Ухвала суду № 41801951, 03.12.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 876/7431/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною відмови у наданні інформації та зобов'язання надати таку інформацію згідно адвокатського запиту, -

В С Т А Н О В И Л А:

13.02.2014р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову відповідача Львівського державного університету внутрішніх справ надати інформацію з приводу місця проходження практики станом на 07.09.2010р. студенткою на той час 4-го курсу Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_3, в тому числі копії наказу керівника ВНЗ про направлення цього студента для проходження практики, та зобов'язати відповідача надати йому такі інформацію і копію наказу (а.с.4).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. заявлений позов задоволено частково; зобов'язано відповідача Львівський державний університет внутрішніх справ розглянути запит адвоката ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з позивача на користь державного бюджету 36 грн. 54 коп. судового збору (а.с.132-136).

Не погодившись із винесеною судом постановою, її оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.142 і на звороті).

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає часткового до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 24.05.2013р. (а.с.32).

21.03.2013р. між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_1 укладений договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.1 ст.309 КК України (а.с.31).

З метою з'ясування місця проходження навчальної практики студентом четвертого курсу, напрям підготовки - «Соціальна робота», заочної форми навчання Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_3 (2007-2011 навчальних років) у вересні 2010 року, а також отримання відомостей залікової книги, особової справи, наказу про направлення на проходження практики, висновку перевірки від 16.03.2012р., копії учбової картки студента позивачем на адресу відповідача були направлені запити від 20.04.2013р., 14.06.2013р., 09.07.2013р., 25.07.2013р., 08.09.2013р. та 11.11.2013р. (а.с.5, 71, 72, 75-76, 84, 87, 90).

За результатами розгляду цих запитів відповідачем скеровані позивачу наступні відповіді № 10/1437 від 16.05.2013р., № 10/1651 від 04.06.2013р., № 10/1896 від 02.07.2013р., № 2/2061 від 17.07.2013р., № 10/2246 від 05.08.2013р., № 10/132 від 16.09.2013р. та № 10/3288 від 18.11.2013р. (а.с.6, 25, 27, 52, 70, 73, 74, 85, 88, 91).

Заявлений позов обґрунтований тим, що відповідачем не були надано інформацію та копії документів на адвокатський запит, чим не дотримані вимоги ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.7 ст.46, ч.3 ст.93 КПК України (а.с.4).

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем на адвокатський запит надана інформація, яка є неповною та не відповідає дійсності; також наказ про направлення ОСОБА_3 для проходження практики, документи про її атестацію, її облікова справа містять конфіденційну інформацію про фізичну особу, а тому можуть бути надані лише за її згоди.

При цьому суд вважав, що наведений спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів

Разом з тим, висновки суду щодо належності розглядуваного спору до юрисдикції адміністративних судів не можна вважати обґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

З аналізу цієї норми вбачається, що перелік адресатів, до яких може бути звернено адвокатський запит, є ширшим за перелік розпорядників публічної інформації, наведений у Законі України «Про доступ до публічної інформації». Для цих адресатів законодавцем установлено строки розгляду адвокатських запитів, аналогічні тим, що визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації». Також встановлено, що розмір витрат на копіювання та друк документів не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону.

У цій частині ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» детально регламентує питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат, а тому відповідні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини між адвокатом на розпорядником інформації.

При цьому, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо і такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень (Частиною третьою ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України; ч.2 ст.17 КАС України віднесено до юрисдикції адміністративних судів спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації).

Оскільки відповідні положення Закону України «Про доступ до публічної інформації» не поширюються на відносини між адвокатом на розпорядником інформації, тому у цьому випадку слід застосовувати загальні положення КАС України про юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч.1 ст.3 КАС України також визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень відповідно до п.7 ч.1 тієї самої статті - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, при визначенні питання, до юрисдикції якого суду відносилась ця справа, суд першої інстанції мав виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами у зв'язку із зверненням позивача до відповідача із адвокатськими запитами та результатами розгляду останніх.

У розглядуваному випадку позивач звертався із адвокатськими запитами до відповідача Львівського державного університету внутрішніх справ як вищого навчального закладу, тобто, у розглядуваних правовідносинах останній не здійснював владних управлінський функцій; також витребовувані інформація та копії документів не відносилися до публічних.

Оскільки оскаржувані дії відповідача по відмові у наданні інформації на адвокатські запити, наданні неповної чи недостовірної інформації не є діями, бездіяльністю або рішеннями суб'єкта владних повноважень у сфері реалізації управлінських функцій, перегляд яких віднесено до компетенції адміністративних судів, тому наведений спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Наведені обставини в своїй сукупності є вирішальними для висновку про те, що ця справа має розглядатися судом цивільної юрисдикції.

Неврахування зазначеного судом першої інстанції призвело до помилкового відкриття провадження у адміністративній справі та вирішення спору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що між даними особами існує спір про право; розглядуваний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративної справи), а компетенція адміністративних судів на нього не поширюється.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки порушення провадження у справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлене судом першої інстанції рішення відповідно до п.4 ч.1 ст.205 КАС України підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Також в частині вирішення питання про розподіл судових витрат колегія суддів виходить з того, що відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Оскільки позивачем під час звернення до суду судовий збір не сплачений, тому підстав для повернення такого колегія суддів не убачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, п.4 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправною відмови у наданні інформації та зобов'язання надати таку інформацію згідно адвокатського запиту, - скасувати, провадження у справі - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька