ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
____________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" грудня 2014 р. Справа № 914/3324/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Михалюк О.В.
суддів Новосад Д.Ф.
Мельник Г.І.
розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
на рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014р.
у справі № 914/3324/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів
про стягнення 34309,70 грн.,
з участю представників :
від скаржника - Єфременко О.О.
від відповідача - Куцак В.П.
В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст.22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі № 914/3324/14 (суддя Манюк П.Т.) задоволено частково позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 7648,30 грн. пені, 7 117,15 грн. штрафу, 4445,15 грн. - 3% річних, 197,10 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки відповідачем не було надано суду жодного належного доказу, який би вказував на виняткові обставини, як того вимагає стаття 83 ГПК України, а відтак у суду були відсутні правові підстави для зменшення розміру нарахованої пені та штрафу. Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені повинен був об»єктивно оцінити чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причин неналежного виконання або невиконання зобов»язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в господарський суд Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 34 309, 70 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 07.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (надалі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 12/1099-БО-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу природній газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ.
Так, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом жовтня-грудня 2012 р. природній газ у обсязі 128, 782 тис.м3 на загальну суму 600 347, 69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 р., від 30.11.2012 р. та від 31.12.2012 р.
Згідно п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Незважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки газу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за природний газ виконав із значним порушенням встановленого договором строку.
Таким чином, за порушення строків виконання грошових зобов'язань, відповідно до п. 7.2. договору, позивачем було нараховано відповідачу пеню в розмірі 15 433, 15 грн. та за порушення строків оплати понад 30 днів здійснено нарахування 7% штрафу у розмірі 14 234, 30 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Крім стягнення неустойки позивач просив стягнути з відповідача, відповідно до ст. 625 ЦК України, 3 % річних в розмірі 4 445, 15 грн. та інфляційні втрати в розмірі 197, 10 грн.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що 07.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова укладено договір купівлі-продажу № 12/1099-БО-21, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідачу природній газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ.
Згідно п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Проте, відповідачем було допущене порушення умови договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочено терміни оплати.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем п. 6.1. цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Враховуючи наведене, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 14 234, 30 грн. та пені в розмірі 15 433, 15 грн. є обґрунтованими.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 197, 10 грн. та 3 % річних в розмірі 4 445, 15 грн. суд підставно визнав, що розраховані вони вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Відповідно до п.З ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Отже, зменшення розміру неустойки - це право суду, і суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за власною ініціативою, так і за клопотанням відповідача, однак в останньому випадку відповідач, що звертається з клопотанням, повинен довести наявність підстав для зменшення неустойки. Дана процесуальна норма може застосовуватись судом виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст.551 ЦК України і ст.233 ГК України.
Як визначається в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з наступними змінами, зазначено, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо; крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
Отже, зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому, розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
З наведеного в сукупності, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції дійшов вірного висновку на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені та штрафу на 50%.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у даній справі.
З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-
Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Львівської області від 27.10.2014р. у справі № 914/3324/14 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.
6. Повний текст постанови складено « 08» грудня 2014р.
Головуючий суддя Михалюк О.В.
суддя Новосад Д.Ф.
суддя Мельник Г.І.
Судове рішення № 41801521, Львівський апеляційний господарський суд було прийнято 08.12.2014. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 914/3324/14. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: