Ухвала суду № 41801741, 25.11.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р.Справа № 818/8738/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтозапчастина» (далі по тексту - ТОВ «Укрнафтозапчастина»), звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі - ДПІ у м. Сумах) № 0001182203 від 15.11.2013 року, яким підприємству на підставі акту перевірки від 01.11.2013 року № 1562/2203/30175077/157 за порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальному розмірі 1.415.451 грн., з яких 943.634,00 грн. - основний платіж та 471.817,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог посилається на хибність висновків перевірки, проведеної відповідачем, щодо наявності фактів порушень підприємством положень податкового законодавства.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Укрнафтозапчастина» задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ДПІ у м. Сумах, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрнафтозапчастина» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні придбання та реалізації продукції, яка в подальшому була реалізована на експорт у період липня-грудня 2012 року та січня-серпня 2013 року, за результатами якої складено акт від 01.11.2013 року № 1562/2203/30175077/157 (далі по тексту - акт перевірки, т.1 а.с.26-36).

За висновками, викладеними у акті перевірки: позивачем порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ) всього в сумі 943.634 грн., у тому числі по періодах за: березень 2013 року на 270.247 грн., квітень 2013 року - 473.619 грн., травень 2013 року - 61.090 грн., липень 2013 року - 50.661 грн., серпень 2013 року - 88.017 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року №0001182203 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1.415.451 грн., з яких 943.634грн. - за основним платежем та 471.817 грн. - штрафні санкції (т.1 а.с.13).

Причиною збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту ТОВ «Укрнафтозапчастина» на суму витрат, понесених по операціях з ТОВ «Сумитекстильторг», ТОВ «Сєбо Плюс», ТОВ «Намтар», оскільки, на думку контролюючого органу, по даним правочинам документи податкового та бухгалтерського обліку складались без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування.

Так, по операціях з придбання у постачальників ТОВ «Сумитекстильторг», ТОВ «Сєбо Плюс», ТОВ «Намтар» товарів за період з 01.01.2013 року по 31.08.2013 року, які в подальшому були реалізовані на експорт по договорам комісії з ПП «Суми-Руно», витрати підприємства з урахуванням ПДВ та послуг комісії склали 5.985.482 грн., натомість, реалізовано товар за експертними операціями нерезидентам України за нульовою ставкою ПДВ на суму 5.400.336 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Укрнафтозапчастина» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, а підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 цього Кодексу визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Стаття 138 ПК України регулює склад витрат і порядок їх визначення, зокрема в ній йдеться, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, визначених згідно з п.п. 138.4, 138.6 - 138.9, пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.6. п. 139.1. статті 139 ПК України не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Розділом V (статті 180 - 211) ПК України регулюється податок на додану вартість і згідно пункту 185.1. статті 185 об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів за межі митної території України.

Відповідно до статті 193 ПК України, яка визначає розміри ставок податку, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків по операціях з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також з постачання виробів медичного призначення за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а статтею 195 цього Кодексу передбачено операції, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою і серед них, зокрема, вивезення товарів за межі митної території України:

а) у митному режимі експорту;

б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України;

в) у митному режимі безмитної торгівлі;

г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Разом з тим, статтею 197 ПК України передбачено операції, які звільнені від оподаткування ПДВ.

Згідно статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В статті 201 ПК України визначено правило, згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну або у паперовому вигляді або в електронній формі. Також ця норма містить вичерпний перелік вимог до податкової накладної форма та порядок заповнення якої затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

В статті 13 та 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 року № 5007-VI визначено способами державного регулювання цін та порядок формування і встановлення цін під час проведення експортних (імпортних) операцій та на експортні (імпортні) товари, згідно з яким під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Судом встановлено, що у періоді, охопленому перевіркою, позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сумитекстильторг», ТОВ «Сєбо Плюс», ТОВ «Намтар», ПП «Суми-Руно».

Згідно копії договору купівлі-продажу № 25/03 від 25.03.2013 року, копій: видаткових накладних № От-00000034, № От-00000036, податкових накладних № 9 від 27.03.2013 року та № 1 від 01.04.2013 року, товарно-транспортних накладних, паспорта якості, виписок по особовим рахункам, платіжних доручень (т.1 а.с.70-110) ТОВ «Укрнафтозапчастина» придбало у ТОВ «Сумитекстильторг» тканин на загальну суму 4.414.197,12 грн., у тому числі було сплачено ПДВ в загальній сумі 735.699,52 грн.

Копіями договору про надання транспортних послуг № 010411 від 01.04.2011 року, додаткової угоди №1 від 30.12.2011 року, актів здачі-прийняття робіт від 30.04.2013 року, 31.056.2013 року, 30.08.2013 року, платіжного доручення № 660 від 22.08.2013 року, (т.2, а.с.19-28) підтверджено надання ФОП ОСОБА_1 транспортних послуг ТОВ «Укрнафтозапчастина» на суму 37.146 грн. 00 коп.

Копіями договору комісії № 504К від 05.04.2013 року, специфікацій №№ 1, 2, 3, 4, видаткових накладних № 69 від 20.05.2013 року та 21.05.2013 року, № 119 від 01.08.2013 року, № 121 від 01.08.2013 року, № 124 від 19.08.2013 року, № 127 від 19.08.2013 року, № 126 від 23.08.2013 року, товарно-транспортних накладних № 205, № 108, № 1908, № 2308, вантажно-митних декларацій № 807100000/2013, № 805130000/2013, звітів комісіонера від 21.05.2013 року, 01.08.2013 року, 19.08.2013 року, від 23.08.2013 року, копіями платіжних доручень № 16 від 28.05.2013 року підтверджується отримання від ПП «Суми-Руно» коштів від реалізації придбаних позивачем текстильних товарів (т. 2 а.с. 34-73).

Із копії договору купівлі-продажу № 5 від 22.07.2013 р., копій видаткових накладних № ОтСт-000014, № ОтСт-000026, податкових накладних № 3 від 25.07.2013 року, №4 від 31.07.2013 року, № 4 від 07.08.2013 року, № 10 від 23.08.2013 року, товарно-транспортних накладних, паспорта якості, виписок по особовим рахункам, платіжних доручень (т.1 а.с.111-134) встановлено, що ТОВ «Укрнафтозапчастина» придбало у ТОВ «Сєбо Плюс» текстильної продукції на суму 303.965 грн. 09 коп., у тому числі сплачено ПДВ в сумі - 50.660 грн. 85 коп. та на суму 62.436 грн. 24 коп., в тому числі сплачено ПДВ - 10.406 грн. 04 коп.

Копіями договору купівлі-продажу № 4 від 10.07.2013 року, видаткових накладних № ОтНм-00005, № ОтОн-000007, податкових накладних № 3 від 19.08.2013 року, № 4 від 23.08.2013 року, товарно-транспортних накладних, паспорта якості, виписок по особовим рахункам, платіжних доручень (т.1 а.с.135-150) підтверджується, що ТОВ «Укрнафтозапчастина» придбало у ТОВ «Намтар» текстильної продукції на суму 323.677 грн. 16 коп. та сплачено при цьому ПДВ в сумі - 53.946 грн. 19 коп., а також на суму - 430.229 грн. 52 коп, в тому числі сплачено ПДВ в сумі - 71.704 грн. 92 коп.

Копіями договору комісії № 212К від 21.12.2012 року, доповнення № 1, видаткових накладних № 46 від 01.04.2013 року, № 51 від 02.04.2013 року, № 119 від 01.08.2013 року, № 121 від 01.08.2013 року, № 124 від 19.08.2013 року, № 127 від 19.08.2013 року, № 126 від 23.08.2013 року, товарно-транспортних накладних № 104, № 204, вантажно-митних декларацій № 807100000/2013, № 805130000/2013, звіту комісіонера від 02.04.2013 року, платіжних доручень № 2 від 22.08.2013 року і № 3 від 23.08.2013 року підтверджується, отримання від ПП «Суми-Руно» коштів від реалізації придбаних позивачем текстильних товарів (т.2 а.с.74-89).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені документи, щодо операцій по виконанню зазначених вище договорів між позивачем та його контрагентами мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає, що вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент видачі податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Оскільки підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, суд вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. ст.14 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Зазначеним розділом Податкового кодексу України передбачено відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи, що податок на додану вартість є податком, який відшкодовується підприємству, то він не підлягає включенню до собівартості та первісної вартості запасів.

Аналогічні норми містить і п. п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Колегія суддів зазначає, що ст. 138 ПК України не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, однак підпунктом 139.1.6 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, суми податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що суми ПДВ не впливають на склад доходів та витрат підприємства, суми ПДВ, що сплачені постачальнику в ціні товару не є витратами підприємства.

Посилання представника відповідача на те, що продаж товару на експорт за ціною, нижчою ціни придбання за відсутністю об'єктивних причин такого продажу, свідчить про намір платника податків на отримання податкової вигоди лише за рахунок зменшення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ та отримання права на бюджетне відшкодування, в цій ситуації колегія суддів вважає безпідставними оскільки надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Крім того, у разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для такого кредиту та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Не визнання належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, правомірне тільки, якщо податковий орган довів би, що відомості в них не відповідають дійсності.

Крім того, ДПІ у м. Сумах не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Акт перевірки не містить жодних зауважень, щодо порушення порядку відображення продавцями товару своїх податкових зобов'язань. Всі податкові накладні, по описаним вище господарським операціям, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, твердження відповідача про те що зазначені операції з продажу ТОВ «Укрнафтозапчастина» товарів мають збитковий характер, що свідчить про направлення даних операцій на зменшення податкових зобов'язань зі сплати до бюджету податку на додану вартість, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки статтею 195 ПК України визначено, що операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковуються за нульовою ставкою, тобто законодавством визначено, що при реалізації товару на експорт податок на додану вартість до бюджету не сплачується.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Таким чином, отримання прибутку від кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, оскільки вона може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами, продаж позивачем товару за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцією, вчинену поза межами його господарської діяльності.

Отже, визначальним фактором є наявність мети суб'єкта господарювання на отримання прибутку та здійснення діяльності у відповідності з такими цілями. Проте, неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з його господарською діяльністю, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик неотримання доходу від конкретної операції.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, положення ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Укрнафтозапчастина» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах № 0001182203 від 15.11.2013 року, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у загальному розмірі 1.415.451 грн., з яких 943.634,00 грн. - основний платіж та 471.817,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, - без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду особи, які беруть участь у справі, до засідання суду апеляційної інстанції не прибули, у зв'язку з чим, в порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) З.Г. Подобайло

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 01 грудня 2014 року.