Постанова № 41801805, 05.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р. Справа № 804/5160/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Шабанова Д.В.

представника позивача: Мешкової І.А.

представника відповідача: Копань А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 27.03.2014р. №0001361501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 39214,50грн., з яких за основним платежем - 26143,00грн. та за штрафними санкціями - 13071,50грн.

В обґрунтування адміністративного позову зазначалося, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов невірного та необґрунтованого висновку про завищення останнім податкового кредиту по господарській операції з придбання насіння соняшника у контрагента ТОВ «Агрофірма «Сокільське», а також про те, що цей контрагент не є сільськогосподарським підприємством, оскільки сама господарська операція позивача з ТОВ «Агрофірма «Сокільське» є реальною, що посвідчується відповідними первинними документами, які були надані до перевірки, а у ТОВ «Агрофірма «Сокільське» на момент укладення договору та виконання його умов (постачання сільськогосподарської продукції у березні 2012 року) був наявний статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування і це підприємство було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а його свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість було анульоване лише 05.07.2013р. (після завершення господарської операції з позивачем). Також позивач зазначав, що він позбавлений можливості здійснювати контроль за дотриманням постачальниками вимог податкового законодавства і, як наслідок, в подальшому не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність своїх контрагентів, про яку обізнаний не був.

У судовому засіданні представник позивача підтримав пред'явлений адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені у ньому доводи, просив повністю його задовольнити.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит у березні 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних його контрагентом ТОВ «Агрофірма «Сокільське» за господарською операцією з постачання ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» сільськогосподарської продукції - насіння соняшника (товарна позиція 1206 згідно з УКТ ЗЕД), оскільки, відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, така господарська операція тимчасово до 01.01.2014р. звільняється від оподаткування податком на додану вартість, тому що вказана технічна культура була поставлена позивачу ТОВ «Агрофірма «Сокільське», яке, згідно висновків акту перевірки цього підприємства, отриманого відповідачем від Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, не є сільськогосподарським товаровиробником, так як документальне підтвердження того, що реалізована цим підприємством сільськогосподарська продукція, в тому числі і насіння соняшнику, є вирощеною на власних (орендованих) виробничих потужностях відсутнє, а схема придбання соняшника виглядає наступним чином: невстановлений контрагент - ТОВ «Агрофірма «Сокільське» - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

Представник відповідача у судовому засіданні також заперечував проти задоволення адміністративного позову у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у письмових запереченнях на нього.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (далі - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський») (код ЄДРПОУ 36020648) свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №12081020000000533 від 15.05.2009р., перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі є платником фіксованого сільськогосподарського податку та податку на додану вартість (а.с.65-66).

На підставі постанови від 05.02.2014р. старшого слідчого ОВС першого відділу слідчого управління кримінальних розслідувань ГСУ фінансових розслідувань Міндоходів України Проценко О.В., наказу Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №312 від 21.02.2014р. та направлення на перевірку від 21.02.2014 року №21/22.1 старшим державним ревізором-інспектором відділу організації та супроводження перевірок платників податків цього контролюючого органу Красновською Л.В. було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Агрофірма «Сокільське» (код ЄДРПОУ 32685222) за період діяльності з 01.01.2011р. по 31.12.2013р., у фактичних періодах їх здійснення (а.с.117-118).

За результатами означеної перевірки було складено акт №723/152/36020648 від 06.03.2014р., яким зафіксовано допущення позивачем порушення приписів п.209.5, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України та п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого останнім було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 19 декларації) на загальну суму 26143,00грн. за березень 2012 року (а.с.12-54).

Означений висновок акту перевірки ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» обґрунтований тим, що перевіркою контрагента позивача ТОВ «Агрофірма «Сокільське» було встановлено, що документальне підтвердження того, що реалізована цим підприємством сільськогосподарська продукція, в тому числі соняшник, є вирощеною на власних (орендованих) виробничих потужностях відсутнє. ТОВ «Агрофірма «Сокільське» не має документального підтвердження факту виробництва, збирання, оприбуткування та зберігання продукції рослинництва власного виробництва, виробленої на власних або орендованих потужностях, врожаю 2010-2013 років. Разом з тим, ТОВ «Агрофірма «Сокільське» відображало у податковому обліку та звітності вищеозначені господарські операції, а також операції з реалізації цієї продукції. При цьому договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (ріллі), укладені ТОВ «Агрофірма «Сокільське» з фізичними особами - власниками земельних ділянок та з Юр'ївською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, у 2011 році не були зареєстровані у Державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», що, в свою чергу, свідчить про те, що означені договори є неукладеними і не набрали чинності. Отже, у такого орендаря - сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського товаровиробника) не виникло право оренди вказаних земельних ділянок і він не має законних підстав віднести вказані земельні ділянки до категорії орендованих земель, тобто до орендованих виробничих потужностей. Таким чином, вироблена сільськогосподарська продукція зазначеним вище товаровиробником на вказаних вище земельних ділянках, є вироблено не на орендованих виробничих потужностях, а, отже, не може вважатися власно вирощеною з метою застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. Крім того, перевіркою ТОВ «Агрофірма «Сокільське» було встановлено, що означеним підприємством було задокументовано придбання сільськогосподарської продукції невласного виробництва (у тому числі насіння соняшнику) без податку на додану вартість, та задокументовано реалізацію вказаної сільськогосподарської продукції невласного виробництва суб'єктам господарювання - покупцям із нарахуванням податку на додану вартість на обсяги постачання (базу оподаткування). Одним із контрагентів ТОВ «Агрофірма «Сокільське» у схемі постачання є ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», яке у березні 2012 року за договором поставки отримало від ТОВ «Агрофірма «Сокільське» соняшник на загальну суму 156860,56грн., в тому числі податок на додану вартість 26143,43грн. Вказана сума податку на додану вартість була віднесена позивачем до податкового кредиту березня 2012 року. Проте, ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, не мав права на формування такого податкового кредиту, оскільки згідно наведеної норми закону господарська операція з постачання сільськогосподарської продукції - насіння соняшника (товарна позиція 1206 згідно з УКТ ЗЕД) тимчасово до 01.01.2014р. звільняється від оподаткування податком на додану вартість, якщо це не є першим постачанням такої технічної культури сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників. Зважаючи на те, що ТОВ «Агрофірма «Сокільське», за вищенаведених обставин, не є виробником та першим постачальником сільськогосподарської продукції, неправомірно виписувало податкові накладні за господарською операцією з постачання соняшника позивачу, у останнього право на формування податкового кредиту на підставі таких податкових накладних не виникало. Також в акті перевірки значиться, що свідоцтво ТОВ «Агрофірма «Сокільське» про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 17.01.2013р. №200104163 анульоване 05.07.2013р. у зв'язку із тим, що питома вага несільськогосподарських товарів (послуг) перевищила 25% вартості всіх поставлених цим підприємством товарів (послуг). Крім того в акті вказувалося на те, що в ході проведення досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №32012000000000009, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.ч.1,3 ст.212 КК України, було встановлено, що в порушення вимог п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України ТОВ «Агрофірма «Сокільське» безпідставно нарахувало та відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість (скорочених) податкові зобов'язання на обсяги постачання (базу оподаткування) зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 та 1206 згідно з УКТ ЗЕД за період з 01.01.2011р. по 30.06.2013р., а також, не будучи виробником та першим постачальником сільськогосподарської продукції, неправомірно виписувало покупцям такої продукції податкові накладні. Наведене також підтверджує неправомірність формування ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Агрофірма «Сокільське».

На підставі акту перевірки №723/15236020648 від 06.03.2014р. Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 27.03.2014р. було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0001361501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 39214,50грн., з яких: за основним платежем - 26143,00грн. та за штрафними санкціями - 13071,50грн. (а.с.10-11).

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення, суд зважає на наступне.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому ст.209 Податкового кодексу України встановлено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Так, відповідно до п.209.1, п.209.2 ст.209 цього Кодексу резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.5 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари/послуги в сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку в загальному порядку.

Згідно п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно до абз.1 п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Судом встановлено, що між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та ТОВ «Агрофірма «Сокільське» було укладено договір поставки №П 711 від 23.03.2012р., згідно якого ТОВ «Агрофірма «Сокільське», як продавець, зобов'язувався передати у власність ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», як покупцю, товар, а покупець зобов`язувався прийняти і оплатити його (а.с.85-86).

Згідно п.1.2, п.2.1 та п.2.3 вказаного Договору товаром купівлі-продажу є соняшник урожаю 2011 року, загальна кількість якого в заліковій вазі складає суму партій товару, кількість кожної з яких зазначається в специфікаціях, що підписані сторонами договору та є його невід'ємною частиною, при цьому кількість переданого товару встановлюється шляхом зважування на вагах покупця; якість товару повинна бути підтверджена посвідченням якості або карткою аналізу зерна (форма №47), виданою лабораторією ТОВ «Агроінвест 08».

При цьому п.9.8 цього Договору передбачено, що продавець підтверджує та гарантує, що він є сільськогосподарським товаровиробником і реалізована покупцю продукція за даним договором є продукцією власного виробництва, а саме: вирощена та зібрана безпосередньо продавцем, який також перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.

У Специфікації №1 (рег.№П 712), яка є додатком до Договору поставки №П 711 від 23.03.2012р., було визначено кількість та вартість товару, який має бути поставлений позивачу ТОВ «Агрофірма «Сокільське», а саме: соняшник урожаю 2011 року в загальній кількості 100т. на загальну суму 405000,00грн.(а.с.87).

Відповідно до Групи 12 «Насіння і плоди олійних рослин; інше насіння, плоди та зерна; технічні лікарські рослини; солома і фураж» Розділу ІІ «Продукти рослинного походження» Закону України «Про митний тариф України» назва технічної культури товарної позиції 1206 - насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене.

Як вбачається з рахунків на оплату, видаткових та податкових накладних, ТОВ «Агрофірма Сокільське» на виконання умов вищевказаного договору поставило ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» соняшник урожаю 2011 року в загальній кількості 38,731т. на загальну суму 156860,56 грн., у тому числі податок на додану вартість - 26143,43 грн. (а.с.88-91).

Також з означених видаткових накладних вбачається, що приймання товару від імені позивача здійснювалося майстром з обліку сировини ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» - ОСОБА_5 за довіреністю №12 ААГ №450490 від 23.03.2012 року.

Транспортування товару від ТОВ «Агрофірма «Сокільське» до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними, відповідно до яких автопідприємство - ПП Зиненко, вантажовідправник - ТОВ «Агрофірма «Сокільське», пункт навантаження: с.Андріївка та с.Юріївка, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_6 здійснив перевезення вантажу до пункту розвантаження: м. Вільнянськ, вантажоодержувач - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський», вантаж прийняв майстер з обліку сировини - ОСОБА_5 (а.с.92-93).

Крім того, позивачем надані картки аналізу зерна (форма №47), видані лабораторією ТОВ «Агроінвест 08», згідно яких було перевірено кількість та якість соняшнику урожаю 2011 року (а.с.96-99).

Перевіркою позивача встановлено та сторонами визнається, що ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» здійснило оплату поставленого ТОВ «Агрофірма «Сокільське» товару у повному обсязі і станом на 01.04.2012р. за даними бухгалтерського обліку позивача по рах.631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» заборгованість по взаємовідносинам з цим контрагентом відсутня.

При цьому представник позивача суду пояснив, що товар, придбаний у ТОВ «Агрофірма «Сокільське», був використаний ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» у власній господарській діяльності шляхом переробки на макуху соняшникову, що використовується при виготовленні комбікормів, які є кормом для годування птиці (курчат бройлерів), утримання та вирощування якої є основним видом господарської діяльності позивача.

Так, в акті перевірки зафіксовано та сторонами визнається, що позивачем було відображено в бухгалтерському обліку операції по списанню соняшнику, отриманого за договором з ТОВ «Агрофірма «Сокільське», в давальницьке виробництво, а потім в готову продукцію (комбікорми).

Таким чином, факт реальності господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «Агрофірма «Сокільське» підтверджується відповідними первинними документами, які були у повному обсязі надані до перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: договором поставки та специфікацією до нього, рахунками на оплату, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками аналізу зерна тощо, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її обсяг.

Також судом встановлено, що факт реальності цієї господарської операції визнається самою Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Крім того, відповідачем визнається той факт, що у березні 2012 року була перша поставка сільськогосподарського товару (соняшнику врожаю 2011 року) позивачу контрагентом ТОВ «Агрофірма «Сокільське».

Як зазначалося вище, ТОВ «Агрофірма «Сокільське» у ході вказаної господарської операції було виписано податкові накладні на суму поставленого товару у загальному розмірі 156860,56 грн., у тому числі податок на додану вартість - 26143,43 грн.(а.с.94-95).

Означені податкові накладні складені відповідно до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість у розмірі 26143,43грн. на підставі цих податкових накладних була включена ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» до складу податкового кредиту березня 2012 року.

Спростовуючи наявність у позивача права на формування вказаного податкового кредиту, відповідач посилається на те, що відповідно до п.15 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України господарська операція між ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» та ТОВ «Агрофірма «Сокільське» звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки фактично соняшник врожаю 2011 року був поставлений позивачу суб'єктом господарювання (ТОВ «Агрофірма «Сокільське»), яке, згідно висновків акту перевірки цього підприємства, отриманого відповідачем від Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, не є сільськогосподарським товаровиробником, так як документальне підтвердження того, що реалізована цим підприємством сільськогосподарська продукція, в тому числі і насіння соняшнику, є вирощеною на власних (орендованих) виробничих потужностях відсутнє, а схема придбання соняшника виглядає наступним чином: невстановлений контрагент - ТОВ «Агрофірма «Сокільське» - ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський».

Разом з тим, судом встановлено, що на момент укладення позивачем угоди з ТОВ «Агрофірма «Сокільське», а також на момент виконання цієї угоди означений контрагент знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 05.02.2009р. №100169285 (яке анульоване 24.01.2013р. та видано нове від 17.01.2013р. №200104163) був платником податку на додану вартість на спеціальному режимі оподаткування.

Свідоцтво ТОВ «Агрофірма «Сокільське» від 17.01.2013р. №200104163 було анульоване лише 05.07.2013р., тобто після спливу більш ніж річного строку з моменту господарської операції цього підприємства з позивачем.

Судом також встановлено, що ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» під час укладення угоди з ТОВ «Агрофірма «Сокільське» було вжито належних заходів обачності для перевірки свого контрагента, зокрема, позивачем було отриманого від нього довідку АБ №389243 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, з якої вбачається які саме основні види діяльності здійснює це підприємство; свідоцтво про його державну реєстрацію та довідку про взяття на облік у податковому органі, а також свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість від 05.02.2009р. №100169285 щодо наявності у ТОВ «Агрофірма «Сокільське» відповідного статусу (а.с.100-104).

Крім того, як зазначалося вище, у самому договорі, укладеному з цим контрагентом, було обумовлено, що продавець (ТОВ «Агрофірма «Сокільське») підтверджує та гарантує, що є сільськогосподарським товаровиробником і реалізована покупцю продукція за даним договором є продукцією власного виробництва, а саме: вирощена та зібрана безпосередньо продавцем, який також перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість (п.9.8 договору поставки №П 711 від 23.03.2012р.).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Однак у справі, що розглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Порушення контрагентом вимог чинного податкового законодавства не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанові від 31.01.2011. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес «АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Статтями 61,67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальністю особи має індивідуальний характер.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак, є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка має індивідуальний характер відповідно до ст.61 Конституції України, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Отже, якщо контрагентом позивача і було порушено вимоги чинного податкового законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

При цьому суд також зазначає, що саном на час розгляду справи остаточного рішення у кримінальному провадженні №32012000000000009, порушеному за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.ч.1,3 ст.212 КК України, в діяльності ТОВ «Агрофірма «Сокільське» не прийнято.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 182 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи (а.с.2), а відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати, понесені позивачем та підтверджені вищенаведеними належними доказами підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі 182 грн. 70 коп.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області форми «Р» від 27.03.2014 року №0001361501.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахокомплекс «Дніпровський» (код ЄДРПОУ 36020648) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова