо якої виник обов'язок її оплати. Отже податковий орган дійшов висновку, що витрати понесені за таких умов не містять розумної економічної причини.

Податковий орган, заначив, що аналізуючи надані для перевірки укладені договора страхування відповідальності перевізника дійшов висновку про те, що оплачені ФОП ОСОБА_1 страхові платежі по договорам добровільного страхування фінансових ризиків, не передбачені в складі витрат операційної діяльності, а тому в порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.177.2 ст.177 ПК України, підприємець зайво включив до валових витрат в декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік - 182662,00 грн. та за 2013 рік - 296133,00 грн. (сторінка 31-33 Акту перевірки, а.с.42-44 т.1) З наведеною позицією податкового органу суд не може погодитися о огляду на наступне.

Судом було встановлено, а матеріалами справи доведено, що витрати ФОП ОСОБА_1 на оплату страхових платежів склали 126501,48 грн. у 2012р., та 184317,40 грн. у 2013р., що суттєво відрізняється (в сторону зменшення) від суми, яка встановлена податковим органом в Акті перевірки. На підтвердження вищенаведеного позивачем були надані банківські виписки (а.с.107 - 139 т.2) та акти взаєморозрахунків між страховими компаніями та ФОП ОСОБА_1 ( а.с.140 - 148 т.2).

Пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу. Ст.138 ПК України визначено склад витрат та порядок їх визнання. На підставі наведеного суд вважає, що при проведенні перевірки податковий орган повинен встановити факт включення до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, тих витрат, які понесені суб'єктом господарювання.

Не зважаючи на вищевикладене податковим органом було виключено зі складу витрат суми в розмірі 182662,00 грн. - за 2012 рік та 296133,00 грн. - за 2013 рік, які ФОП відповідно до поданих ним декларацій про майновий стан і доходи за 2012, 2013рр. витратами, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування не визнавав та до їх складу навіть не включав (а.с. 163 - 170 т.2).

До повноважень податкового органу належить лише контроль за дотриманням суб'єктом господарювання податкового законодавства. Оцінка ефективності діяльності платника знаходиться поза межами компетенції податкового органу.

Тому, обґрунтованість витрат платника, що зменшують в цілях оподаткування отримані їм доходи, не можуть оцінюватись з позиції доцільності та раціональності для досягнення економічного результату. Оцінка вірогідності втрати або пошкодження застрахованого майна також не відноситься до компетенції податкового органу.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що податковим органом помилково зроблений висновок, що страхові платежі по договорам страхування фінансових ризиків, не передбачені в складі витрат операційної діяльності та по цій же причині підлягають виключенню, оскільки без вищевказаних платежів діяльність даного підприємця в частині надання послуг перевезення неможлива. Крім того виключення зі складу витрат сум, які навіть не включалися підприємцем до витрат суперечить нормам чинного законодавства та закріпленому в ст. 19 Конституції України та ст.21 п.21.1 Податкового кодексу України принципу законності дій.

В ході проведення перевірки правильності визначення розміру бюджетного відшкодування за перевіряємий період відповідачем зазначено, що платником завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за січень 2013 року на загальну сум 2042 грн. Вказане порушення вчинене внаслідок того, що висновки акту перевірки від 11.03.2013 року №944/1702/НОМЕР_4 не були враховані при визначені показників за січень 2013 року (стор.78 Акта перевірки).

Однак, на підставі акту перевірки від 11.03.2013 року №944/1702/НОМЕР_4, 22.03.2013 року Мукачівською ОДПІ були складені такі податкові повідомлення-рішення:

- №0001491700, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 22тис. 292 гривень та застосовані штрафні (фінансові санкції) розміром 11146 грн.; - №0001511700, яким визначено податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 90545 грн. та застосовані штрафні (фінансові санкції) розміром 45272,50 грн. - №0001501700, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2042 грн.;

Судом було з'ясовано, що вищевказані податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані Закарпатським окружним адміністративним судом по справі №807/2045/13-а від 01.07.2013 року (а.с116 т.1).

Отже, суд приходить до висновку, що висновки акту перевірки від 11.03.2013 року №944/1702/НОМЕР_4 за вказаних вище обставин не вплинули на показники декларації з ПДВ за січень 2013 року, а винесення податкового повідомлення рішення від 23.04.2014р.- №0006601703, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2042 грн. та застосована штрафна/фінансова/санкція розміром 1021 грн. є передчасним та таким, що винесено всупереч висновків викладених у рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №807/2045/13-а від 01.07.2013 року;

При проведенні перевірки позивачем було надано відповідачу первинні документи згідно яких проведено нарахування та здійснена виплата заробітної плати найманим працівникам, а саме: табелі виходу на роботу, розрахунково-платіжні відомості, відомості виплати заробітної плати з підписами найманих працівників, що підтверджують факт отримання готівкових коштів.

Проведеною перевіркою, аналізуючи структуру валових витрат відповідно до фактично понесених витрат, підтверджених первинними документами, в тому числі фактичними видатками на оплату праці згідно отриманих коштів з установи банку, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за перевіряємий період 2012-2013 рр. не отримував кошти з установи банку на виплату заробітної плати.

В процесі перевірки здійснено аналіз банківських виписок стосовно поступлення коштів на розрахунковий рахунок за реалізовані товари (роботи, послуги) та списання грошових коштів та не встановлено видачу грошових коштів на розрахунковий рахунок НОМЕР_7 українська грн. в АТ ОТП Банк м. Київ на виплату заробітної плати .

Також проведеною перевіркою руху коштів на розрахунковому рахунку НОМЕР_7 українська грн. в АТ ОТП Банк м. Київ встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2012 року отримав з установи банку на відрядження найманих працівників кошти в сумі 634000,00 грн. та відповідно у 2013 році - кошти в сумі 1014000,00грн.

Згідно листа ФОП ОСОБА_1 вхідний номер Мукачівської ОДПІ № 3729/10 від 11.03.2014р., до складу валових витрат за 2012р. підприємцем включено авансові звіти на суму 1817735,00грн., а до складу валових витрат 2013р. включено авансові звіти на суму 3421636,00 грн.

Позивачем було надано для проведення перевірки первинні документи, які підтверджують вищевказані суми, а саме: видаткові касові ордери, авансові звіти найманих працівників з копіями паспорту з відміткою штампу митної служби про перетин митної території України, квитанції про оплату за послуги та інші документи.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1, в декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до складу валових витрат включено суму, сформовану відповідно до складених авансових звітів та видаткових касових ордерів в розмірі 1817735,00грн., до складу валових витрат в декларацію про майновий стан і доходи за 2013р. включено суму відповідно до складених авансових звітів та видаткових касових ордерів в розмірі 3421636,00 грн.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами і доповненнями, «витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу ...». З врахуванням того, що відповідно до п.п.14.1.56. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами і доповненнями «доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами», платником ФОП ОСОБА_1 не понесені витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати в 2012р. в розмірі 265284,00 грн., та відповідно в 2013р. в розмірі 342376,00 грн. та відрядженням найманих працівників в 2012 році в розмірі 1183735,00грн, та відповідно в 2013 році в розмірі 2407636,00грн, оскільки вказані готівкові кошти не були отримані платником податків (ФОП ОСОБА_3) з банківської установи, тобто не підтверджені документально та не прийняли участь в отриманні доходів ФОП ОСОБА_1 саме за перевіряємий період. Крім того позивачем в судовому засіданні було повідомлено, що кошти, виплачені ним на оплату заробітної плати є його власними та заробленими ним на протязі багатьох років ведення діяльності.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З врахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що в порушення п.п.14.1.27, п.п.14.1.56. п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, п.138.2 ст.138, п.77.2, п.177.4 ст. 177 ПК України, позивачем зайво включено до декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік та за 2013 рік, витрати, які фактично не понесені у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, не підтверджені документально, а отже, не здійснені платником, оскільки не прийняли участь в господарській діяльності, що спрямована на отримання доходу саме в 2012 р. та в 2013 р.

Перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено порушення правильності нарахування, утримання та сплати внеску на загальну суму 127664,59 грн. (стор.43 Акту перевірки). Зазначена сума внеску (недоїмка) слугувала базою для нарахування штрафної санкції в розмірі 15974,15 грн.

Згідно з п.4 ч.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного податку є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Сума донарахованого єдиного соціального внеску в розмірі 127644,59 грн. на підставі якого встановлена штрафна санкція у розмірі 15974,14 грн. підлягає корегуванню у відповідності до розрахунків наданих сторонами (а с.140, 149 т3.) Штрафна санкція з огляду на вищевикладене підлягає зменшенню на 7589,00 грн. що відповідає сумі штрафних санкцій (амортизаційні платежі) та 858,00 грн. що відповідає сумі штрафних санкцій (за страхові платежі).

Згідно зі ст. 2 ч. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності міститься і в ст. 21 п. 21.1. ПК України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

З огляду на викладені обставини та враховуючи приписи ч.2 ст.71 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд приходить до переконання про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень - задовольнити частково.

1. Податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ від 23.04.2013 № 0006591703 за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 2243830,50 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 1495887 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 747943,50 грн.; в частині сум амортизаційних витрат, що складають - 710695 грн. та за штрафними санкціями - 355348 грн. та в частині сум страхових платежів що складають - 80329 грн. та за штрафними санкціями - 40165 грн. - визнати протиправним та скасувати.

2. Податкове повідомлення - рішення Мукачівської ОДПІ № 0006601703 від 23.04.2014 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2013 року на 2042 грн. та застосована штрафна/фінансова/санкція розміром 1021 грн. - визнати протиправним та скасувати.

3. Рішення про застосування штрафної санкції № 000661702 від 23.04.2014 р., яким застосована штрафна санкція в розмірі 15974,15 грн. в частині сум - 7589,00 грн. що відповідає сумі штрафних санкцій (амортизаційні платежі) та 858,00 грн. що відповідає сумі штрафних санкцій (за страхові платежі) - визнати протиправним та скасувати.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволення позовних вимог.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяП.П. Микуляк